2008
Коли ти в Римі… наслідуй цих римлян
Вересень 2008 р


Коли ти в Римі… наслідуй цих римлян

Молодь у Римі, Італія, твердо протистоїть пагубному впливові світу.

Люди заходили в магазини й виходили, помахом руки вітали друзів у людному центрі міста. Хтось обговорював бізнес по дорозі на роботу, інші обмінювалися думками про політику. Діти гралися, радіючи сонячному ранку.

Таким є звичайний день у древньому Римі.

Римська імперія була високорозвиненою цивілізацією, що мала сильний економічний і військовий вплив. Хто міг собі уявити її падіння?

Але це сталося. Занепад імперії був спричинений внутрішніми чинниками: жадобою людей до влади, багатства та нехтуванням моральними нормами життя. Зовнішнім чинником падіння було вторгнення й завоювання послабленої імперії сусідніми державами.

Сьогодні молоді чоловіки й жінки Римського Італійського колу стоять непохитно, як колись стояла імперія. Але ця молодь міцно протистоїть пагубному впливу супротивника й зміцнює свою духовність праведним життям.

Римські місіонери

У листі до римлян апостол Павло сказав: “Бо я не соромлюсь Євангелії” (Римлянам 1:16). Сучасні молоді святі останніх днів у Римі не соромляться євангелії й не потребують заохочення для відстоювання своїх вірувань, хоча іноді це буває важко.

15-річна Аріанна Хібо каже: “У мене є друзі, які не поділяють моїх поглядів, але вони завжди з повагою ставляться до мене”.

Даліла Вардеу, якій теж 15, додає: “У мене є друзі, які слухають мене і намагаються зрозуміти, хто я”.

І хто ж вона? Які риси притаманні цим юним святим останніх днів, що живуть у метушливій італійській столиці? Чесні, віддані, дружелюбні, праведні й щирі у своєму бажанні жити за євангелією та ділитися нею.

16-річний Семі Пейс служив президентом кворуму дияконів, коли був єдиним членом кворуму. “Я зрозумів важливість місіонерської роботи, хоча й досі не досягнув жодного результату,—каже він.— У моєму районі крім мене немає юнаків-членів Церкви. Щодня я відкриваю щось нове стосовно місіонерської роботи”.

15-річна Деніз Де Фео рівняється на приклад старшого брата: “Він зараз на місії і здобуває весь цей досвід. Не все буває добре, але кожного разу він мене чомусь навчає. Це мене втішає”.

Молодь знає, що навіть на перший погляд незначні акти служіння чи місіонерської роботи можуть мати позитивний вплив на інших. 17-річний Девіде Боско каже: “В Писаннях Господь просить нас бути світлом (див. Матвій 5:16). Це означає робити не щось величне, а прості маленькі вчинки”.

Заради зміцнення італійської молоді

Молоді члени Церкви у Римі дійсно є світлом, оскільки становлять разючий контраст багатьом стародавнім римлянам, які, на жаль, вдавалися до негідних учинків, що спричинили їхній моральний занепад. Натомість сьогоденна молодь віддзеркалює Світло Христа й зміцнює свою духовність, дотримуючись високих норм і відвідуючи храм.

Деніз розуміє, що, живучи за євангелією, вона уникає багатьох труднощів сучасного світу. Євангелія також допомагає їй розуміти, як вибирати правду. “Іноді мої друзі роблять щось не дуже хороше, і це не означає, що я маю це робити”,—просто каже вона.

А 14-річний Рікардо Челестіні підкреслює, як важливо мати підтримку, коли намагаєшся зробити правильний вибір: “Іноді мені потрібна підтримка сім’ї або ще когось, бо мені важко протистояти одному”.

Частково таку підтримку надає брошура Заради зміцнення молоді. Брошура по-різному допомагає цим юнакам і дівчатам. 13-річний Ендрю Бішоп не ходить на бейсбольні тренування та ігри, якщо вони відбуваються в неділю.

Аріанна також виконує пораду стосовно дотримання Суботнього дня. Вона займається бігом і часто брала участь у змаганнях у неділю. З часом вона зрозуміла, що слід прийняти рішення. “Я молилася, і хоча це було нелегко, проте прийняла рішення ходити до церкви замість тренувань”,—каже вона.

Девіде та Рікардо допомагає порада бути чесними. “У школі завжди можна підказувати й списувати домашнє завдання,—каже Девіде.— Але якщо ми цього не робимо, то це впливає і на нас, і на інших учнів”. Далі він додає, що чесність—“це один з принципів, який може здаватися не дуже важливим, але має велике значення”.

Рікардо знає, наскільки важливо бути чесним у спорті: “Якщо ви граєте чесно, то знаєте, що робите все, на що здатні, й не шахраюєте. Те, що ви робите, приносить задоволення”.

Поруч і далеко

Є те, чим ці молоді люди не задоволені—обмежена можливість відвідувати храм часто. Оскільки в Італії немає храму, члени Церкви в Римі їдуть шість годин (в один кінець) до Бернського Швейцарського храму. Нечасто їм доводиться робити хрищення за померлих. Але хоча храм і розташований далеко, ці юнаки та дівчата зберігають його в серці завдяки тим особливим почуттям, які виникають під час відвідування храму.

“Коли я буваю у храмі, то відчуваю себе, як удома,—каже Семі.— З кожним відвідуванням я зростаю”.

“Найбільше, що мені подобається у відвідуванні храму—це сильне відчуття Духа,— каже Ендрю.— Я знаю, що наші предки дякують нам за допомогу. Ми робимо для них подарунок”.

Даліла погоджується: “Так чудово відчувати, що люди приймають те, що ми для них робимо. Це прекрасно”.

Аріанна підсумовує сказане друзями: “Усе сказане—це істина. Храм—це святе місце на землі. Немає значення, де він знаходиться—у Швейцарії чи в Іспанії. Дух завжди той самий, і ми можемо там зростати з кожним відвідуванням”.

У сучасному Римі є багато руїн стародавніх будівель, сходів, арок. Усі ті руїни колись були величними будівлями, зруйнованими потужнішими силами. З іншого боку, молодь у Римі бере розрізнені частини свого життя—євангелію, Писання, сім’ю, норми, храм—і складає з них міцне свідчення, яке буде протистояти негативному впливові світу.

У Семі є ідея щодо того, як здобути таку силу: “Не здаваймося. Рушаймо вперед”.