Спаситель — для всіх, євангелія — усім

Євангелія Ісуса Христа була “відновлена в ці останні дні, щоб задовольнити… потреби кожного народу, коліна, язика і всіх людей на землі”¹. Євангелія поширюється на людей всіх національностей і кольору шкіри, вона долає всі культурні розбіжності, щоб навчати, що “всі є однаковими для Бога”(2 Нефій 26:33)². Книга Мормона є великим свідченням цієї істини.

Цей величний літопис свідчить, що Христос пам’ятає всі народи (див. 2 Нефій 29:7) і що Він явить “Себе всім тим, хто вірить у Нього… [і здійснить] могутні чудеса, ознаки і дива серед дітей людських” (2 Нефій 26:13). До цих могутніх чудес, ознак і див належить поширення євангелії. Тож ми посилаємо місіонерів по всьому світу, щоб свідчити про добру новину, яка в ній міститься. Ми також ділимося євангелією з людьми навколо нас. Застосування відновлених ключів священства для живих і померлих є запевненням того, що повнота євангелії зрештою буде доступна кожному синові й кожній доньці небесних батьків, у який би час вони не жили — в минулому, зараз чи в майбутті.

В основі цієї євангелії лежить центральне послання, яке проголошував кожен пророк і апостол, покликаний до цієї роботи: Ісус є Христос і Він прийшов, аби благословити кожного. Ми, члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, проголошуємо, що Його викупительна жертва поширюється на весь світ.

Під час поїздок по всьому світу я проводив співбесіди з великою кількістю членів Церкви. Я відчуваю натхнення, коли чую про благословення, які вони мають у житті завдяки Спокуті Ісуса Христа, навіть коли вони сповідуються у певних давніх гріхах. Як чудово, що очищувальне втішення Його Спокути завжди доступне всім нам!

“Необхідно, щоб Спокуту було здійснено,— проголошував Амулек, — бо інакше все людство повинно неминуче загинути”. Ми назавжди були б “занепалі й загублені,… якби не Спокута”, яка вимагає “нескінченн[ої] і вічн[ої] жертв[и]”. Тому “не може бути нічого меншого за нескінченну Спокуту, якої було б досить для гріхів світу” (Aлма 34:9, 10, 12).

Великий пророк Яків також навчав, що оскільки “смерть зійшла на всіх людей… повинна бути і сила воскресіння” (2 Нефій 9:6).

Як гріх, так і смерть необхідно подолати. Такою була місія Спасителя, яку Він відважно виконав заради всіх Божих людей.

Зображення

Христос у Гефсиманії

Гефсиманія, художник Дж. Кірк Річардс, копіювання заборонено

Спокута Нашого Спасителя

У свою останню ніч земного життя Ісус Христос увійшов у Гефсиманський сад. Там, серед оливкових дерев, Він став на коліна і почав сходження до глибин болю, якого ні ви, ні я ніколи не пізнаємо.

Там Він почав брати на Себе гріхи світу. Він відчув увесь біль, душевні муки і скорботу, і Він зніс увесь смуток і страждання, які відчували ви, я і кожна душа, яка будь-коли жила або ще буде жити. Ці великі й безмежні страждання “примусил[и] [Його], Самого Бога, найвеличнішого з усіх, тремтіти від болю і кровоточити кожною порою” (Учення і Завіти 19:18). Лише Він міг це зробити.

Ісуса повели на Череповище, і в найтрагічнішу мить несправедливості в історії цього світу Його розп’яли. Ніхто не міг забрати Його життя. Як Єдинонароджений Син Бога Він мав владу над фізичною смертю. Він міг помолитися до Батька, і легіони ангелів зійшли б, аби перемогти його мучителів та виявити Його владу над усім. “Але як має збутись Писання, — запитував Ісус, коли Його зрадили, — що так статися мусить?” (Матвій 26:54).

Виявляючи досконалий послух Своєму Батькові — і досконалу любов до нас — Ісус добровільно віддав Своє життя і здійснив Свою нескінченну й вічну викупительну жертву, яка сягає вглиб віків і простирається крізь усю вічність.

