Новий Завіт у контексті
Християни у Коринті
Культурна ситуація у Коринті допомагає нам зрозуміти деякі з порад Павла, які можуть здатися складними для сучасного читача1.
Коринт у першому столітті був процвітаючою економічною та політичною столицею римської провінції Ахея. На додачу до римського населення він приваблював греків, сирійців та юдеїв. Грецька філософія платонізму, стоїцизму та кинізму, здається, вплинула на деяких освічених коринтян, у тому числі і деяких християн, у духовних, фізичних та соціальних питаннях.
Проповідування Павла привернуло увагу щонайменше кількох заможних та впливових коринтян, а також багатьох навернених, які були менш освіченими чи залученими до культури. Ці відмінності є частиною того, що призвело до розколу та суперечок всередині Церкви в Коринті.
Особлива мудрість?
Освічені класи в Коринті спирались на різноманітні філософські традиції, які змусили їх повірити, що вони мали особливу мудрість чи знання. Вони вірили, що їхні особливі знання підносять їх до нового духовного існування у цьому житті. Ця ідея вела їх до заперечення важливості тіла та спонукала раціонально вважати, що вони були понад законом та вільні робити все, що заманеться. Деякі християни привносили ці ідеї до їхнього навернення до християнства, що спонукало їх до умисного бунту та аморальної поведінки.
Павло заперечував їхнє хибне твердження, що “усе мені можна” (1 Коринтянам 6:12) та стверджував, що християни повинні практикувати дисципліну та чистоту: “прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму” (див. 1 Коринтянам 6:12–20).
Зовнішній вигляд
Юдеї, греки та римляни в Коринті мали різні звичаї щодо довжини волосся чоловіків та жінок і покривання голови, особливо під час поклоніння. Загальним очікуванням в усіх культурах було те, що заміжні жінки будуть покривати їхню голову. З іншого боку, юдейські, грецькі та римські чоловіки мали різні очікування щодо покриття голови, особливо під час молитви.
Ці культурні очікування явно були чинником у пораді Павла у 1 Коринтянам 11. Але, можливо, була й інша проблема: поведінка християнської еліти, яка зневажала соціальні звичаї, як язичницькі, так і християнські. У тій атмосфері, де деякі християни у Коринті через гордість йшли проти загальноприйнятих норм, Павло радив скромність і пристойність у гармонії з культурними очікуваннями коринтян.
Шлюб і целібат
Поради Павла про шлюб та целібат містять декілька, здавалося б, не дуже зрозумілих уривків для нас сьогодні. Але вони набувають більшого змісту в контексті світогляду, що применшував важливість тіла.
Дехто в Коринті вважав, що Бога задовольнить лише крайнє самозречення. Їхнє негативне бачення шлюбу, серед іншого, спонукало Павла говорити про шлюб (див. 1 Коринтянам 7:1–7) та дати пораду неодруженим, вдовам, тим, хто планує розлучитися, та тим, хто одружений із невіруючими (див. 1 Коринтянам 7:8–9, 39–40, 10–16). Ця порада може бути підсумована наступним чином: “Залишайтеся цнотливими поза шлюбом і зберігайте близькість у межах шлюбу”.
Павло радить одруженим залишатися у шлюбі, навіть якщо є труднощі. Він радить християнам, одруженим з невіруючими, залишатися у шлюбі: “чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові”(1 Коринтянам 7:14).
Порада Павла неодруженим пропонується як його думка, а не учення (див. 1 Коринтянам 7:7–9, 39–40). Він бажає, щоб всі люди були, як він, та радить “неодруженим і вдовам” “позоста[тися] так, як і я”. Хоча це, найімовірніше, означало зберігати близькість у шлюбі і бути цнотливими поза шлюбом2, така порада, можливо, дійсно стосувалася лише тих, хто втратив подружжя через смерть, чоловік це або жінка3.
Незважаючи на це, його порада залишається однаковою: “Коли ж не втримаються [виявляти самоконтроль], — нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися [що тут може означати “розпалятися у пристрасті”]”. Джозеф Сміт переклав це так: “Але якщо вони не можуть втриматися, — нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж хтось з них вчинить гріх” (Joseph Smith Translation, 1 Corinthians 7:9).
Єдність в Ісусі Христі
Культурна та історична ситуація у Коринті допомагає нам краще зрозуміти поради Павла щодо одягу, зовнішнього вигляду, шлюбу та целібату. Він заохочував бути поміркованими, уникати крайнощів у поведінці чи вигляді. Коли члени зібрання стверджували, що їхня особлива мудрість дозволяє бунтівні вчинки, Павло чітко навчав: “Щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!” (1 Коринтянам 2:5). Сьогодні наша віра повинна так само бути зосереджена на Ісусі Христі, а не на особливих заявах про знання чи мудрість у наших сучасних культурах. Тоді ми можемо бути єдині.