Трохи Різдва щодня

Різдво майже настало. Емелі відчувала радість. Невдовзі вона зможе розгорнути подарунки під ялинкою!

На домашньому сімейному вечорі була мамина черга проводити урок.

“Чому на Різдво ми даруємо подарунки?”— запитала мама.

“Тому що це день народження Ісуса!”— сказала Емелі.

“То чи не повинні ми подарувати Йому щось?”— відповіла мама.

Тато допоміг братику Емелі, Ноа, прочитати уривок з Писань. В ньому йшлося про те, що коли ми служимо іншим людям, то служимо Богові (див. Мосія 2:17).

“Чи є подарунком Ісусу те, що ми служимо іншим?”— спитала мама.

Ноа кивнув.

“Що ще буде Йому подарунком?”

“Дотримання заповідей”,—відповіла Емелі.

“Бути чемним”,—сказав Ноа.

“Чудові ідеї!— відповіла мама.— А тепер, давайте пограємо у гру. Я називатиму подарунки, які хтось дарував Ісусу, а ви кажіть мені, чи знаєте, хто то був. Починаємо! Ця людина роздавала Різдвяні картки в лікарні”.

Ноа підняв руку. “Це робила Емелі!”

“Ця людина ходила на домашнє вчителювання”.

“Це тато”,—відповіла Емелі.

Невдовзі вони назвали багато подарунків, які вони вже подарували Спасителю.

“Ми щодня можемо дарувати подарунки”,—сказала мама.

Наступного ранку потрібно було прибирати домівку. “О, ні”,—застогнала Емелі. Але потім вона згадала. Служити іншим—це подарунок! Якщо вона допоможе мамі, це все одно, що вона допоможе Ісусу. Вона знайшла ганчірку і почала витирати шафи, поки вони не почали блищати.

Наступного дня Емелі заробила трохи грошей.

“Твоя десятина складає вісім центів”,—сказала мама.

Емелі знов згадала. Десятина—це заповідь, отже сплата десятини—це подарунок. Вона поклала вісім центів у свою баночку для десятини.

Пізніше того тижня Емелі допомогла підняти подушки. Її маленький братик скинув їх з дивану. “Ще один подарунок для Ісуса”,—сказала вона.

У Різдвяний вечір мама й тато сказали Емелі, що пишаються нею. “Ти весь тиждень дарувала Ісусу подарунки”,—сказав тато. “Це схоже на святкування Різдва потроху щодня”.