Сила запитання

Я подружилася з Керстін, коли мені було 14 років. Ми навчалися в одній школі. Я давно її знала, але ми не були знайомі, бо їй було лише 12 років.

Ми познайомилися ближче, коли обидві прослуховувалися для участі в шкільній виставі. Незабаром ми стали хорошими подругами, незважаючи на 2 роки різниці у віці. Невдовзі ми почали ходити на прогулянки вечорами й розмовляти. Якось навесні під час однієї з наших вечірніх прогулянок вона поставила запитання, яке назавжди змінило її життя.

Керстін цікавилася, чому ми з братом не ходимо на уроки релігії, як більшість учнів у Австрії. Я розповіла їй про євангелію Ісуса Христа і про Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Потім я свідчила і запросила її на молодіжний захід. Пізніше я подарувала їй Книгу Мормона і Ліягону.

З того часу Керстін бере участь в усіх церковних заходах і щонеділі приходить на церковні збори. Вона навіть їздила на молодіжну конференцію. Як тільки випадає нагода, ми йдемо до маленької річечки, що протікає неподалік, і читаємо Писання та працюємо над програмою Товариства молодих жінок “Особистий розвиток”.

На жаль, Керстін не може охриститися, поки їй не виповниться 18 років. Її батьки не хочуть іти на конфлікт з родичами. Незважаючи на цю перепону, Керстін уже вдалося привести маму до церкви.

Керстін також працює з місіонерами. Вона розмовляє з усіма про Церкву і зацікавила свого тата програмою з сімейної історії, хоча він зовсім не цікавиться релігією.

Керстін—взірець для мене. Завдяки їй я бачу, як легко говорити іншим людям про євангелію і як наш Небесний Батько готує людей почути Його слово. Нам потрібно відкривати уста і мати віру. Потім події відбуваються самі по собі.