2014
Різдвяне диво
Грудень 2014


РОЗМІРКОВУВАННЯ

Різдвяне диво

Автор живе в Північній Кароліні, США

Його серце тихо б’ється. Не так сильно, як до серцевого нападу. Але воно б’ється.

Зображення
Drawing of a sick husband with his wife in a hospital bed

Ілюстрації Джулі Роджерс

Моє серце сповнилося цього вечора теплом. Звичайно ж, воно розбите, поранене, змучене. Але його наповнює чудове тепло. Я відчуваю надзвичайну вдячність—вдячність настільки глибоку і всеосяжну, що, як здається, в моїй душі відкрився ще один отвір, аби вмістити її; вдячність настільки глибоку й особисту, що по моїх щоках невпинним потоком тихо котяться сльози. Мій чоловік дихає. Я чую глибоке і спокійне дихання.

Лише пару годин тому я дісталася до його лікарняного ліжка, незважаючи на ніжні поштовхи нашого немовляти, яке невдовзі має народитися, і знайшла місце між усіма проводами, прикріпленими до його грудей, де я могла покласти свою голову. Звук биття його серця у моїх вухах закарбується в пам’яті назавжди.

Його серце тихо б’ється. Не так сильно, як до серцевого нападу. Але воно б’ється.

Тепле світло ліхтариків на ялинкових гірляндах, простягнутих по всій палаті, з кількох причин викликали в мене того вечора відчуття затишку. Їхнє м’яке сяйво створює приємну атмосферу, але справжній затишок приносить знання того, що справжні друзі були готові відкласти свої плани на Святвечір, аби прийти і прикрасити палату, коли Брайяна перевели з відділення інтенсивної терапії. На вікні стоїть метрова ялинка, як символ їхньої любові.

Як я можу віддячити нашим друзям? Чи знатимуть вони коли-небудь, як сильно вони були мені потрібні й наскільки я їм вдячна? Поки я не могла думати ні про що інше, крім чоловіка, вони любили моїх дітей, відмивали будинок, наповнювали холодильник, прали, загортали різдвяні подарунки і дарували мені любов обіймами, обідами, листівками, грошима, телефонними дзвінками, текстовими повідомленнями, електронними посланнями, листами, пакунками шишок із запахом кориці та валізою ялинкових прикрас. Вони плакали зі мною, а також молилися і постилися. Роблячи все це, вони принесли мені найдорогоцінніший подарунок, який лише могли: їхній час. Як я їх всіх люблю!

Я думаю, що добре буду спати цієї ночі, бо мене огортає безкінечна вдячність до всіх них.

Але понад усе я вдячна Господу за життя свого чоловіка—його глибоке дихання, його серце, яке перекачує кров, його живе тіло й душу. Його життя—це моє різдвяне диво.