Ключовий камінь нашої релігії

На титульній сторінці Книги Мормона написано: “Книга Мормона, розповідь, що її написав Мормон власноручно на пластинах з пластин Нефія”. Нижче розміщені два абзаци, вірогідно, написані Моронієм, пророком з Книги Мормона, який був сином Мормона. Пророк Джозеф Сміт пояснив, що “титульна сторінка Книги Мормона є буквальним перекладом, взятим з останнього аркуша з лівого боку добірки, тобто книги пластин з літописом, з яких я перекладав і письмо на яких велося так само, як усі гебрейські письмена [тобто справа наліво], і що вищеназвана титульна сторінка ні в якому разі не є сучасним дописанням чи то моїм, чи то будь-якої іншої людини, яка жила чи живе в цьому поколінні” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт, с. 63).

У першому абзаці титульної сторінки книги Мормона вказано, що цей священний літопис буде “знайденим у належний час”. Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) свідчив, що час появи Книги Мормона вказує на її значущість у відновленні євангелії:

“Зверніть увагу на те, що могутнім свідченням про важливість Книги Мормона є визначений Господом час її появи в розкладі відновлення, що розпочиналося. Єдине, що передувало їй,—це Перше видіння. Завдяки тому дивовижному явленню, пророк Джозеф Сміт дізнався про істинну природу Бога і про те, що Бог мав для нього роботу. Поява Книги Мормона була наступним кроком.

Подумайте, про що це свідчить. Поява Книги Мормона передувала відновленню священства. Вона була видана лише за кілька днів до того, як була організована Церква. Святим Книга Мормона була дана для читання раніше, ніж одкровення, що описують такі великі вчення, як вчення про три ступені слави, целестіальний шлюб або роботу за померлих. Вона з’явилася до того, як були організовані кворуми священства й структура Церкви. Чи не каже це нам дещо про те, який у Господа погляд на цю священну роботу?” (у Conference Report, Oct. 1986, p. 3 або Ensign, Nov. 1986, 4).

Старійшина Л. Том Перрі, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснював, що Книга Мормона була написана для наших днів: “Основні літописці Книги Мормона повністю розуміли, що їхні писання більш адресовані людям майбутніх поколінь, ніж їхньому поколінню. Мороній писав нашому поколінню: “Ось, я звертаюся до вас, нібито ви присутні тут” (Мормон 8:35)” (Ліягона, лист. 2005, с. 7).

Говорячи про те, що нам потрібно застосовувати принципи з Книги Мормона у своєму житті, Президент Езра Тефт Бенсон заявив: “Якщо вони бачили наші дні й вибрали саме те, що матиме для нас найбільшу цінність, то хіба це не вказує на те, як ми повинні вивчати Книгу Мормона? Ми повинні постійно запитувати себе: “Чому Господь надихнув Мормона (або Моронія, або Алму) включити це у свій літопис? Чого я можу навчитися з цього, що допоможе мені жити сьогодні і в цьому столітті?” (у Conference Report, Oct. 1986, 5; або Ensign, Nov. 1986, 6).

Старійшина Перрі також дав одну важливу пораду щодо читання Книги Мормона: “Щоразу, читаючи цю книгу, ми, мабуть, маємо спитати себе: “Чому ті літописці вибрали саме ці особливі історії або події, щоб включити їх у літопис? Яку цінність вони мають для нас сьогодні?” (Ліягона, лист. 2005, с. 8).

На самих золотих пластинах містилося обіцяння, що їх буде перекладено “даром і силою Бога” (Титульна сторінка Книги Мормона). Старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, розповів деяку дивовижну інформацію стосовно перекладу Книги Мормона:

“Деталі цього дивовижного методу перекладу все ще не зовсім відомі. І все ж у нас є кілька важливих здогадок. …

Емма Сміт, яка спочатку була писарем для Джозефа, у 1856 році розповідала:

“Коли мій чоловік перекладав Книгу Мормона, я записувала частину її, як він диктував мені: кожне речення, слово за словом, і коли він доходив до власних імен, які не міг виговорити, чи довгих слів, він називав їх по літерах, а я їх записувала; і якщо я робила якусь помилку у написанні, він міг зупинити мене і сказати про зроблену мною помилку, хоч він не міг бачити, як я записую слова у той момент. Навіть слово Сарра він не міг спершу вимовити і мав сказати його по літерах, а я вже йому вимовила це ім’я.

