Молитися у пошуках відповіді

Одного разу на контрольній з математики я не пам’ятала, як вирішувати задачу. Я готувалася до контрольної, але не могла згадати того, що повторювала вдома. Однак я мала віру, що можу попросити Небесного Батька про допомогу.

Я вирішила, що відразу ж зроблю те, до чого спонукатиме Дух. Після молитви в мене було відчуття, що я зможу вирішити задачу певним чином. Однак я почала сумніватися, бо то був незвичний спосіб вирішення. Тож я почала вирішувати задачу так, як розуміла сама.

Коли ми здали контрольну, вчитель почав розглядати її разом з нами. Я зрозуміла, що якби дослухалася до спонукання, що виникло після молитви, то отримала б правильну відповідь, але я цього не зробила.

Пізніше, під час випускних екзаменів, я знову не могла вирішити одну із задач, хоча вирішувала її вдома.

Зараз мені було соромно. Але оскільки у мене не було іншого виходу, я знову помолилася про допомогу.

І знову я сумнівалася, коли відчула спонукання. Цього разу я була навіть більше збентежена, ніж раніше. Але я пообіцяла Господу, що буду слухатися. Тож я відкинула сумніви і зробила саме те, до чого спонукав Дух.

Після перевірки контрольної вчителька оголосила наші оцінки. Вона змусила всіх похвилюватися, почавши з найгірших оцінок і закінчивши найкращими. Коли вона не назвала мого імені серед тих, хто отримав 3—найнижчу оцінку—я була рада, що отримаю 2—найкращу оцінку, яку я отримувала з математики. Але коли вона не назвала мого прізвища й серед тих, хто отримав 2, мої почуття змінилися. Я була повністю впевнена, що не могла отримати 1, тож почала побоюватися, що написала контрольну найгірше з усіх.

Але потім моє прізвище було названо серед тих, хто отримав 1. У горлі пересохло, коли я зрозуміла, що маю за це дякувати Господу. Я знаю, як Він любить мене і терпляче до мене ставиться. Коли хтось із моїх однокласників сказав: “Ти молодець!”—я могла лише похитати головою. Я досягала успіху лише тоді, коли прислухалася до спонукань.