Пісні Початкового товариства благословили мене

“Їй залишилося жити 24 години, і навіть якщо вона виживе, то буде повністю паралізована без найменшої надії на одужання”. Такий невтішний вирок лікарів почула моя сім’я у березні 2004 року. Мені було лише 30 років, але інсульт зробив мене неспроможною ні розмовляти, ні рухатися. Однак у той похмурий самотній період моє попереднє покликання музичного провідника в Початковому товаристві приносило надію.

Я завжди любила музику, і слова гімнів мене зміцнювали. Однак, коли ще до інсульту мене покликали музичним провідником, я дуже злякалася. Як я зможу впливати на життя дітей? Завдяки музичній освіті я навчилася ставити цілі у процесі навчання, тож поставила за мету допомагати дітям відчувати Духа під час співу. Коли ми співали такі пісні, як “Жив я на небі колись”¹, то я була вражена сильним відчуттям Святого Духа в кімнаті й тим, які глибокі, змістовні запитання ставили діти до слів пісні.

Одним з моїх улюблених методів навчання було використання мови жестів. Я побачила, що діти краще розуміють пісні, коли ми обговорюємо знаки, що позначають слова. Мені дуже подобалося чути, як діти співають, і бачити, як вони знаками показують пісню “На Господа схожим бути”². Я серцем відчувала істинність слів цієї пісні й часто думала про те, що Дух так сильно впливає на мене саме завдяки дітям. Я бачила, як зростає моє свідчення і проливаються Господні благословення.

Однак я отримувала благословення за своє покликання музичного провідника не лише в кімнаті Початкового товариства. Покликання вимагало, щоб я займалася й грала гімни вдома, аби підготуватися до кожної неділі. Завдяки цьому мої власні діти почали більше любити Початкове товариство. Слова цих пісень приносили дух миру і спокою, втішаючи дітей, коли їм хтось завдавав болю; кожного вечора пісні були для них колисковою. Діти наполягали, щоб я вмикала в машині диски із записами зі Збірника дитячих пісень³, навіть якщо поїздка була дуже короткою. Завдяки цьому вони завчили багато пісень напам’ять.

Однак лише після інсульту я усвідомила, які далекосяжні наслідки мала ця музика у моєму житті. Завдяки тому, що останнім часом я співала багато пісень Початкового товариства, вони підтримували мене у моїх випробуваннях. У найпохмуріші часи я молилася і співала подумки “Молитву дитини”⁴: Коли я волала, подібно до дитини в першому куплеті: “Батьку, чи справді Ти в височині?”— Він милостиво відповідав, запевняючи, що я не самотня, і що Він дійсно є, як стверджується в другому куплеті пісні. Це додавало таких сил і впевненості!

Упродовж процесу одужання чоловік приходив з дітьми до мене в лікарняну палату на домашні сімейні вечори, і ми часто співали “Тут любов живе”⁵. То була остання пісня, якої я навчала в Початковому товаристві, й було так чудово чути, як мої діти співають її, та знати, що то я посіяла ті зерна. Під час співу я уявляла себе матір’ю з пісні, яка молиться на колінах (як я хотіла також стати на коліна!). Її благання до Небесного Батька були також моїми благаннями. Я розділяла таку саму вдячність за повноваження священства у своєму домі. Хоча я не могла озвучити ці думки моїй сім’ї, пісня Початкового товариства озвучувала ці почуття за мене.

Минуло майже чотири роки з того часу, як стався інсульт. Я відновила набагато більше функцій, ніж сподівалися лікарі. Я потроху рухаю правою рукою, що дає мені можливість друкувати на комп’ютері й керувати електричним інвалідним візком. Я використовую видозмінену мову жестів, якої я вперше навчилася завдяки покликанню в Початковому товаристві, і тепер можу спілкуватися. Завдяки цьому я так само можу “співати” пісні Початкового товариства зі своїми дітьми й висловлюю свої почуття сім’ї та друзям.

До інсульту я завжди планувала співати на хрищенні моїх дітей. У серпні 2005 року христився мій найстарший син Зак. Я змогла правою рукою награти мелодію пісні “Я хочу бути чистим”⁶, а мій чоловік підтримував мене біля піаніно. Мені було дуже приємно за допомогою музики висловити свої найкращі почуття стосовно хрищення і зробити це так, щоб Зак міг зрозуміти.

Коли я почала служити музичним провідником у Початковому товаристві, то не думала, що це покликання дасть мені якусь користь. Але я її справді отримала! Пісні Початкового товариства благословили мене кращим розумінням євангельських принципів і зміцнили свідчення і здатність спілкуватися із сім’єю й дали сили жити далі. Хоча слова і музика пісень Початкового товариства прості, проте послання і вплив кожної з них є очевидними.

Ми не завжди можемо розуміти, чому Господь дає нам те чи інше доручення. Та ми повинні довіряти Господу і покладати віру на Нього та Його спонукання. Я така вдячна, що до того як стався інсульт, служила в Початковому товаристві! Пісні, які я не можу більше співати, продовжують доносити до інших мої почуття стосовно євангелії. Кожного разу, коли я чую, як мої діти співають пісні Початкового товариства, я знаю, що їхні свідчення зміцнюються, і вони розділяють зі мною любов до Господа і Його євангелії.