Завжди, коли він з якоїсь причини зупинявся, а потім знову продовжував перекладати, то без жодних вагань починав саме з того, на чому зупинився; одного разу під час перекладу він несподівано зупинився і, збліднувши, сказав: “Еммо, навколо Єрусалима був мур?” Коли я відповіла: “Так!”, він сказав: “О! [Я не знав цього]. Я злякався, що мене обманули”. На той час його знання з історії були настільки обмеженими, що він навіть не знав, що Єрусалим був оточений муром” (Edmund C. Briggs, ‘A Visit to Nauvoo in 1856,’ Journal of History, Jan. 1916, p. 454). …

І хоч Пророк з роками удосконалював своє уміння, усе ж Емма визнавала, що на час перекладу золотих пластин Джозеф мав лише елементарну грамотність:

“Джозеф Сміт… не міг ні написати, ні продиктувати доладного й добре викладеного листа, а що вже тоді казати про Книгу Мормона. І хоч я була активним учасником усього, що відбувалося, для мене це так саме “чудо і диво”, як і для будь-кого” (Там же)” (“A Treasured Testament,” Ensign, July 1993, 62–63).

Крім свідчення про Ісуса Христа, Книга Мормона служить доказом того, що Бог пам’ятає Свій завіт з домом Ізраїля. У Путівнику по Писаннях написано про дім Ізраїля, його розсіяння і збирання:

“У Старому Завіті Господь назвав Ізраїлем Якова, сина Ісакового, онука Авраамового (Бут. 32:29; 35:10). Ім’я Ізраїль може відноситися до самого Якова, до його потомків або до царства, яким колись у старозавітні часи володіли його потомки. …

“Дванадцять колін Ізраїля: Авраамів онук Яків, ім’я якого було змінено на Ізраїль, мав дванадцятьох синів. Їхні потомки стали відомими як дванадцять колін Ізраїля, або як діти Ізраїля. …

“Розсіяння Ізраїля: Господь розсіяв і покарав дванадцять колін Ізраїля за неправедність і бунт. Однак Господь використав це розсіяння Свого вибраного народу серед народів світу також для того, щоб благословити ці народи. …

“Збирання Ізраїля: Дім Ізраїля буде зібрано в останні дні перед пришестям Христа (УВ 1:10). Господь збирає Свій народ, Ізраїль, якщо ізраїльтяни сприймають Його і дотримуються Його заповідей” (Путівник по Писаннях, “Ізраїль”).

Члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів є частиною дому Ізраїля, який збирається, щоб мати знання про своїх батьків і укласти завіти з Господом. Господь проголосив: “Бо ви є діти Ізраїля і з сімені Авраама” (УЗ 103:17).

Про роль Книги Мормона у збиранні Ізраїля в останні дні старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, написав: “Стосовно збирання Ізраїля, Книга Мормона є найважливішою книгою, яка будь-коли була чи буде написана. Це та книга, яка збирає Ізраїль і яка відкриває, в ясності й досконалості, доктрину про збирання вибраного сімені. Саме ця книга дана Богом, щоб довести істинність і божественність Його величної роботи останніх днів. Вона містить повноту вічної євангелії і сама є доказом своєї божественності. Будь-яка людина, яка по-справжньому навернена, знає через одкровення від Святого Духа її духові, що Книга Мормона—це думка, воля і голос Господа до світу сьогодні. Саме Книга Мормона викликає у людей бажання повірити в євангелію та приєднатися до Церкви і, як ми бачили раніше, вона є силою, якою здійснюється збирання Ізраїля. Якби не було Книги Мормона, то збирання Господнього народу в останні дні, фактично, припинилося б. У цій книзі загублені вівці Ізраїля чують голос їхнього Пастиря і, чуючи цей голос, йдуть до істинної отари. Абсолютно неможливо перебільшити важливість цієї книги нефійських писань для спасіння людей в останні дні” (A New Witness for the Articles of Faith [1985], 554).

