“Безпечно скеровані туди, де нам слід бути”, Ліягона, бер. 2024.
За Мною йдіть
Безпечно скеровані туди, де нам слід бути
Дивовижним чином Спаситель постійно допомагатиме у нашій подорожі.
Коли мені було 12 років, моя сім’я переїхала із субтропічного Гонконгу в місце, де були холодні зими, яких ми раніше не знали. Невдовзі мене запросили в мій перший зимовий похід з молодими чоловіками мого приходу.
У день походу я одягнувся якомога тепліше. Під час сходження звивистою гірською стежкою я із захопленням спостерігав, як падав сніг, вкриваючи землю. Однак мій одяг не підходив ні для ландшафту, ні для погоди, тож мені було важко встигати за групою. Я сказав, щоб вони йшли вперед, а я їх наздожену разом з тими, хто, як я вважав, іде за нами.
Я продовжував іти своїм темпом, мої черевики та одяг намокли, а руки, ноги та обличчя замерзали. А потім снігопад став настільки сильним, що я перестав бачити стежку. Поблукавши певний час, я зрозумів, що загубився, залишився сам і не був певен, чи хтось помітив мою відсутність.
Іноді під час нашої життєвої подорожі нам здається, що ми непідготовлені, загублені або полишені. Ми можемо втрачати відчуття напрямку і бачення шляху, що веде вперед. Може здаватися, що чим більше зусиль ми докладаємо, аби рухатися вперед, тим більше ми віддаляємося від своєї мети. Ми можемо відчути розчарування, і спокуситися бажанням здатися.
На щастя, Спаситель Ісус Христос має силу направляти наші кроки, піднімати, коли ми спотикаємося (див. Псалми 37:23–24), і приносити нам мир (див. Maтвій 11:28), зцілення (див. Iсая 53:5; Aлма 15:8; Учення і Завіти 42:48), впевненість (див. Учення і Завіти 121:45) і спокій (див. Moсія 4:3; Aлма 38:8; Учення і Завіти 19:23). “Наближайтеся до Мене, — сказав Він, — і Я наближатимусь до вас; шукайте Мене старанно, і ви знайдете” (Учення і Завіти 88:63). Шлях, що перед нами, не завжди можна добре розгледіти, але ми можемо йти за Спасителем з вірою в те, що наша подорож завершиться прекрасно і переможно, бо Він безпечно скерує нас туди, де нам слід бути.
Ми завжди можемо дивитися на Ісуса, бо Ісус Христос — це і є “дорога, і правда, і життя” (Іван 14:6).
Правильний шлях для нашої подорожі
Вивчаючи Книгу Мормона цього року, ми йшли за Легієм та його сім’єю під час їхньої подорожі до обіцяної землі. Поміркуйте над тим, що витерпіла сім’я Легія під час тієї подорожі:
-
з них глузували через їхню віру в пророків та слідування за ними;
-
вони відмовилися від звичних зручностей заради невідомої пустині;
-
вони не знали, ні відстані, ні місця призначення, ні тривалості своєї подорожі;
-
вони переживали голод, смуток, хвороби і смерть;
-
їм доводилося виконувати складні завдання, не розуміючи, навіщо або як їх виконувати;
-
у них були невдачі, затримки, розбіжності й розчарування;
-
молодим сім’ям доводилося долати важкі обставини.
Але ми також спостерігаємо, як на шляху Господь постійно допомагав їм. Він надавав:
-
пророче скерування і особисте одкровення;
-
Писання, в яких містилися обіцяні благословення і завіти;
-
генеалогічну інформацію та сімейну історію;
-
нові інструменти й способи задоволення їхніх потреб;
-
збільшену здатність зносити труднощі;
-
мудрість і настанови під час виконання незнайомих завдань;
-
Ліягону (інструмент, який допомагав їм орієнтуватися під час подорожі); та
-
безпеку і захист їхнім сім’ям.
Так само як це було із сім’єю Легія, у своїх подорожах ми будемо мати труднощі й нам доведеться іти на жертви. Але Спаситель дивовижним чином постійно допомагатиме й нам . Нефій навчав: “Правильний шлях — це вірити в Христа… з усією своєю могутністю, розумом і силою, і всією вашою душею” (2 Нефій 25:29). Якщо ми оберемо вірити в Ісуса Христа, смиренно прийматимемо Його слово і матимемо сміливість діяти, то знайдемо радість і благословення під час труднощів, які нас спіткають. На шляху ми матимемо впевненість, що зможемо виконати те, чого Він від нас очікує (див. 1 Нефій 3:7).
Ось кілька з багатьох способів того, як Спаситель постійно нам допомагає.
