Ви вже отримали свій ендаумент. А що ж далі?

Тепер, коли ви отримали власний ендаумент, приходьте знову якомога частіше! Можливо, ви все ще працюєте над зміцненням свого свідчення про храм. Це не проблема. Від вас не вимагається, щоб зрозуміти все зараз. Ваше розуміння і завітні стосунки з Богом поглиблюватимуться, якщо ви повертатиметеся до храму.

Якщо ви живете поблизу храму, будьте обережними, щоб “простот[а] того шляху, або легкість його” (1 Нефій 17:41) не стали перешкодою, яка завадить вам часто повертатися до храму. Старійшина Річард Г. Скотт (1928–2015), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Я бачив багато разів, як люди ішли на великі жертви, щоб дістатися до храму, що знаходиться далеко від них… Якщо храм знаходиться зовсім недалеко від вас, щось незначне може завадити вашим планам відвідувати його. Ставте конкретні цілі, обдумайте ваші обставини, щоб визначити, коли ви зможете і будете брати участь у храмових обрядах. А потім не дозволяйте нічому стати на перешкоді здійснити цей план”².

Частота нашого відвідування храму може бути різною, але кожен з нас може з повагою ставитися до своєї рекомендації. Ваша рекомендація — це не просто дозвіл. Вона є відображенням того, що Господь упевнений у вас, запрошуючи у Свій дім на землі. Якщо ви гідні храмової рекомендації, це ознака вашого бажання також повернутися одного дня в Його дім на небесах. Старійшина Рональд А. Разбанд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, заохочує нас щодня жити так, щоб бути “рекомендованими Господу”:

“Ваша храмова рекомендація є відображенням твердого духовного наміру, що ви намагаєтеся жити за законами Господа і любити те, що любить Він: смирення, лагідність, непохитність, милосердя, мужність, співчуття, прощення і послух. І ви виявляєте відданість тим нормам, коли підписуєтеся своїм ім’ям на тому священному документі.

Бути “рекомендованим Господу” означає отримати нагадування про те, що очікується від святих останніх днів, які виконують завіти”³.

Як було сказано Першим Президентством, священний привілей з вірністю носити храмовий одяг — це “зовнішній вияв внутрішнього зобов’язання слідувати за Спасителем Ісусом Христом”⁴.

Належне носіння храмового одягу можна з радістю сприймати як те, що “Господь дозволяє нам узяти часточку храму з собою, коли ми з нього йдемо… І хоча ми не завжди можемо бути в храмі, часточка його може завжди бути з нами, аби благословляти наше життя”⁵.

Небесний Батько дав вам великий дар (саме таке значення має слово “ендаумент”). Вияв поваги до того, як ми носимо храмовий одяг і говоримо про нього, — це простий спосіб, у який ви можете виявити свою вдячність за цей дар.

Вірність не означає, що нас завжди переповнює Дух Господа. Але це означає, що ми здатні витерпіти з вірою, навіть коли не впевнені. Господь обіцяє великі благословення тим, хто обрав Його.

“Я кажу вам, ви — малі діти, і ви ще не зрозуміли, які великі благословення Батько має у Своїх руках і приготував для вас…

проте будьте в доброму гуморі, бо Я вестиму вас. Царство ваше, і благословення його ваші, і багатства вічності ваші” (Учення і Завіти 78:17–18).

Президент Рассел М. Нельсон додав такі обіцяння:

“Я обіцяю вам, що з часом храм стане місцем безпеки, розради і одкровення”⁶.

“Я обіцяю: якщо ви будете виділяти більше часу для храмової та сімейно-історичної роботи, то збільшите й посилите свою здатність слухати Його”⁷.

“Плекайте і шануйте свої завіти більше усіх інших зобов’язань. Якщо ви зробите так, щоб Бог був понад усе у вашому житті, я обіцяю вам більше миру, впевненості, радості й, так, спокою”⁸.

Кожне з цих благословень буде вашим, якщо ви намагаєтеся невпинно розвивати завітні стосунки з Небесним Батьком та Ісусом Христом — найважливіші стосунки у вашому житті.