“Єпископ дав мені завдання — прочитати Книгу Мормона”, Ліягона, лют. 2024.
Єпископ дав мені завдання — прочитати Книгу Мормона
Рядок за рядком, приписання за приписанням Книга Мормона стала частиною того, ким я був і у що вірив.
Ілюстрації Девіда Майлса
Коли мені було 11 років, єпископ запросив мене і кількох інших молодих чоловіків мого віку зустрітися з ним для обговорення наших обов’язків після отримання нами священства. Він також поділився з нами своїм свідченням про Книгу Мормона і попросив нас дещо зробити. Я не міг навіть уявити, як сильно вплинуть на моє життя його слова.
Єпископ попросив нас п’ять разів повністю прочитати Книгу Мормона до початку нашого служіння на місії. У нас було близько восьми років на те, щоб виконати це завдання. Завдання здавалося складним, враховуючи те, що я не дуже любив читати, тим більше такий складний текст, як Писання. Але з причин, які я не можу згадати чи повністю пояснити, своїм розумом 11-річної дитини я вирішив серйозно поставитися до цього завдання. Того вечора я почав з читання 1 розділу книги 1 Нефій.
Я не розумів більшості написаного у тому розділі, але у мене було відчуття, що я роблю щось правильне. Наступного дня я прочитав ще один розділ, і хоча я досі не розумів усіх слів Нефія, у мене було те саме відчуття.
З плином часу я потроху читав з Книги Мормона щодня. Пізніше того року я закрив книгу, прочитавши Moроній 10, переповнений радістю від почуття, що я чогось досягнув. Коли наступного разу я побачив єпископа, я з радістю сказав йому, що прочитав усю Книгу Мормона. Він усміхнувся і похвалив за мої зусилля, але потім сказав: “Не забудь, тобі треба прочитати її ще чотири рази перш ніж ти поїдеш на місію!”
Пізніше того вечора я знову взяв у руки Книгу Мормона і перегорнув її сторінки. Я так довго її читав. Чи займе друге читання стільки ж часу? Чи варто докладати для цього зусилля? Міркуючи про це, я відкрив 1 Нефій, 1-й розділ. Я прочитав кілька перших віршів і Дух знову підтвердив мені, що це було правильно. Тому я читав далі. То був мій поворотний момент, коли читання Писань перетворилося на звичку, а не одноразову ціль.
Протягом кількох наступних місяців мого читання, я впізнавав історії і вони мали для мене більше сенсу. Я розпізнавав важливі вірші, які прочитав першого разу, і виділяв їх. Коли хтось навчав із Книги Мормона у церкві, я почав розпізнавати деякі історії і вчення.
Поки я читав, ця книга повільно змінювала мене. Рядок за рядком, приписання за приписанням, я почав розуміти її і наближатися до Спасителя. Учення Книги Мормона стали частиною того, ким я був і у що вірив. Я продовжував читати Книгу Мормона ще кілька наступних років, і щоразу, закінчуючи читати Moроній 10, я малював вертикальну риску на внутрішній частині обкладинки моєї книги.
Зрештою прийшов час, коли я отримав своє покликання на місію. Відсвяткувавши цю подію з моєю сім’єю і друзями, я усамітнився й відкрив внутрішню частину обкладинки моєї Книги Мормона. Я досягнув своєї мети. Але важливішим було те, що я прийшов до пізнання мого Спасителя.
Засвоєні уроки
Повернувшись з місії, я обмірковував завдання мого єпископа щодо читання Книги Мормона. Воно навчило мене кількох важливих уроків.
По-перше, я зрозумів, що іноді потрібно читати Книгу Мормона більше, ніж один раз, аби зрозуміти, що вона істинна. Я чув багато історій про людей, які читали Книгу Мормона вперше і мали надзвичайно сильні прояви Духа, який засвідчував істинність книги. У моєму випадку це було не так. Мені потрібно було старанно читати її роками. Моє свідчення про Спасителя не прийшло під час першого читання Книги Мормона; натомість воно приходило протягом певного часу, рядок за рядком, приписання за приписанням.
По-друге, я дізнався, що нам слід продовжувати запрошувати людей, навіть якщо здається, що ніхто не слухає. Я переконаний, що коли був юнаком, то отримував сотні запрошень від провідників молоді, єпископів, батьків, учителів семінарії та інших. Більшість тих запрошень в одне вухо влітали, а з іншого вилітали. Але з якоїсь причини я вирішив серйозно поставитися саме до цього запрошення мого єпископа, і це запрошення було ключовим в отриманні мною особистого свідчення. Критично важливо для нас (як провідників, батьків, друзів) продовжувати запрошувати. Наступне наше запрошення може мати величезний вплив на людей, яких ми навчаємо.
По-третє, я переконаний, що якого б віку не були наші діти, вони можуть відчувати Святого Духа, коли читають, або чують, як хтось читає Книгу Мормона, навіть якщо вони не розуміють усіх слів. Одним з найбільших моїх бажань для моїх дітей є те, щоб вони прочитали Книгу Мормона і засвоїли її вчення про Спасителя. Коли я непокоюся про майбутнє своїх дітей, мені додає сміливості знання про те, що Книга Мормона — це залізний жезл, який скеровуватиме їх на шляху до вічного життя.
Мій досвід з Книгою Мормона є здійсненням обіцяння, яке дав Джозеф Сміт і яке міститься у вступі до Книги Мормона. Я став “ближч[е] до Бога, твердо дотримуючись її заповідей, ніж будь-якої іншої книги”. Дух свідчив мені, що це обіцяння є істинним.
Автор живе у штаті Аризона, США.