Зоря яскравішого дня, художник Саймон Дьюї
Він дає нам Своє вчення
Ісус Христос знає “кінець від початку” (Авраам 2:8). Він також “відкрив спасіння шлях”1. Його вчення, яке в Писаннях, називається вченням Христа, і є тим шляхом, яким усі ми повинні йти, аби врятуватися і спастися.
Ми повинні постійно виявляти віру в Ісуса Христа, регулярно каятися, охриститися, отримати дар Святого Духа, укласти завіти і докладати всіх сил, аби витерпіти до кінця. За це нам обіцяно прощення, надію і вічне життя. (Див. 2 Нефій 31:2–20).
У світі, де є стільки різних шляхів і суперечливих методів, учення Христа вказує чіткий і прийнятний напрямок, яким ми можемо йти, аби залишатися на вірному шляху (див. 2 Нефій 31:21).
Він приносить нам втішення.
Завдяки Своїй викупительній жертві Спаситель знає, що відчуває справді самотня і полишена людина. Він також досконало знає, як втішити нас. Він сказав: “Нехай серце вам не тривожиться!” (Іван 14:1) і “Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас” (Іван 14:18).
Тим, хто у Нього вірить, Спаситель пообіцяв дар Утішителя, тобто Святого Духа. Він сказав, що Утішитель “навчить вас усього, і пригадає вам усе” (Іван 14:26).
Він дає нам Боже слово
Завдяки Відновленню євангелії Ісуса Христа в наші дні Господь дав нам стародавні Писання й Писання останніх днів, які містять слово Бога. Нефій навчав, що “ті, хто прислухається до слова Бога, і буде міцно триматися за нього, ті ніколи не загинуть” (1 Нефій 15:24).
Щодня бенкетуючи словом Бога, ми матимемо захист і сильніше відчуємо Божу любов. Його слово освітлює наш шлях (див. Псалми 119:105) і “скаж[е] [нам] усе, що [нам] треба робити” (2 Нефій 32:3).
Він скеровує нас за допомогою Своїх служителів — пророків і апостолів
Ісус Христос покликав пророків і апостолів, щоб допомагати нам. Їхня порада і вчення призначаються нам і для нашого часу. Якщо ви відчуваєте, що заблукали або втратили орієнтири в своїй подорожі, вам буде корисно поміркувати над наступними трьома запитаннями:
-
Як Господь підготував мене за допомогою слів пророків і апостолів до тих випробувань, які я маю?
-
Що пророки і апостоли пропонують мені робити сьогодні, аби підготуватися до труднощів, що чекають попереду?
-
Що я роблю зараз, аби діяти за запрошенням пророка?
Розмірковуючи над цими запитаннями, ми усвідомлюємо важливість скерування, яке надають пророки і апостоли. Ми можемо краще чути голос Господа і помічати, як Він постійно допомагає нам. Якщо ми приймемо рішення, то будемо дослухатися до пророків і апостолів; тоді ми будемо мати скерування, процвітання і захист на шляху що веде назад до Небесного Батька і Його Сина Ісуса Христа.
Старійшина Тай у гірському масиві Сьєрра-Невада в Каліфорнії, приблизно 1988 р. Історія, яку він розповідає, відбулася на горі Баден-Пауелл в горах Сан-Габріель в Каліфорнії.
Фотографія люб’язно надана автором
Віра, щоб рухатися вперед
Багато років тому на тій засніженій горі я почувався загубленим і самотнім. Мені було холодно, і я впав у відчай. Не знаючи, що ще можна зробити, я став навколішки на той перший сніг і в молитві попросив допомоги в Небесного Батька. Я розповів про своє скрутне становище і страхи та попросив, щоб мене знайшли і врятували.
Коли я підвівся з колін після молитви, навколо мене падав сніг, і прекрасна спокійна тиша огортала дерева. Цей спокій було порушено, коли я почув шурхіт у кущах неподалік. Звідти виринули два старші хлопці. Вони вже дійшли до вершини і замість того, щоб іти стежкою, вирішили з’їхати з гори на спині. Вони могли з’їжджати в будь-якому місці, але з’їхали саме там, де був я!
Коли вони запитали мене, що я роблю, я сказав, що заблудився. Вони запропонували з’їхати разом з ними і ми безпечно спустилися до стартової точки нашого походу біля підніжжя гори. Згодом ми всі зустрілися з рештою учасників групи.
Просуваючись своєю життєвою дорогою з вірою, відданістю та витривалістю, зважаймо на те, яким саме чином Спаситель прямує з нами й активно допомагає нам. Ісус Христос — це дорога, правда і життя. Нехай наша віра в Нього наповнить розум миром, а нашу подорож — радістю.