Ліягона
Він завжди був зі мною
Лютий 2024


“Він завжди був зі мною”, Ліягона, лютий 2024.

Голоси святих останніх днів

Він завжди був зі мною

Відданість Господу зрештою благословила мене більше, ніж будь-коли коштувала мені.

Зображення
жінка в депресії йде

Ілюстрація Тріни Далзієль

Через три місяці після народження нашої п’ятої дитини мій чоловік пішов на менш оплачувану роботу, аби змінити професію і почати навчатися в університеті. З цієї причини нам потрібно було переїхати через два штати від нашого попереднього місця. З обмеженими фінансами, у стані фізичного виснаження і соціальної ізоляції, на новому місці я відчула глибоку депресію.

Відвідувати церкву було важко. Я неохоче ходила туди і швидко тікала зі зборів, щоб уникнути бадьорих запитань нових знайомих про те, як ми звикаємо. Вони очікували на такі самі бадьорі відповіді, але у мене таких не було. Члени приходу часто говорили про те, наскільки вони були благословенні і щасливі мати євангелію Ісуса Христа. Що ж зі мною було не так?

Я служила у своєму покликанні та впівсили молилася і читала Писання. Але мої зусилля, здавалося, не були такими, що “чудово працю[вали]” для мене1.

Десь майже через рік той туман почав розсіюватися. Через серію маленьких змін у своїх думках, у фізичній, соціальній і духовній сферах, мій стан потроху покращився.

Через кілька місяців, коли депресія була вже у минулому, під час молитви я відчула величезний подив і вдячність за благословення жити за євангелією. Мені здавалося, що я мала надто багато благословень. Саме Бог дав мені духовний дар віри і бажання пізнати Його. Я діяла лише на основі того бажання, яке Він дав мені.

“Хіба я заслуговую на благословення, — молилася я, — якщо я лише робила те, що саме Ти з самого початку вклав у моє серце бажання робити?”

На мій подив, Він негайно відповів на мою молитву спогадами з мого минулого.

“А як щодо часу, коли ти прагнула знайти Мене, навіть коли це було важко і боляче? Коли ти підкоряла свою волю Моїй, продовжуючи ходити до церкви і служачи Моїм дітям попри все? Моя дочко, — відчула я через Духа, — ти щедро благословенна за свою вірність, за те, що вибирала Мене навіть тоді, коли не хотіла цього”.

Я думала, що бути вірними, це завжди відчувати плоди Його Духа. Тепер я знаю, що вірність — це незмінна відданість Йому, якими б не були обставини. Реальність Бога не змінюється від того, чи можу я чути або відчувати Його. У моменти радості чи суму, якщо я залишатимуся з Ним, Він завжди буде зі мною.