Книга Мормона, як написано на її титульній сторінці, є, аби переконати юдеїв та іновірців, що “Ісус є Христос, Бог Вічний, Який являється до всіх народів”. Підзаголовок до Книги Мормона, “Ще одне свідчення про Ісуса Христа”, наголошує на її першорядній цілі. Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, так пояснив важливість цього підзаголовка:

“За недавнім рішенням Братів Книга Мормона віднині буде мати заголовок “Книга Мормона” і підзаголовок “Ще одне свідчення про Ісуса Христа”.

“Кусок дерева”, тобно писання, Юди—Старий Завіт та Новий Завіт—і “кусок дерева”, тобто писання, Єфрема—Книга Мормона, яка є ще одним свідченням про Ісуса Христа,—тепер настільки взаємопов’язані, що коли ви зосереджено досліджуєте одне з цих Писань, воно наближає вас до другого Писання, а коли ви вивчаєте це друге, то краще розумієте перше. Вони справді є одним у наших руках. Пророцтво Єзекіїля нині здійснилося” (у Conference Report, Oct. 1982, 75; або Ensign, Nov. 1982, 53).

Президент Езра Тефт Бенсон так пояснив значення слова завіт: “Ви пам’ятаєте новий завіт, саме Книгу Мормона?” [див. УЗ 84:57]. У Біблії ми маємо Старий Завіт і Новий Завіт. Слово завіт в англійській мові є запозиченим словом з грецької мови, яке також можна перекласти як угода. Чи не це мав на увазі Господь, коли Він назвав Книгу Мормона “новим завітом”? Вона справді є ще одним завітом, або свідченням про Ісуса. Це одна з підстав, чому ми недавно додали слова “Ще одне свідчення про Ісуса Христа” до назви Книги Мормона” (у Conference Report, Oct. 1986, 4; або Ensign, Nov. 1986, 4).

Старійшина Рассел М Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, радив: “Коли ви читаєте Книгу Мормона, зосередьтеся на головній постаті у цій книзі—на Господі Ісусі Христі, Сині Живого Бога—з першого розділу книги до останнього” (у Conference Report, Oct. 1999, 87; або Ensign, Nov. 1999, 69).

Старійшина Джеффрі Р. Холланд дав подальше пояснення:

[Господь] запропонував нам єдиний останній завіт, дав нам єдиний останній завіт як складову Своєї останньої спроби допомогти занепалій людині. Він запропонував нам останнє письмове свідчення про Свою любов і милість, що виявляються у завершальний час. … Цим завітом і завершальним свідченням, цим “новим завітом”, що пропонується дітям людським ще лише один раз, є послання Книги Мормона.

Зображення

Джозеф Сміт і Олівер Каудері за перекладом

Художник Дел Парсон, © 1996 IRI

Жодний літопис не навчає більше про обіцяння Бога тим, хто живе в останні дні. Ці обіцяння зосереджені на Його Єдинонародженому Синові, на “діяння[х], і мил[ості], і благодат[і] Святого Месії… [Який] буде посередником для всіх дітей людських; і ті, хто вірять в Нього, будуть спасенні” [2 Нефій 2:8–9].

Завдання Божих дітей у ці завершальні дні світової історії—діяти з “непохитною вірою в Нього, покладаючися повністю на заслуги Того, Хто владний спасати”, “просуватися вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії, і любов до Бога і до всіх людей[,]… бенкетуючи словом Христа, і [терплячи] до кінця. … [Ц]е є шлях; і нема ніякого іншого шляху чи імені під небесами, якими людина може бути спасенною в царстві Бога” [2 Нефій 31:19–21].

