Благословенні Спокутою Ісуса Христа

“Нещодавно молодий член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів запитав мене, що Спаситель думає про нас, коли ми продовжуємо вчиняти ті ж самі гріхи знову і знову?

Я поділився тим, що я вірю, що Спаситель вважає нас типовими дітьми нашого Небесного Батька, і це не зменшує любові, яку Він і наш Небесний Батько мають до нас.

Ми можемо бути очищені від наших гріхів через покаяння і це є радістю, а не тягарем. Коли ми каємося наш люблячий Спаситель розкриває Свої обійми, аби прийняти всіх чоловіків і жінок, і вони могли насолоджуватися найбільшими благословеннями, які Бог має для Своїх дітей”.

“Йти за Ісусом Христом — значить змінити нашу природу через Спокуту Ісуса Христа. Це єдиний спосіб для нас будувати на Його надійному фундаменті і, завдяки цьому, стояти непохитно під час бур спокус і випробувань, що чекають на нас попереду.

Щоб відчути цю зміну, ми маємо стати як дитя — мале дитя.

Комусь це буде нелегко сприйняти. Більшість із нас хочуть бути сильними. Нам може здаватися, що бути як дитя — означає бути слабкими. Але бути як дитя не означає бути інфантильними.

Це означає уподібнитися до Спасителя, Який молився Своєму Батькові про силу, аби бути в змозі чинити Його волю і спокутувати гріхи всіх дітей Свого Батька, а потім це зробив. Щоб залишатися стійкими у тяжкі часи, нам потрібно мати силу, яка дається тим, хто стає як дитя, а для цього наша природа повинна зазнати зміни.

Завдяки цій зміні ми стаємо гідними дарів, які даються через Святого Духа. Супровід Духа принесе нам розраду, скерування і зміцнення”.

“Ніколи не втрачайте Гефсиманію з поля зору. Якщо у вас важкий день — а такі будуть, — присядьте на хвильку та згадайте Гефсиманію. Подумайте про Спасителя і про те, що Він був готовий зробити для вас і для мене. Я обіцяю: якщо ви робитимете це, ваш тягар буде полегшено і ви відчуєте вплив та силу Господа, Ісуса Христа, у своєму житті. Він пообіцяв, що допоможе вам”.

“Це відео того, як моя онука навчається ходити. Ті з нас, хто колись був на її місці, також час від часу спотикалися й падали, перш ніж повністю опанували цю навичку.

Однак, у багатьох з нас, коли ми падали, люблячі батьки були поруч, щоб заохочувати нас продовжувати вчитися, тому що вони хотіли, щоб ми зростали і стали людьми, якими, як вони знають, ми можемо стати. Так само наш милостивий Батько на Небесах знає, що ми впадемо більше, ніж один раз.

Наші помилки та недоліки іноді викликають у нас жалкування чи біль. Це є складовою нашого земного існування — часто це наслідки нашого вибору. Але, якщо ми не дозволимо своїм недолікам знеохочувати нас, ці помилки можуть бути хорошим учителем. Неспроможність завжди відповідати найкращій версії себе не є ознакою неповноцінності — це ознака того, що ми належимо до людської сім’ї. Невдача — це ціна, яку ми маємо сплачувати, щоб стати кращими.

Так, ми помилятимемося. Але після падіння ми можемо підніматися знову, бо знаємо, що Бог поряд, щоб допомагати нам, де б і коли б це не сталося. Він є нашим наставником, нашим учителем, нашим цілителем, нашою силою, нашим Спасителем.

Тож, на якому етапі вашого життя ви б не були, не здавайтеся. Ніколи не втрачайте надії! Будьте певні, ви ніколи не буваєте самотніми. Бог з вами. Ісус Христос є вашою силою. З мого життєвого досвіду я дізнався, що є багато нових початків, навіть щоденних нових початків. Євангелія Ісуса Христа, жертва Ісуса Христа і наше бажання йти шляхом покаяння та прощення відкривають двері для тих нових початків.

