Джим був нашим Різдвом

Зображення

колядники тримають ноти

Коли традиційні сімейні заходи на Святий вечір добігали кінця, я відчувала таку радість, що не могла дочекатися ранку!

Мені було вісім років і я була найстаршою онучкою у своїй родині. Кожні кілька хвилин хтось з батьків або тітка чи дядько відкривали двері і вигукували, що чули як дзвенять дзвіночки. Я не могла дочекатися Санти! Але дідусь наполягав, щоб ми спершу пішли колядувати — це була сімейна традиція. “Санта ніколи не прийде!”, — подумала я.

Коли ми сіли у вкриті памороззю машини, то зрозуміли, що ми виїжджали набагато пізніше, ніж зазвичай. Маленьке містечко в Айдахо, в якому ми жили, було дуже тихим і холодним. Деякі члени сім’ї почали непокоїтися, що нам не слід йти колядувати так пізно, але мій дідусь наполягав на тому, що нам необхідно навідатися у кілька будинків.

Поки ми їхали невеликою, вкритою деревами, вулицею, то не побачили жодного вогника у маленькому дерев’яному будинку, який належав “Старому Джиму”. Джим був хорошим другом і мав добре серце. Він був удівцем, скільки я себе пам’ятаю.

“Звичайно Джиму байдуже, чи ми заїдемо!” — простогнала я. Санта Клаус точно нас пропустить!

Але мій добрий дідусь наполягав: “Просто тихенько зберіться біля вікна спальні і почніть співати “О ти, містечко Віфлеєм”.

Спочатку наші голоси були непевні, але нас було багато і зовсім скоро музика переросла у чудову гармонійну мелодію.

У будинку Джима все ще не горіло світло, але ми продовжували співати.

Двері будинку відчинилися.

У місячному сяйві ми бачили, як по обличчю Джима текли сльози. Коли він обійняв нас, то плакав, дійсно плакав. Після того, як він витер сльози радості з обличчя, то сказав нам: “Я цілий рік чекав, що ви прийдете. Ви — моє Різдво. Коли на годиннику було 9:30, я подумав, що про мене забули. Я був дуже засмучений. Я пішов спати, бо вже не було чого чекати”.

Ми були дуже зворушені. Джим запросив нас до себе, і коли він увімкнув світло, ми побачили, що він дійсно готувався до нашого приходу. Стіл на кухні був гарно накритий, на ньому було все: від Різдвяного пирога і печива до холодних м’ясних страв, нарізаних і викладених, готових до споживання. Чашки були з точністю пораховані і турботливо наповнені солодким яблучним сидром, щоб “нікого з вас не пропустити”, — додав Джим.

Джим сказав ми були його Різдвом? Це не так. Це Джим був нашим Різдвом.

Дар любові, який ми отримали того холодного різдвяного вечора був прекраснішим з усього, що Санта коли-небудь залишав під нашою різдвяною ялинкою. І це було нагадуванням, що Господь хоче, щоб ми служили Його дітям, як Він служить — кожному окремо, приносячи Його любов з нами (див. 3 Нефій 11:15–17; 17:21).