Жодна інша книга не допомагає нам робити це краще. Жодна інша книга ніколи не була божественно створена і так захищена саме для цієї мети. Жодна інша книга ніколи не була написана з таким повним оглядом майбутнього розподілу, в який зрештою цей літопис і прийшов. …

“… У її посланні віри в Христа, надії на Христа і милосердя у Христі, Книга Мормона є Божим “новим завітом” Його дітям—на цей останній час” (Christ and the New Covenant, 8–10).

Пророк Джозеф Сміт назвав Книгу Мормона “ключовим каменем нашої релігії” (History of the Church 4:461; Вступ до Книги Мормона). Президент Езра Тефт Бенсон так пояснив роль ключового каменя:

“Ключовий камінь—це центральний камінь арки. Він утримує всі інші камені на своєму місці, і якщо його забрати, арка розвалиться.

Є три пояснення того, чому Книга Мормона є ключовим каменем нашої релігії. Вона—ключовий камінь нашого свідчення про Христа. Вона—ключовий камінь нашого вчення. Вона—ключовий камінь свідчення” (в Conference Report, Oct. 1986, 4; або Ensign, Nov. 1986, 5).

Президент Джеймс Е. Фауст (1920–2007), з Першого Президентства, докладніше розкрив думку стосовно того, чому Книга Мормона є ключовим каменем нашого вчення:

“Книга Мормона є ключовим каменем, тому що вона встановлює і зв’язує разом вічні принципи і заповіді, які окреслюють основні вчення спасіння. Це найцінніший діамант у діадемі наших Святих Писань.

Вона є ключовим каменем і з інших причин. В обіцянні Моронія… —стосовно того, що Бог явить істинність Книги Мормона кожному, хто щиро питатиме, маючи віру в Христа, ми отримуємо ключову ланку замкнутого ланцюжка.

Стверджуюче свідчення Книги Мормона переконує, “що Ісус є Христос, Бог Вічний”, і також духовно підтверджує божественне покликання Джозефа Сміта й те, що він дійсно бачив Батька і Сина. Якщо людина твердо в це вірить, то вона може прийти до логічного висновку, що таким самим чином можна отримати підтвердження того, що Учення і Завіти й Дорогоцінна Перлина насправді є такими ж Писаннями, як Біблія і Книга Мормона.

Усе це підтверджує Відновлення євангелії Ісуса Христа і божественну місію Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, яку веде сучасний пророк через постійне отримання одкровень. Завдяки цим фундаментальним істинам може прийти розуміння інших спасительних принципів повноти євангелії” (“Ключовий камінь нашої релігії” Ліягона, січ. 2004, сс. 3–4).

У неділю, 28 листопада 1841 року, пророк Джозеф Сміт провів цілий день в домі президента Янга, проводячи нараду з Дванадцятьма апостолами. Обговорюючи з ними різні питання, він заявив, що “людина буде ближча до Бога, твердо дотримуючись її [Книги Мормона] заповідей, ніж будь-якої іншої книги” (History of the Church, 4:461; Вступ до Книги Мормона).

Президент Езра Тефт Бенсон навчав, що Книга Мормона допомагає нам відрізняти правду від помилки:

“Ми… повинні знати Книгу Мормона краще за будь-яку іншу книгу. Ми повинні знати не лише те, які історичні та зміцнюючі віру історії вона містить, але ми повинні розуміти її вчення. Якщо ми по-справжньому виконуємо своє домашнє завдання і пізнаємо Книгу Мормона доктринально, то зможемо розпізнавати неправду і знаходити істини, щоб протистояти багатьом сучасним лжетеоріям і філософіям людським.

Я помітив у Церкві різницю між проникливістю, прозорливістю, переконаністю і духом тих, хто знає і любить книгу Мормона, і тих, хто її не знає і не любить. Ця книга—великий просіювач” (“Jesus Christ—Gifts and Expectations,” Ensign, Dec. 1988, 4).

