Як покаяння допомогло мені розвиватись

Як би я не любила свою місію, мені важко було застосовувати засвоєні там уроки у моєму житті після неї. Зрештою я повернулася додому раніше очікуваного терміну через проблеми з психічним здоров’ям і потім переїхала зі свого дому на Філіппінах на роботу до Об’єднаних Арабських Еміратів.

Після мого переїзду туди мені було важко відчувати, що я розвиваюсь і просуваюся вперед шляхом завіту. На місії я могла приділяти увесь час і енергію євангелії. Я дуже мало непокоїлася про мирські потреби або про те, що буду робити зі своїм життям після місії. Але зараз, коли я намагаюся знайти рівновагу між різними вимогами життя, я відчуваю, що продовжую зазнавати невдачі.

І оскільки мені не вистачає підтримки вірної громади, яка була у мене вдома на Філіппінах, і розпорядку дня місії, який полегшував і спрямовував мій розвиток, іноді у мене виникає відчуття, що я зовсім не розвиваюсь.

Поки я боролася з цими почуттями, я отримала сильне відчуття, що мені слід почати застосовувати одну місіонерську звичку. Під час місії я розуміла, наскільки важливо щовечора відчувати єдність з Небесним Батьком, молячись і чесно аналізуючи прожитий день. Я запитувала Небесного Батька про те, що я зробила правильно, просила пробачення за свої гріхи і молилася про силу подолати мої недосконалості, а потім запитувала Його, як я можу покращитися наступного дня.

Спочатку я боялася почати робити це після місії, оскільки відчувала, що вже підвела себе і Небесного Батька. Я не хотіла почуватися ще гірше через свої недоліки. Але я пам’ятала засвоєне на місії знання: покаяння — це шлях до радості. Старійшина Крег С. Крістенсен, сімдесятник, пояснив: “Щоденне покаяння і наближення до Ісуса Христа — це шлях, що веде до радості, такої радості, яку нам важко уявити [див. 1 Коринтянам 2:9]. Ось чому ми знаходимось тут, на землі. Ось чому Бог приготував для нас величний план щастя”¹.

Я дуже вдячна за те спонукання. Щоденне спілкування з Небесним Батьком так багато усього для мене змінило. Усвідомлення того, що Небесний Батько та Ісус Христос дали мені шанс ставати кращою щодня, допомагає мені мати більше співчуття до себе: якщо Вони вірять у мене достатньо сильно, щоб давати мені все більше шансів, чому я не повинна вірити в себе також?

Президент Рассел М. Нельсон навчав: “Ніщо так не звільняє, не облагороджує і не є таким поворотним у нашому індивідуальному розвитку, як регулярна, щоденна зосередженість на покаянні… Це — ключ до щастя і відчуття спокою”².

Засвоєні мною істини про покаяння допомогли зрозуміти, як не спинятися в розвитку. Президент Нельсон пояснив: “Покаяння — це ключ до розвитку. Чиста віра допомагає нам рухатися вперед шляхом завітів”³. Коли я каюся, я отримую спрямування і запевнення від Господа. Коли я каюся, я відчуваю Його поруч.

І те, що я маю співчуття до себе та ціную свої зусилля, — дає мені мотивацію продовжувати розвиватись. Я відчуваю бажання каятись, коли я вірю, що варта докладених зусиль. Я хочу бути ближче до Небесного Батька та Ісуса Христа, коли вважаю, що гідна Їхньої любові.

Я дійсно вірю, що у покаянні міститься багато радості, миру і полегшення за всіх обставин нашого життя. Зверніться до Небесного Батька та Ісуса Христа. Моліться Небесному Батьку, щоб знати, що ви можете робити, аби наближатися до Нього та Ісуса Христа і бути більше схожими на Них.

Я знаю, що ви відчуєте Їхню любов і підтримку — і більше співчуття до самих себе — і це буде дійсно так.