З лопатами та візками, одягнені в жовті жилети із зображенням посмішки, члени Церкви з більш як 30 країн Африки 22 серпня 2009 р. взяли участь у третьому загальноафриканському проекті.

В одному з міст країни Кот-д’Івуар вони ремонтували дороги. В невеликому місті в Лівані вони лагодили старі будинки. У Сьєрра-Леоне вони прочищали дренажні канави. У Нігерії вони звільняли територію біля урядової будівлі від надмірної рослинності. У Гані вони прибрали місце базару й винесли сміття. У Кенії, Південній Африці, Камеруні та інших країнах члени Церкви вимили щітками тюремні камери і туалети, посадили дерева, відремонтували дороги і попрацювали у притулках для сиріт. Вони прибирали в лікарнях і будинках; знищували бур’яни і малювали знаки.

Старійшина Ерік Джексон, директор у справах зв’язків з громадськістю у Південносхідній Африканській території, сказав: “Члени Церкви самі пересвідчились в тому, що коли приходить достатньо людей, жодний проект не буде для нас надто великим”.

Там, де працювали члени Церкви, збиралися репортери, щоб спостерігати за їхньою працею і робити свої нотатки.

У цьому проекті, крім членів Церкви, взяло участь багато людей. Церква співпрацювала з місцевими службами обслуговування, іншими релігійними організаціями та урядовими агенціями, які безкоштовно надали свої знаряддя та матеріали і навіть самі ставали до роботи.

“Багато людей, почувши, що ми виконуємо [служіння], бо ми наслідуємо Христа, роблячи добрі справи, прославляли Господа і казали, що вони хотіли б приєднатися до нас,”—сказав старійшина Адесіна Олуканні, територіальний сімдесятник і територіальний директор у справах зв’язків з громадськістю у Західній Африці.

У липні 2009 р. понад 160 юнаків і дівчат, а також молодих дорослих зібралися на день дружби, семінарів, танців і свідчень, що проходив у рамках першої молодіжної конференції, що проводилась в Ефіопії.

Оскільки чотири філії ще не організовані в округ, багато членів Церкви не знали, що є й інші філії та члени Церкви в Ефіопії. Частково метою конференції було дати їм можливість взаємодіяти з однолітками, духовно зростаючи.

Вондвоссен Амануел, 23 роки, який подав свої документи для служіння на місії, щоб стати першим місіонером з філії Аваса, сказав: “Це підбадьорює вас, коли ви збираєтеся разом і проводите такі заходи. Наша філія невелика, але ми відчували себе, наче ми були у великій групі—і вона—як сім’я”.

Учасники з гордістю носили обручки ВП і футболки з написаними на них словами “Стійкі і впевнені”, які були темою цієї конференції.

Два місяці напружених зусиль місіонерів, президентів філій та добродійної організації Hope Arising дали можливість звести разом святих-піонерів з чотирьох далеко розкиданих філій у капличний комплекс в Аддис-Абебі, Ефіопія.

Щоб відвідати конференцію, учасники мали їхати автобусом більше п’яти годин і більше половини з них були нечленами Церкви і зацікавленими. Двоє з них були охрищені у подальші тижні.

“Коли [молодь] зрозуміла, що є й інші юнаки і дівчата, які мають такі ж, як і вони сподівання, мрії, проблеми і турботи, вони стали більш впевненими в собі. Вони знають, що вони—не самотні, і це надає їм сили,”—сказав старійшина Бред Уілкес, місіонер повного дня, який зі своєю дружиною, сестрою Карен Уілкес, допомагали в організації конференції.

П’ять молодих жінок та їхні провідники з Бухарестського округу, Румунія, разом з подругою, яка не є членом Церкви, з 24 по 26 серпня 2009 р. взяли участь у першому церковному таборі Товариства молодих жінок в Румунії. Президент Товариства молодих жінок округу Діна Койокару організувала цей захід з допомогою літніх місіонерів, старійшини Дона та сестри Еді Ван Ной.

Дівчата і провідники проводили ранкові і вечірні молитви, вивчали разом щодня Писання. Старійшина і сестра Ван Ной проводили семінари на такі теми, як цнотливість і як підготувати хороший виступ для церковних зборів. На іншому семінарі дівчат навчали про скромність і як одягатися модно і при цьому дотримуватися цілісності.

Аліна Матееску, одна з цих молодих жінок, сказала, що вона замислювалася, що треба робити, аби бути чеснотною молодою жінкою, і завдяки семінару вона відчула впевненість, що може стати зразковою цілісною жінкою, якою Бог хоче, щоб вона стала.

У Румунії, країні у південно-східній Європі, нараховується 2736 членів Церкви у 17 філіях.