Зрозуміти може навіть дитина

Батьків часто вражають відповіді їхніх дітей на запитання дорослих. Одного вечора, коли нас з дружиною не було вдома, з дітьми сиділа няня. Почувши молитву дітей, вона здивувалася й запитала: “А яка різниця між вашою й моєю релігією?” Відповідь нашої восьмирічної доньки була миттєвою: “Вони майже однакові, тільки ми вивчаємо набагато більше, ніж ви!” Далека від бажання образити свою няню, моя маленька донька просто хотіла по-своєму підкреслити, наскільки важливо для святих останніх днів здобувати знання.

Джозеф Сміт проголосив: “Людина не може бути спасенною у невігластві” (УЗ 131:6). Він додав: “Принцип знання є принципом спасіння…; і кожний, хто не отримує знання, достатнього для спасіння, буде проклятий” (History of the Church, 5:387). Це знання полягає в розумінні природи Бога, Ісуса Христа та плану спасіння, який Вони підготували, щоб дати нам можливість повернутися в Їхню присутність. А “життя ж вічне—це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його” (Іван 17:3).

Люди часто неправильно тлумачать принцип знання. “Слава Бога—це розум” (УЗ 93:36). Він перевищує все, що ми будь-коли здатні осягнути своїми розумовими здібностями. Люди, які намагаються знайти Бога, іноді думають, що вони мають шукати Його завдяки складним інтелектуальним концепціям.

Однак Небесний Батько завжди доступний для нас. Він пристосовується до нашого рівня розуміння. “Якщо Він приходить до малої дитини, Він пристосовується до мови й здібності малої дитини” (Joseph Smith, in History of the Church, 3:392).

Бог справді був би несправедливий, якби євангелія була доступна лише інтелектуальній еліті. У Своїй доброті Він забезпечив, щоб божественні істини були зрозумілими для всіх Його дітей, незалежно від рівня їхньої освіченості чи розумових здібностей.

Справді, той факт, що принцип може бути зрозумілим навіть малій дитині, є підтвердженням сили цього принципу. Президент Джон Тейлор сказав: “Для людини справжній розум—взяти щось загадкове і величне за суттю і викласти це настільки просто, щоб зрозуміла навіть дитина” (“Discourse,” Deseret News, Sept. 30, 1857, 238). Чистота й простота висловлення думки, зовсім не применшуючи її впливу, дозволяють Святому Духу свідчити серцям людей більш визначено.

Під час Свого служіння на землі Ісус постійно порівнював простоту і достовірність Свого вчення з хитромудрою логікою фарисеїв та законовчителів. Вони ж знову й знову намагалися перевірити Його складними запитаннями, та Його відповіді завжди були кришталево чисті і по-дитячому прості.

Якось учні поставили Йому таке запитання: “Хто найбільший у Царстві Небеснім?”

Ісус, покликавши малу дитину, поставив її серед них і сказав: “Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти,—не ввійдете в Царство Небесне!

Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім” (Матвій 18:1, 2–4).

Іншим разом Ісус сказав: “Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив” (Лука 10:21).

Можливо, жодна з книг не має так багато тлумачень і не викликає стількох філософських дебатів, як Біблія. Однак дитина, читаючи її вперше, матиме можливість зрозуміти вчення принаймні такою ж мірою, як не повніше, що й вчені дослідники Писань. Учення Спасителя пристосоване для кожного. У вісім років дитина може мати достатнє розуміння, щоб з повним усвідомленням увійти у води хрищення і вступити у завіт з Богом.

Що дитина може зрозуміти, читаючи розповідь про хрищення Ісуса? Ісус був хрищений в річці Йордан Іваном Христителем. Святий Дух зійшов на Нього “в тілесному вигляді, як голуб”. Почувся голос, який сказав: “Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе” (Лука 3:22). Дитина може скласти собі ясне уявлення про Божество: три окремі особи, які перебувають у повній єдності—Бог Батько, Його Син Ісус Христос і Святий Дух.

Зневага до принципу простоти та ясності стала причиною багатьох випадків відступництва, як колективного, так і індивідуального. У Книзі Мормона пророк Яків звинувачував людей у давнину, які “зневажали слова прямоти, і вбивали пророків, і прагнули до того, чого вони не могли розуміти. Отже, через їхню сліпоту, сліпоту, яка прийшла через поглядання за межу, вони повинні неодмінно впасти; бо Бог забрав Свою прямоту від них, і передав їм багато того, чого вони не могли розуміти, тому що вони хотіли того” (Кн. Якова 4:14).