Ісус дав доручення Своїм Апостолам здійснювати Його роботу після Його смерті. Як вони це могли робити? Кілька з них були лише простими рибалками, і жодного не навчали в синагогах, як саме служити. У той момент здавалося, що Христова Церква приречена на зникнення. Однак апостоли знайшли в собі сили виконувати дане їм покликання і сформували історію світу.

Яким чином така очевидна слабкість перетворилася на силу? Англіканський церковний провідник і теолог Фредерік Фаррар сказав: “Є лише одна і єдина можлива відповідь —воскресіння з мертвих. Уся ця потужна зміна відбулася завдяки силі Христового воскресіння”⁴. Апостоли, будучи свідками воскреслого Господа, знали, що ніщо не може зупинити просування цієї роботи. Їхнє свідчення було джерелом сили, яка підтримувала їх під час подолання всіх непорозумінь, які виникали в стародавній Церкві.

У цю Великодню пору як один з Його висвячених свідків я проголошую, що на світанку одного прекрасного недільного ранку Господь Ісус Христос піднявся з мертвих, аби зміцнити нас і розірвати пута смерті для кожного. Ісус Христос живий! Завдяки Йому смерть не є кінцем для нас. Воскресіння — це безкоштовний і загальний дар для всіх.

Зображення

Христос і Марія біля гробниці

Христос і Марія біля гробниці, художник Джозеф Брікі

Прийдіть до Христа

Євангелія і Спокута Ісуса Христа призначаються для всіх — тобто для кожного. Єдиний спосіб для нас відчути всі благословення Спасителевої викупительної жертви — це на особистісному рівні прийняти Його запрошення: “Прийдіть до Мене” (Maтвій 11:28).

Ми приходимо до Христа, якщо виявляємо в Нього віру та каємося. Ми приходимо до Нього, якщо христимося у Його ім’я і отримуємо дар Святого Духа. Ми приходимо до Нього, якщо дотримуємося заповідей, проходимо обряди, шануємо завіти, здобуваємо храмовий досвід і живемо так, як живуть послідовники Христа.

Часом ви відчуватимете зневіру та розчарування. Можливо, ваша поведінка або поведінка близької людини викликатиме у вас душевні страждання. Ви можете бути обтяжені через гріхи інших людей. Помилки, яких ви припустилися — можливо дуже серйозні — змусять боятися, що мир і щастя вже ніколи не повернуться до вас. У такі моменти пам’ятайте, що Спаситель не лише знімає тягар гріха, але Він також зніс “муки, і страждання, і спокуси всякого роду” (Aлма 7:11), зокрема й ваші! Завдяки тому, через що Він пройшов заради вас, Він особисто знає, як допомогти вам прийняти Його запрошення, яке змінює життя: “Прийдіть до Мене”.

Ісус Христос дав зрозуміти, що всі діти Небесного Батька мають однакове право на благословення Його євангелії та Спокути. Він нагадує нам, що “всі люди мають привілеї, як один, так і другий, і нікому не заборонено” (2 Нефій 26:28).

“Він запрошує їх усіх прийти до Нього і скуштувати від Його доброти; і Він ні від кого не відмовляється, хто приходить до Нього, від чорного і білого, звʼязаного і вільного, чоловічої статі і жіночої” (2 Нефій 26:33).

“Він запрошує їх усіх” — що означає всіх нас! Нам не слід легковажно навішувати на себе чи інших людей ярлики та вигадувати штучні відмінності. Нам ніколи не слід встановлювати будь-які перепони на шляху Спасителевої любові або припускатися думки, що ми або інші люди є недосяжними для Нього. Як я казав раніше: “Ви не можете зійти нижче тієї глибини, до якої сяє нескінченне світло Спокути Христа”⁵.

Натомість, як навчали ми разом із сестрою Холланд лише за кілька місяців до того, як вона пішла з життя, нам наказано “мати милосердя, і це милосердя є любов” (2 Нефій 26:30)⁶. Це та любов, яку Спаситель виявляє нам, бо “Він не робить нічого, крім того, що на благо світові; бо Він так любить світ, що навіть віддав Своє власне життя, щоб привернути всіх людей до Себе” (2 Нефій 26:24).

Я свідчу, що євангелія і Спокута Ісуса Христа призначаються всім людям. Я молюся, щоб ви з радістю прийняли благословення, які Він дає.