Я знаю, що Він живе

Старійшина Мелвін Дж. Баллард (1873–1939)

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Я віддав би всього себе такого, яким я є і яким сподіваюсь стати, аби відчути те, що відчув тоді!

Зображення

Frontal head and shoulders portrait of Jesus Christ. Christ is depicted wearing a pale red robe with a white and blue shawl over one shoulder. Light emanates from His face.

Образ Христа, художник Генріх Гофман; з люб’язного дозволу C. Harrison Conroy Co.

Мені подобається обдумувати те, чого коштувало нашому Небесному Батькові дати нам дар Його Улюбленого Сина, Того гідного Сина нашого Батька, Який так любив світ, що поклав Своє життя, аби викупити світ, спасти нас, живити нас духовно, поки ми ходимо у цьому житті і підготувати нас, щоб прийти до Нього у вічні світи, і жити з Ним. …

Я пригадую випадок, який стався зі мною …, коли я від душі свідчив про реальність смерті [Спасителя], Його Розп’яття і Його воскресіння, про що я ніколи не забуду. …

… Якось однієї ночі уві сні я опинився у священній споруді—у храмі. Після того, як я деякий час молився і відчував радість, мені було повідомлено, що я маю привілей увійти в одну з кімнат, щоб зустрітися зі славетною Особою; тож, переступивши поріг, я побачив славетну Особу, яка сиділа на підвищенні, і ця Особа була найславетнішою, яку я коли-небудь бачив або яка тільки могла, за моїм розумінням, існувати в усіх вічних світах.

Коли я наблизився, щоб мене було представлено, Він встав і пішов мені назустріч з розкритими обіймами, і ніжно посміхнувся, називаючи мене по імені. Якби мені довелося жити і мільйон років, то я все одно не забув би тієї посмішки. Він обняв і поцілував мене, притис до своїх грудей і благословив так, що, здавалося, мозок в моїх кістках танув! Коли Він закінчив, я впав Йому в ноги і, покриваючи їх сльозами й поцілунками, побачив сліди від цвяхів на ногах Викупителя світу. Почуття, яке прийшло до мене в присутності Того, Хто тримає все у Своїх руках, відчуття Його любові, Його прихильності і Його благословення було таким, що якби я міг колись отримати те, передчуття чого тоді лише мав, то віддав би всього себе такого, яким я є і яким сподіваюсь стати, аби відчути те, що відчув тоді!

… Тепер я бачу Ісуса не на хресті. Я не бачу Його чоло зранене шипами і Його руки пронизані цвяхами, натомість я бачу Його посмішку, розпростерті обійми і чую Його слова, звернені до всіх нас: “Прийдіть до Мене!”