Завдяки Спокуті Ісуса Христа наші помилки допоможуть нам навчатися та зростати, стаючи кращою версією себе”.

“Як учень Ісуса Христа я свідчу про Нього. Він — мій Господь і мій Спаситель. Він подолав гріх і смерть. Через Нього кожен з нас може зробити те саме.

Почуття вдячності за Спасителя переповнювало мене сьогодні, коли ми роздумували про Його жертву в двох особливих місцях. Ми відвідали Гробницю в саду — древню могилу, схожу на місце, де тіло Христа поклали після розп’яття.

Ми також відвідали місце, яке дехто вважає Гефсиманським садом. Коли ми ходили серед столітніх оливкових дерев, ми слухали вірші з Писань, які описували священну жертву Спасителя, принесену за нас в саду і на хресті.

Болісний досвід Ісуса Христа в Гефсиманському саду і на хресті заслуговує нашої повної поваги та благоговіння. Так само, дивовижні події, що сталися на третій день після Його розп’яття, заслуговують на те, щоб у нашому серці і розумі назавжди поселилися захоплення та вічна вдячність.

Як учень Ісуса Христа я благословенний проголосити моє свідчення, що Він живе!

“Наша нещодавня подорож до Гефсиманії спонукала мене до роздумів про жертву Спасителя за кожного з нас. Ви вже, мабуть, знаєте, що гебрейською “geth” означає “прес” і “shemen” означає “олія”. Гефсиманія буквально значить місце олійного преса.

Це описання набуло для мене реальності, коли я мав можливість побачити стародавній олійний прес у Єрусалимському центрі УБЯ та управляти ним.

За життя Спасителя олію робили, котячи спершу поверх оливок великий камінь. Потім розчавлені оливки давили важкими балками, щоб отримати чисту олію. Щоб переконатися, що кожну краплю олії вичавили, зверху на балки клали важкі камені, що роздавлювали залишки.

Роздумуючи про символізм цього процесу, коли ми думаємо про пережите Ісусом Христом у Гефсиманії, коли Його “кров виступи[ла] з кожної пори” (Мосія 3:7) і Спаситель страждав у спосіб, який неможливо осягнути, Він став навколішки в напруженій молитві та пропонував Себе як викуп за наші гріхи.

Маючи досконалу любов, Він віддав усе, щоб ми могли отримати все. Його божественна жертва нагадує нам про всесвітній борг вдячності, який в нас є перед Христом за Його божественний дар”.

“Можливо, ви вже припинили працювати над досягненням поставлених на Новий рік цілей і рішень. Будь ласка, пам’ятайте, вам не потрібно чекати на перше січня [наступного року], щоб спробувати знову. Завдяки Ісусу Христу ви можете почати знову сьогодні і кожного дня.

Як же я вдячний за дар покаяння, наданий нам завдяки Спокуті Ісуса Христа!

Послідовність учнівства проста і зрозуміла: виявляти віру в Спасителя, каятися, отримати необхідні завіти й обряди, змінюватися, прагнути завжди зберігати прощення гріхів і віддано просуватися вперед шляхом завітів”.

“Для покаяння має бути Викупитель. Відвернення від зла не приносить духовного зцілення, якщо ми не повернемося до Нього.

Езра Тефт Бенсон (1899–1994), Президент Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів, навчав, що покаяння дійсно призводить до змін у ставленні й поведінці, але сама по собі зміна ставлення і поведінки не є покаянням.

Президент Бенсон сказав: “Віра в Господа Ісуса Христа — це та основа, на якій має базуватися щире і свідоме покаяння.“ ”Якщо ми справді прагнемо відмовитися від гріха, то маємо спершу шукати Того, Хто є Автором нашого спасіння”.

“Книга Мормона: ще одне свідчення про Ісуса Христа навчає: “Віруйте, що ви повинні покаятися у ваших гріхах і відмовитися від них, і упокоритися перед Богом; і просити від щирого серця, аби Він простив вас; і ось, якщо ви вірите всьому цьому, дивіться, виконуйте це” (Мосія 4:10).