Президент Меріон Дж. Ромні (1897–1988), з Першого Президентства, розповів, як вивчення Книги Мормона зберегло його у духовній безпеці: “Кілька років тому, коли я розпочав свою юридичну практику, члени моєї сім’ї були трохи занепокоєні. Вони боялися, що я можу втратити віру. Я хотів мати юридичну практику, але ще більше я хотів зберегти своє свідчення, і тому вирішив вдатися до одного простого прийому, який рекомендую й вам. Тридцять хвилин щоранку перед початком робочого дня я читав Книгу Мормона—я читав також і всі інші Головні труди Церкви, але зараз я кажу про Книгу Мормона—і, читаючи навіть по кілька хвилин щодня, я прочитав усю Книгу Мормона, і так було щороку, упродовж дев’яти років. Я знаю, що це тримало мене в гармонії, а оскільки я перебував у цій гармонії, зі мною був Дух Господа” (у Conference Report, Apr. 1949, 36).

Читання Книги Мормона може принести дивовижні благословення. Однак існує велика відповідальність, яка лежить саме на читачеві. Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, говорив, що людині потрібно читати з належним настроєм і ставленням серця: “Те, що ми черпаємо з книги,—особливо зі священного тексту—найбільшою мірою залежить від того, як ми ставимося до читання її—від бажання і готовності навчатися, а також налаштованості на світло, що йде від Духа Господа” (у Conference Report, Apr. 2006, 78; або Ліягона, трав. 2006, с. 77).

Останнім пророком, який гравіював записи нефійців, був Мороній, син Мормона. Як пророк Бога, Мороній дав формулу, дотримуючись якої читачі можуть отримати особисте свідчення від Святого Духа про те, що Книга Мормона є Святим Писанням. Це обіцяння, дане всім, хто читає Книгу Мормона зі щирим серцем і прагненням пізнати її істинність, знаходиться в Мороній 10:3–5.

Щирий читач може й не відразу здобути свідчення, читаючи Книгу Мормона. Більш того, деякі люди можуть не розпізнати свідчення, яке зростає, коли вони вивчають цей вражаючий текст і моляться про нього. Але обіцяння Моронія виповниться. Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, поділився особистим досвідом і дав пораду тим, хто прагне свідчення:

“Коли я вперше прочитав Книгу Мормона від палітурки до палітурки, то знайшов обіцяння, що якщо я “запита[ю] у Бога, Вічного Батька, в ім’я Христа, чи [те, що я прочитав, є] істинн[им]; і якщо [я] питати[му] з щирим серцем, із справжнім наміром, маючи віру в Христа, Він явить [мені] правду про це силою Святого Духа” (Мороній 10:4). Я спробував виконати ці настанови, наскільки розумів їх.

Якщо я сподівався отримати якийсь приголомшливий досвід, що прийшов би через якесь негайне славетне явлення, то цього не сталося. Однак у мене були хороші почуття, і я почав вірити. …

Мій досвід доводить, що свідчення не виникає в одну мить. Натомість воно виростає, як казав Алма, з насіння віри. “… Це буде зміцнювати вашу віру, бо ви скажете: Я знаю, що це добре насіння; бо ось воно пустило паростки й починає рости” (див. Алма 32:30). Якщо ви будете підживлювати його, воно зростатиме; а якщо не будете живити, воно висохне (див. Алма 32:37–41).

Не розчаровуйтеся, якщо ви прочитали і знову перечитували, але й досі не отримали міцного свідчення. Можливо, ви дещо схожі на учнів, про яких сказано в Книзі Мормона і які були сповнені силою Божою у великій славі, але “вони не знали цього” (3 Нефій 9:20).

Робіть усе, що можете. Подумайте над цим віршем: “Стежте за тим, щоб усе це робилося з мудрістю і за порядком; бо не обов’язково, щоб людина бігла швидше, ніж їй під силу. Але ще необхідно, щоб вона була старанною, щоб таким чином вона могла здобути винагороду; отже, все повинно робитися за порядком” (Мосія 4:27)” (у Conference Report, Apr. 2005, 6–7; або Ліягона, трав. 2005, сс. 6, 8).

