Лише в цифровому форматі: дорослій молоді
Тривожність викликає у вас відчуття ізольованості? Ці три поради можуть допомогти
Авторка живе на Американському Самоа.
Моя боротьба із самотністю та тривожністю наблизила мене до Небесного Батька та Ісуса Христа й допомогла зрозуміти моє місце в євангелії.
Коли ви молоді і неодружені, вам іноді може бути важко відчути приналежність.
Часто я почуваюся зайвою. Я намагаюся будувати своє власне життя, але у той же час відчуваю обов’язок піклуватися про свою сім’ю. І хоча я прагну спілкуватися з людьми, я відчуваю, що повільно віддаляюся від них і того, чим мені подобається займатися.
Наразі, через тривожний розлад, мені важко робити все це, не втрачаючи відчуття приналежності. Часто це є джерелом багатьох моїх проблем.
Через тривожність мені більше хочеться записувати свої думки у щоденнику, ніж спілкуватися з іншими, в основному через те, що, як мені здається, ніхто не розуміє мого досвіду. Тут, на Американському Самоа, тему психічного здоров’я зазвичай не обговорюють. Здається, що люди применшують рівень проблеми, коли я намагаюся пояснити свою боротьбу з тривожністю. Тож, замість того, аби просити про допомогу, я усамітнююся.
Однак, моя боротьба із тривожністю навчила мене, наскільки важливим є спілкування з іншими, особливо з Небесним Батьком та Ісусом Христом.
Ось кілька прикладів того, як мої спроби подолати тривожність наблизили мене до Небесного Батька і допомогли усвідомити, що я дійсно належу до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Більша увага силі молитви
Хоча я завжди потерпала від тривожності, ця проблема посилилася у дорослому віці, коли я отримую нові можливості і проходжу через великі зміни. Життя в постійному страху і хвилюванні іноді змушує мене сумніватися у власній гідності і в тому, що мене люблять.
Проте, є одне, що дійсно допомогло мені усвідомити мою приналежність, — це спілкування з Небесним Батьком у молитві.
Як радив президент М. Рассел Баллард (1928–2023): “Молитва може змінити наше власне життя. Натхненні щирою молитвою, ми можемо покращувати себе і допомагати іншим робити те саме”1.
Через тривожність я часто покладалася на молитву і це допомогло мені поглибити як мої стосунки з Небесним Батьком, так і віру в те, що Він чує всі молитви. У процесі того, як я справлялася з цією проблемою і покладалася на допомогу Ісуса Христа та Небесного Батька, мої молитви дійсно стали більш змістовними.
Я розказую Небесному Батьку про мої почуття, мій день, мої турботи — про все, насправді. Навіть, якщо Він не забирає мої тривожні думки та почуття, коли я звертаюся до Нього за допомогою, я відчуваю, ніби Його рука лежить на моєму плечі, і Він запевняє мене, що Він зі мною.
Він допомагає мені зрозуміти, що я Його і що я не одна.
Поглиблене розуміння Спокути Ісуса Христа
З усіх принципів євангелії найсильніше свідчення я маю про зцілюючу силу мого Спасителя, Ісуса Христа.
Коли я розумію, як Спаситель допоміг мені, я можу відчути приналежність і запевнення, що мене знають. Моя боротьба з тривожністю мотивує мене шукати заспокійливу присутність Духа, і через це я завжди підтримую маленькі і прості духовні звички (див. Алма 37:6), щоб кожного дня використовувати силу Христа у своєму житті.
Віра в Його благодать і жертву є найбільшим ключем, який потрібен мені, щоб подолати всі життєві труднощі і виклики. Він навчав: “Я Світло для світу” (Іван 8:12), що для мене означає, що жодна темрява, через яку ми проходимо, не може загасити Його світло.
Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, також з любов’ю навчав важливості пошуку засобів для тих, хто має проблеми з психічним здоров’ям, і, зокрема, сказав: “Потрібно звернутися за порадою до надійних людей, які мають відповідну освіту, професійні навички і хороші цінності. Будьте чесними з ними, описуючи свою історію і свої труднощі. Обдумайте їхню пораду та запропоноване рішення проблеми з молитвою і поставтеся до цього відповідально. Наш Небесний Батько сподівається, що ми скористаємося всіма чудовими дарами, які Він надав у цей славетний розподіл”2.
З підтримкою Спасителя ми побачимо попереду світло.
Налагоджування важливих стосунків
Зовсім недавно я дуже потерпала від тривожності. Але, замість того, щоб відсторонюватися від інших, я молилася Небесному Батькові про допомогу і Дух допоміг мені побачити істину, що змінила моє життя:
ми потрібні одне одному.
І хоча тривожність змушує мене хотіти відокремитись від інших, самоізоляція — це не те, чого хоче для мене Небесний Батько. Супротивник хоче, щоб ми почувалися роз’єднаними, що ми не маємо приналежності, особливо у наших випробуваннях. Але коли я покладаюся на Спасителя, щоб Він дав мені силу звернутися до моїх братів, сестер чи друзів стосовно моїх випробувань, вони реагують з любов’ю та допомагають мені просуватися вперед.
Я побачила, що якщо ми готові спілкуватися одне з одним (особливо, коли нам хочеться тихо відсторонитися), ми можемо мати те відчуття приналежності — відчуття єдності та надії у Христі.
Євангелія приналежності
Я не знаю, чому деякі випробування мають бути такими важкими. Але я знаю, що завдяки моєму досвіду із тривожністю я могла поглибити своє свідчення про Небесного Батька, Ісуса Христа та нашу потребу в об’єднанні. Після того, як завдяки євангелії та засобам покращення психічного здоров’я я знайшла допомогу, я можу краще бачити, що для мене є місце в євангелії Ісуса Христа — що кожен має його, незалежно від своїх обставин.
Я знаю, що ми завжди можемо покращуватися у допомозі кожному відчути у Церкві, що їх люблять, особливо дорослій молоді. Але я і далі бачу, як відбуваються чудеса.
Якщо ви маєте випробування у сфері психічного здоров’я, я сподіваюся, що ви знаєте, що євангелія Ісуса Христа — це євангелія зцілення, радості і, найголовніше, приналежності — для всіх дітей Небесного Батька.
Я відчуваю цю істину у своєму серці.