З цього уривка та з інших ми дізнаємося, що слова “намір” та “серце” пов’язані з процесом покаяння. Коли ми покладаємося на Господа та повертаємося до Нього, нам слід бути чесними із самими собою. І нам слід мати справжній намір і бути чесними із Ним, Чийого прощення ми прагнемо. Щире зізнання Богу і, якщо необхідно, провідникам священства, має бути повним”.

“Під час нашого візиту до Тихоокеанської території ми з Кеті провели час у австралійському штаті Тасманія. Там ми відвідали колишнє поселення каторжників у Порт-Артурі, яке використовувалося для розміщення ув’язнених у 19 столітті (багатьох із Великобританії). Зараз Порт-Артур є історичною пам’яткою з багатьма відвідувачами. На території колишньої в’язниці є доглянуті сади, пишні ліси та деякі пам’ятки вражаючої архітектури.

У Порт-Артурі протягом його майже 50-річної історії випробовувались різні форми покарання та перевиховання з більшим або меншим успіхом. На відміну від цього, я не міг не думати про нескінченний і всеосяжний вплив Спокути Ісуса Христа. Милість Христа може змінити нас. З Його допомогою ми можемо подолати будь-які перешкоди чи помилки. Нам не потрібно бути в’язнями смерті чи гріха, натомість ми можемо ставати досконалими в Ньому”.

“Я свідчу, що Ісус Христос живе і що Його досконала любов, виявлена через Його спокутну жертву, дається всім, хто бажає ходити з Ним і насолоджуватися Його миром у цьому світі й у світі прийдешньому”.

“Ми всі несемо тягарі смертного життя. Ми переживаємо хвороби, горе, розчарування й труднощі, але якщо наші серце і розум будуть в гармонії з Ісусом Христом, Він підтримає нас. Він надасть полегшення”.

“Одна з моїх найулюбленіших історій — про жінку біля криниці. В Іван 4:5–30 ми читаємо розповідь про те, як Ісус вперше, за наявними записами, публічно проголосив, що він є Месією, самарянці, яка… жила в гріху. Проте Ісус пішов до криниці в Самарії, зустрів цю жінку, і, знаючи про неї все, усе ж проголосив їй, що він є Месією, і запросив її пити Його живу воду. Ця жінка особисто спілкувалася зі Спасителем і стала Його свідком, коли побігла в місто, кажучи всім, хто бажав слухати, прийти і побачити Христа, що багато хто й зробив.

Спаситель також прийде і до нас, знаючи про нас усе. Іноді ми думаємо, що маємо бути “гідними”, щоб молитися чи заслужити любов Спасителя. Але ця історія показує нам, що Він готовий прийти до нас таких, які ми є. Він хоче, щоб ми мали особистий досвід із Ним та відчули Його любов, бо та любов є потужною силою, що може змінити наші серця, щоб ми могли більш щиро навернутися до Нього. Ми можемо стати свідками Його трансформуючої сили у нашому житті і запрошувати інших “прийти і побачити” Христа так, як зробила самарянка.

Дуже повчальним, на мою думку, є те, що в храмах є картини, на яких зображена історія жінки біля криниці. Завдяки Спасителю та Його спокутній жертві ніхто не залишається поза Його викупительною силою. Ми не повинні обмежувати наше сприйняття того, кого, на нашу думку, Він може врятувати, або до кого нам простягнути руку в Його ім’я. Коли наступного разу ви побачите картину, що зображає жінку біля криниці, пам’ятайте, що завдяки Йому є надія для всіх нас”.

“Всі ми проходили або проходимо зараз через тяжкий життєвий досвід. Ви можете запитувати, як Ісус Христос може допомогти вам у ваших особливих обставинах…

Ісус Христос справді допомагає нашим душам. Його спокутна жертва охоплює та пронизує всі сфери нашого життя. Він знає подробиці всіх наших почуттів, переживань, горя і щастя. Він знає, як особисто допомогти та зцілити.