Іноді в нас виникає спокуса подумати: “Це надто вже просто”. Так само подумав Нааман, сирійський воєначальник, який через свою гордість засумнівався, чи послухатися йому поради Єлисея, яка була надто проста в його очах, щоб вилікуватися від прокази. Його раби допомогли йому побачити всю його нерозсудливість:

“Батьку мій, коли б велику річ говорив тобі той пророк, чи ж ти не зробив би? А що ж, коли він сказав тобі тільки: Умийся—і будеш чистий!

І зійшов він, і занурився в Йордані сім раз, за словом Божого чоловіка. І сталося тіло його, як тіло малого хлопця,—і став він чистий!” (2 Царів 5:13–14).

Його очищення було не лише фізичним: його духовне єство також очистилось, оскільки він у смиренні засвоїв цей прекрасний урок.

Малі діти мають дивовижну схильність до навчання. Вони мають цілковиту довіру до свого вчителя, чистий дух і велике смирення, іншими словами, мають ті якості, що відкривають двері Святому Духу. Він—це той канал, через який ми отримуємо знання про духовне. Павло писав коринтянам “Не знає ніхто… речей Божих, окрім Духа Божого” (1 Коринтянам 2:11).

І додав: “А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно” (1 Коринтянам 2:14).

Ми знаємо, що тілесна, або плотська, людина є “ворогом для Бога… доки вона не піддасться натхненню Духа Святого”. Бо вона повинна стати, “як дитина, смиренною, лагідною, покірною, терпеливою, сповненою любові, бажаючою підкорятися усьому, що Господь вважає за належне заподіяти їй, саме як дитина підкоряється своєму батькові” (Мосія 3:19).

Антуан де Сент-Екзюпері у своїй короткій філософській повісті Маленький принц описав здивування хлопчика, який, знайшовши цілу ділянку троянд, збагнув, що квітка, яку він має і за якою він з такою ніжністю й любов’ю доглядав, зовсім не унікальна, а звичайнісінька. Потім він усвідомив, що його троянду робить унікальною не її вигляд, а час і любов, які він уділяв догляду за нею. Він вигукує:

“Люди … вирощують п’ять тисяч троянд в одному саду—і не можуть знайти, чого шукають. …

Але ж те, що вони шукають, можна знайти в одній троянді та невеликій кількості води. …

Але їхні очі сліпі. Людина повинна шукати своїм серцем” ([1943], 79).

Так само й наше пізнання Бога не залежить від обсягу інформації, яку ми засвоюємо. Кінець кінцем, усе наше знання євангелії, необхідне для нашого спасіння, можна узагальнити кількома пунктами доктрини, принципами і важливими заповідями, про які нас навчали на місіонерських уроках перед хрищенням. Для пізнання Бога необхідно відкрити своє серце, щоб отримати духовне розуміння і палке свідчення про істину цих небагатьох пунктів доктрини. Щоб пізнавати Бога, треба мати свідчення про Його існування і відчувати у своєму серці, що Він любить нас. Треба приймати Ісуса Христа як нашого Спасителя і мати невгасиме бажання наслідувати Його приклад. Служачи Богу і своїм ближнім, ми свідчимо про Христа і даємо людям навколо нас пізнати Його краще.

Ці принципи знаходять конкретне застосування в навчанні, яке проводиться в наших приходах та філіях. Вашою, учителі в Церкві, найпершою метою є навернення сердець. Цінність уроку не вимірюється обсягом нової інформації, яку ви передаєте студентам. Вона визначається вашою здібністю запросити на заняття Духа і спонукати своїх студентів взяти на себе зобов’язання. З вірою застосовуючи вивчене на уроках, вони зможуть розширити своє духовне знання.

Я молюся, щоб ми знали, як відкрити своє серце, як це робить мала дитина, і з задоволенням слухали і застосовували слово Бога в усій його силі й простоті. Я свідчу: якщо ми будемо робити це, то отримаємо знання про “таємниці і мирні речі—те, що приносить радість, те, що приносить життя вічне” (УЗ 42:61). В ім’я Ісуса Христа, амінь.