Дехто з тих, хто вивчає Книгу Мормона, цікавляться географічними, текстуальними чи археологічними доказами стародавнього походження цієї книги. І хоч такі докази часто є захоплюючими й корисними, необхідно пам’ятати, що відкриття такого роду не встановлюють реальності та істинності Книги Мормона. Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) не радив для набуття свідчення про Книгу Мормона покладатися виключно на такі відкриття: “Доказ істинності цієї книги, її правильності у світі, який звик вимагати доказів, полягає не в археології чи антропології, хоч і вони можуть бути для когось корисними. Він не в дослідженні слів чи в історичному аналізі, хоч і вони можуть служити підтвердженням. Доказ її істинності та правильності міститься в самій книзі. Перевірка на істинність відбувається під час читання книги. Це книга Бога. Розважливі люди можуть щиро ставити запитання щодо її походження; але ті, хто з молитвою читав її, прийшли до пізнання завдяки силі, яка перевищує їхні природні відчуття, що ця книга містить слово Бога, що вона описує спасительні істини вічної євангелії, що її “здобуто даром і силою Бога…, щоб переконати Юдея й Іновірця, що Ісус є Христос” (Титульна сторінка Книги Мормона)” (“Чотири наріжні камені віри”, Ліягона, лют. 2004, сс. 5–6).

Зображення

Рукописні ієрогліфи зміненої єгипетської мови

Президент Гордон Б. Хінклі пояснив, як Книга Мормона може допомагати членам Церкви залишатися духовно сильними:

“[Книга Мормона] дуже чітко ілюструє той факт, що коли люди й цілі народи ходять у страху Божому та в послуху Його заповідям, вони процвітають і зростають, але коли вони нехтують Ним і Його словом, відразу настає занепад, який, якщо не спинити його праведністю, призводить до ослаблення і смерті. …

Я обіцяю вам беззастережно, що, якщо кожен з вас буде [читати Книгу Мормона], у ваше життя і домівку прийде більше Духа Господнього, зміцниться ваша рішучість слухатися Його заповідей і зросте свідчення про живу реальність Сина Божого” (“Живе й правдиве свідчення”, Ліягона, серп. 2005, сc. 4–6).

Президент Джеймс Е. Фауст розповів про випадок, розказаний старійшиною Ф. Бертоном Говардом, сімдесятником, що демонструє навертаючу силу Книги Мормона:

“Сестра Селія Крус Аяла з Пуерто-Ріканської місії Сан-Хуан вирішила подарувати Книгу Мормона своїй подрузі. Вона загорнула її в красивий папір і пішла вручити свій подарунок.

По дорозі на неї напав бандит, який відібрав у неї сумку, де лежав цей загорнутий примірник Книги Мормона. Через кілька днів ця сестра отримала такого листа:

“Пані Крус!

Простіть мене, простіть мене. Ви ніколи не дізнаєтеся, наскільки мені прикро, що я напав на вас. Але завдяки цьому моє життя змінилося і буде змінюватися й далі. Ця книга [Книга Мормона] допомогла мені в житті. Сон того Божого чоловіка все перевернув у мені. … Я повертаю вам ваші п’ять песо, бо витратити їх я не можу. Я хочу, щоб ви знали: навколо вас наче якесь сяяння. Здається, що те світло й зупинило мене, [щоб я не заподіяв вам зла], тому я й втік.

Я хочу, щоб ви знали, що ви знову побачите мене, але коли ви побачите, то не впізнаєте, бо я буду вашим братом. …Тут, де я живу, я маю знайти Господа і ходити у Церкву, до якої належите ви.

Послання, яке ви написали у цій книзі, зворушило мене до сліз. З вечора середи я не можу перестати її читати. Я помолився і попросив Бога простити мене, [і] я прошу вас простити мене. … Я думав, що ваш загорнутий подарунок був чимось, що я міг би продати. [А вийшло так,] що він викликав у мене бажання зовсім змінити своє життя. Простіть мене, простіть мене, я благаю вас.