Дивовижним чином Він часто надає те полегшення через інших! Ось чому Він попросив нас піклуватися одне про одного, щоб “сумувати з тими, хто сумує” і “співчувати тим, хто потребує співчуття” (Мосія 18:9).

Коли ми кажемо “Товариство допомоги”, ми сподіваємося, що ви можете відчувати і бачити Спасителя у слові “допомога”, тому що у Товаристві допомоги ми спрямовуємо одне одного до Спасителя, пропонуємо Його любов і бажаємо бути Його руками, аби надати таку необхідну духовну і мирську допомогу усім Божим дітям”.

“Після того, як нефійці майже протягом трьох поколінь прожили в різних землях, вони знову об’єдналися як народ. Народ Лімгія, народ Алми, народ Мосії, навіть народ Зарагемлі. Перше, що вони зробили, коли зібралися разом — поділилися історіями свого визволення. Зокрема, навчаючи й свідчачи про Самого Визволителя, Ісуса Христа. З цієї розповіді ми дізнаємося, що визволення не завжди є миттєвим, однак Божа доброта такою є! (Див. Мосія 25:10.)

З досвіду мені відомо, що коли я наближаюся до Ісуса Христа, Він відразу ж стає частиною моєї історії. Тому мені слід менше зосереджуватися на тому, як мене визволяють із нинішніх проблем, а більше на Самому Визволителі. Бог завжди добрий! Тому я можу довіряти не лише Його волі, а і Його розкладу”.

“Покаяння — це не просто дія припинення вчинення чогось поганого, але розвертання або повернення до того, що є добрим, справедливим, корисним і узгоджується з ученнями Ісуса Христа.

У Bible Dictionary (Біблійному словнику) сказано: “Покаятися означає повернути серце і волю до Бога а також відмовитися від гріха, до якого ми маємо природну схильність”.

“Нещодавно я мала чудову можливість подорожувати із сестрою Беккі Крейвен і бути зі святими в республіці Кабо-Верде, острівній країні, розташованій між Африкою та Португалією. Після зустрічі з першою леді Кабо-Верде, ми прогулялися подвір’ям президентського палацу і натрапили на прекрасну клумбу квітів. Наш кабо-вердійський супроводжувач повідомив нашій групі, що ця рослина була відома на острові як “Корона Христа”. Який дивовижний символ. Стебла цієї рослини з рясними колючками, нагадують плетений терновий вінок, покладений на голову Спасителя, у спробі глузувати з Нього напередодні Його розп’яття на Голгофі. Але як і в усьому іншому, Ісус Христос може перетворити колючки на славу. Так само як верхівки колючих стебел прикрашає прекрасне яскраве червоне цвітіння.

Христос навчає нас у Книзі Мормона: “І Мій Батько послав Мене, щоб Мене було піднято на хресті; і після того як Мене було піднято на хресті, щоб Я міг привести всіх людей до Себе” (3 Нефій 27:14).

Розп’яття Спасителя, яке на думку Його ворогів мало покласти край Його вченням, Його служінню та Його послідовникам, було складовою Його вічної Спокути. Ісус Христос заплатив велику ціну за наші гріхи, щоб ми могли бути короновані вічним життям, якщо ми прийдемо до Нього.

Пророк Джозеф Сміт проголосив: “І тепер, після багатьох свідчень, які було дано про Нього, ось свідчення, останнє з усіх, яке ми даємо про Нього: Що Він живе!” (Учення і Завіти 76:22).

Брати і сестри, я додаю моє свідчення до свідчення улюбленого пророка Бога. Що після воскресіння Ісус Христос живе! На Великдень і кожного дня Він живе і кличе нас прийти і бути пов’язаними з Ним, щоб ми також могли бути перетвореними. Щоб колючки нашого життя через Його Спокуту стали символом Його слави”.