2023
Мої три кроки у проповідуванні євангелії
Вересень 2023


Лише в цифровому форматі: дорослій молоді

Мої три кроки у проповідуванні євангелії

Авторка живе в Бразилії.

Зніміть стрес від проповідування євангелії, усвідомивши свою роль та своє джерело успіху.

Зображення
горять дві свічки

Пройшло 10 років з того часу, як я охристилася і стала членкинею Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. За минуле десятиліття я мала можливість ділитися відновленою євангелією з багатьма людьми, переважно ділячись примірниками Книги Мормона. Моя ціль — роздавати по 20 примірників кожного року. У деякі роки, як наприклад в 2020, я була благословенна перевершити свою ціль.

Я часто запрошувала друзів із церкви приєднуватися до мене й ділитися євангелією. Але майже кожного разу, коли я запрошувала когось поділитися примірником Книги Мормона з їхніми друзями та сім’єю, вони давали мені таку відповідь: “А що, як людина не прийме це послання?”

Після того, як я чула цей самий сумнів багато разів, я зробила висновок, що інколи члени Церкви непевні щодо своєї ролі у проповідуванні євангелії. Але почуття непевності можна легко подолати, якщо пам’ятати про три кроки проповідування євангелії.

1. Ділитися

Перший крок визначає нашу ціль, яка є — просто ділитися. Наша роль — ділитися радістю, яку відчуваємо завдяки відновленій євангелії! Багато людей будуть так само, як і ми, переповнені радістю, коли дізнаються про істини, які були відновлені у Церкві Ісуса Христа. Ми можемо ділитися радістю, яку приносить нам євангелія, через невимушену розмову та навіть через наш щоденний приклад як учнів Христа.

Президент М. Рассел Баллард, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, зазначав: “Найбільш важливим доказом нашого навернення і того, яким є наше ставлення до євангелії у нашому власному житті, є готовність ділитися нею з іншими”1. Справжнє навернення надихатиме нас ділитися. Ми завжди можемо попросити у Небесного Батька про допомогу, щоб мати сміливість та бажання ділитися євангелією з тими, хто навколо нас. І коли ми прагнемо, щоб Дух перебував з нами, нас буде скеровано у правильному напрямку.

2. Запрошувати

Мій другий крок стосується запрошення людей. Коли ми маємо визначну подію — святкування дня народження, весілля, випускний — ми запрошуємо людей прийти, тому що хочемо розділити з ними нашу радість. Ми не можемо змусити когось прийти (ми сподіваємося, що вони прийдуть!), але якщо вони не прийдуть, ми все ще залишаємося друзями. І в майбутньому будуть й інші події, які зможемо розділити разом. Запрошення людей дізнатися про євангелію не набагато від цього відрізняється.

Люди, яких ми запрошуємо читати Книгу Мормона, відвідати церкву чи прийняти євангелію Ісуса Христа у будь-який спосіб, мають свободу волі вибирати прийняти чи ні наше запрошення. Але наш успіх не вимірюється їхньою реакцією; він вимірюється нашою готовністю запрошувати.

У посібнику Проповідуйте Мою євангелію ми читаємо, що мета місіонерів повного дня — “запрошувати людей прийти до Христа”2. Коли ми прагнемо ділитися євангелією, корисніше зосереджуватися на тому, що ми можемо зробити, щоб запрошувати, ніж на тому, як люди відреагують на наше запрошення.

3. Переконувати

Мій третій крок проповідування євангелії — переконання. І на відміну від перших двох кроків, цей третій — не наша відповідальність. Переконання — це відповідальність Святого Духа ( див. Іван 15:26; 2 Нефій 32:5; Мороній 10:5; Учення і Завіти 42:17; Мойсей 1:24). Лише через вплив Святого Духа люди, з якими ми ділимося євангелією, будуть справді переконані в істині, якщо вони приймуть істину в свої серця (див. Кн. Якова 3:2).

Якщо ми прагнемо постійного напарництва Святого Духа в нашому житті, Він буде з нами, коли ми ділимося євангелією з нашими друзями та сім’єю і буде свідчити про істинність нашого послання.

Це привілей ділитися євангелією

Є багато способів ділитися євангелією зі світом навколо нас і хоча це може лякати, нам не потрібно хвилюватися, коли Небесний Батько на нашому боці.

Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, підсумував те, про що багато хто з нас хвилюється:

“Що, якщо я все це робитиму, а люди погано реагуватимуть? Що робити, якщо вони критично ставляться до Церкви? Що робити, якщо вони виключать мене з колу друзів?”

Так може статися, — сказав він. — З давніх часів учнів Ісуса Христа часто переслідували [див. Іван 15:18]…

Пам’ятайте, шляхи Господа не можна передбачити. Може бути так, що ваша лагідна відповідь на відмову пом’якшить закам’яніле серце…

Небесний Батько знає вас. Господь любить вас. Бог благословить вас. Ця робота йде від Нього. Ви можете її виконувати. Ми всі можемо виконувати її разом”3.

Ми завжди можемо просити Небесного Батька про допомогу у наших намаганнях зібрати Ізраїль. І завдяки Спасителю ми завжди можемо сподіватися, що одного дня наші запрошення будуть прийняті.

Посилання

  1. М. Рассел Баллард, “Тепер прийшов час”, Ліягона, січ. 2001, с. 75.

  2. Проповідуйте Мою євангелію: Путівник для місіонерського служіння (2004), с. 1; курсив додано.

  3. Дітер Ф. Ухтдорф, “Miсіонерська робота: діліться тим, що в серці”, Ліягона, трав. 2019, с. 18.