Ваш відсутній друг”.

Такою є навертаюча сила Книги Мормона” (у Conference Report, Apr. 1996, 58; або Ensign, May 1996, 42).

Зверніться до таблиці “Пластини і літописи Книги Мормона” в додатку (сторінка 419). У ній вказані назви літописів, написаних різними пророками, і те, на яких пластинах вони записані.

Зверніться до таблиці “Хранителі нефійських літописів” в додатку (сторінка 420). У ній вказані імена літописців і книги, які кожен з них написав.

Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі пояснював, що Господь завжди буде надавати свідків божественності Його роботи:

“Коли б Господь не встановлював той чи інший розподіл, відкриваючи Свою євангелію і надаючи священство і його ключі чоловікам, Він завжди діяв за встановленим Ним же законом свідків. Ось цей закон: “Кожна справа хай станеться вироком двох чи трьох свідків” (2 Коринтянам 13:1; Повтор. 17:6; 19:15; Мт. 18:15–16…).

Ніколи не було так, щоб лише одна людина брала участь у встановленні нового розподілу відновленої істини або сама несла тягар такого послання і застереження світу. У кожному розподілі, від Адама й дотепер, двоє або більше свідків завжди додавали своє свідчення, тим самим залишаючи своїх слухачів без виправдання у день суду, якщо ті відкидали це свідчення” (Mormon Doctrine, 2nd ed. [1966], 436).

Президент Гебер Дж. Грант (1856–1945) підкреслював важливість свідків Книги Мормона: “Я не вірю, щоб у будь-якому суді у світі, коли людину судять за вбивство і дванадцять поважних громадян свідчать про те, що вони знають обставини, які призвели до вбивства, і сказане ними немає кому заперечити, цю людину не засудили б. Ми маємо свідчення Джозефа Сміта і свідчення трьох свідків про те, що Бог дав їм знання стосовно Книги Мормона, що ангел Божий проголосив з небес про те, що ця книга була перекладена даром і силою Бога. Цими чоловіками були Олівер Каудері, Девід Уітмер та Мартін Гарріс. Вони відійшли від Церкви, однак аж до дня своєї смерті зберігали своє свідчення стосовно проголошення ангела і того, що їм було наказано свідчити про божественність цієї книги, і вони це зробили. Вісім чоловіків, дехто з них був відлучений від Церкви, зберігали своє свідчення про те, що вони бачили і тримали пластини, з яких було перекладено Книгу Мормона; вони залишалися вірними цьому свідченню аж до дня своєї смерті. Невіра всього світу не доводить, що ці чоловіки казали неправду, оскільки немає свідків, які б заперечили їхнє свідчення” (у Conference Report, Apr. 1929, 128). (Див. “Свідки пластин, на яких була Книга Мормона” в додатку, с. 421).

Але незважаючи на те, що вони в червні 1829 року бачили і тримали золоті пластини, деякі з цих свідків не залишилися вірними Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Президент Джеймс Е. Фауст пояснював: “Знання приходить через віру. У наші дні, у наш час ми повинні пізнати істинність того, що було на золотих пластинах, не бачачи їх. Ми не маємо їх, щоб бачити і потримати в руках, як їх мали Троє та Вісім свідків. Дехто з тих, хто насправді бачив і тримав ті золоті пластини, не залишилися вірними Церкві. То було б великим досвідом побачити ангела, але набагато величніше—прийти до пізнання божественності Спасителя через віру і свідчення Духа [див. Іван 20:29]” (у Conference Report, Apr. 2002, 57; або Ліягона, трав. 2002, с. 53).

Продивіться таблицю “Свідки пластин, на яких була Книга Мормона”, що в додатку (сторінка 421). У ній вказані імена Трьох і Восьми свідків, дата і місце їхнього народження, вік, в якому їм було показано пластини, їхня професія, інформація про хрищення, а також дата і місце їхньої смерті.