Алма 36–39 містить останню пораду Алми трьом своїм синам: Геламану, Шиблону та Коріантону. Порада, дана вірним Геламану і Шиблону, разюче відрізняється від поради, даної легковажному Коріантону. Ми самі до певної міри визначаємо, яку пораду можемо отримати в нашому житті, тим, наскільки ми вірні пораді, даній нам раніше (див. Алма 12:9–11).
Історія навернення Алми подає один з найясніших прикладів того, як ми можемо знати, коли нас було прощено за наші гріхи. З поради, даної Алмою Шиблону, ми дізнаємося про силу і важливість непохитності в нашому житті. Зрештою, різкість поради, даної Коріантону, навчає нас того, наскільки серйозним і руйнівним є сексуальний гріх.
Хіазм, який іноді називається інверсійним паралелізмом, є єврейською літературною формою, де слова чи ідеї розміщені за певним порядком, а тоді повторені у зворотньому порядку. Мета цього повторення—підкреслити важливі ідеї та слова. Крім того, головна ідея автора часто знаходиться в центрі хіазму.
Алма скористався хіазмом, аби розповісти історію свого навернення синові Геламану. Наявність у Книзі Мормона семітських літературних форм, таких як хіазм, є зовнішнім свідченням того, що ця книга є тим, що про неї говорив пророк Джозеф Сміт: переклад давнього тексту, написаного близькосхідною мовою.
Дана схема допоможе вам розпізнати хіазм, який міститься в Алма 36. Для зручності позиції на схемі розташовані зліва направо, починаючи з літери А і закінчуючи літерою Л. Таким чином, думка, висловлена на початку вірша хіазму, Алма 36:1 (позиція, позначена літерою А), повторюється в останньому вірші хіазму: Алма 36:30 (також позиція А). Думка в Алма 36:2 (позиція, позначена літерою Г) повторюється у вірші 29 (також позиція Г) і так далі.
Зверніть увагу на те, що головне послання хіазму зосереджено на тому часі в житті Алми, коли він відчував сильний біль і смуток та звернувся до Ісуса Христа по допомогу (див. Алма 36:17–18).
Вірші з Алма 36:2–3 продовжують тему, яка підкреслюється по всій Книзі Мормона. Нефій почав свою розповідь словами про те, що він покаже нам, що “лагідні милості Господа огортають усіх, кого Він обрав, через їхню віру, щоб зробити їх сильними і навіть надати їм рятівну силу” (1 Нефій 1:20). У розділі Алма 36 Алма навчав своїх синів пам’ятати неволю своїх батьків і визволення Богом тих, хто покладав на Нього довіру (див. Алма 36:2–3, 29).
Пізніше Мороній закликав нас “пам’ята[ти], наскільки милостивим був Господь до дітей людських від сотворіння Адама” (Мороній 10:3). Можливо, найбільш виразно про це сказав Алма молодший: “І ось слухайте, я кажу вам, мої браття, ви, хто належить до цієї церкви, чи належно ви зберігаєте пам’ять про неволю ваших батьків? Так, і чи належно ви зберігаєте пам’ять про Його милість і довготерпіння до них? І більш того, чи ви належно зберігаєте пам’ять про те, що Він визволив їхні душі з пекла?” (Алма 5:6).
Aлма 36:6–10. Алма “впав на землю”— на два дні чи на три?
“Деякі читачі Книги Мормона заявляють про те, що існує розбіжність у розповідях про навернення Алми, як це записано в Мосія 27:23 та Алма 36:10. Правда, що в одній розповіді згадується про “два дні і дві ночі”, а в іншій—“про три дні і три ночі”, але тут немає явної розбіжності, тому що в них ідеться не зовсім про те ж саме. У розповіді в книзі Мосії відрізок часу явно пов’язаний з періодом посту священиків; тут не вказується конкретна тривалість непритомного стану Алми. Зверніть увагу на головні подробиці розповіді: Після того, як Алмі з’явився ангел і він усвідомив жахливість своїх гріхів, він упав на землю, майже як мертвий. Потім його принесли до батька у його безпорадному стані. Тоді батько Алми покликав священиків церкви і “після того, як вони постилися і молилися протягом двох днів і двох ночей, кінцівки Алми отримали свою силу, і він устав” (Moсія 27:22–23. Курсив додано). Натомість у розповіді в книзі Алми вислів “упродовж трьох днів і трьох ночей” ясно говорить про загальний час, протягом якого Алма не міг відкрити свої вуста та поворухнути кінцівками (Алма 36:10)” (Daniel H. Ludlow, A Companion to Your Study of the Book of Mormon [1976], 217–18).
Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) навчав про те, яка існує різниця між мирським смутком і глибшим смутком для Бога, необхідним для покаяння:
“У світі неважко знайти чоловіків і жінок, які відчувають жаль за свої неправильні вчинки. Іноді це відбувається тому, що їхні вчинки принесли великий смуток і страждання їм або їхнім рідним. В іншому випадку їхній смуток спричинений тим, що вони попалися і їх було покарано за ці вчинки. Такі мирські відчуття не є складовою “смутку для Бога”…
Смуток для Бога—це дар Духа. Це глибоке розуміння того, що наші вчинки образили нашого Батька і Бога. Це разюче і глибоке розуміння того, що наша поведінка змусила Спасителя, Який був безгрішним, навіть величнішим над усіх, витерпіти муки і страждання. Наші гріхи змусили Його кровоточити з кожної пори. Ці справжні розумові й духовні переживання є тим, про що в Писаннях говориться як про “скрушене серце і упокорений дух”. (Див. 3 Нефій 9:20; Мороній 6:2; УЗ 20:37; 59:8; Псалми 34:19; 51:19; Ісая 57:15). Такий дух є обов’язковою передумовою справжнього покаяння” (“A Mighty Change of Heart,” Ensign, Oct. 1989, 4).
Старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, дав подальше пояснення однієї з причин смутку для Бога: “Болючі наслідки гріха було внесенo до плану щастя милостивим Небесним Батьком з певною метою, щоб у вас не було потреби слідувати цим трагічним шляхом у житті. Грішник страждатиме не тільки у цьому житті, бо гріхи його, що не були прощені через щире покаяння, спричинятимуть страждання й поза завісою [див. УЗ 19:4, 15–24]” (Ліягона, лист. 2002, с. 87).
Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) наголосив на потребі цілковито покладатися на Ісуса Христа в процесі покаяння:
“Читаючи розповідь Алми, чутлива людина може певною мірою ототожнювати себе з ним, відчувати його біль, переживати його неймовірний жах від усвідомлення глибини гріха. Потім читач також може розділити з Алмою знайдене ним велике полегшення. Як він отримав це полегшення? У той же спосіб, що й кожен грішник—вкусивши від дива прощення, завдяки справжньому покаянню й повністю віддаючи себе милості Ісуса Христа. …
Тепер муки перетворилися на радість, біль—на спокій, темрява—на світло. Лише тепер Алма міг відчути спокій. Він особливо наголошував про єдине джерело цього спокою своєму сину Шиблону:
“…І ніколи, аби я не заволав до Господа Ісуса Христа за милістю, я б не отримав прощення гріхів моїх. Але ось, я волав до Нього і дійсно знайшов спокій моїй душі” (Алма. 38:8)” (Miracle of Forgiveness [1969], 365–366).
Президент Езра Тефт Бенсон пояснив, що справжнє покаяння вимагає зміни серця:
“Покаяння означає більше, ніж просто виправлення поведінки. Багато чоловіків і жінок у світі виявляють велику силу волі та самодисципліну, долаючи згубні звички та слабкості плоті. Однак разом з тим вони не думають про Господаря, іноді навіть відкрито відмовляються від Нього. Такі зміни поведінки, навіть якщо вони спрямовані в позитивний бік, не є справжнім покаянням. …
…Покаяння полягає не просто в зміні поведінки, а в зміні серця” (“A Mighty Change of Heart,” Ensign, Oct. 1989, 2).
Aлма 36:23–24. Доказ того, що людина була народжена знову
Президент Езра Тефт Бенсон описав зміну, яка супроводжує нове народження: “Коли ми зазнали цієї могутньої зміни, яка сталася лише завдяки вірі в Ісуса Христа і дії Духа на нас, це означає, що ми стали новою людиною. Тож така зміна схожа на нове народження. Тисячі з вас зазнали цієї зміни. Ви облишили грішне життя, іноді сповнене тяжких та огидних гріхів і, приклавши кров Христа до вашого життя, стали чистими. У вас більше немає [бажання] повернутися на старий шлях. Ви по-справжньому нова людина. Ось що мається на увазі під зміною серця” (“A Mighty Change of Heart,” Ensign, Oct. 1989, 4).
Алма звертався до теми процвітання на землі, яка часто повторюється в Книзі Мормона. В Алма 36:30 дається значення цієї фрази, яке випливає з контексту. Тут не мається на увазі, що всі жителі [землі] обов’язково стануть матеріально багатими в цьому житті. Слово процвітати має скоріш духовне значення. Цей вірш навчає нас, що якщо ми “не виконуватиме[мо] заповідей Бога”, тоді ми не будемо процвітати, а будемо “відсіче[ні] від Його присутності”. Отже, процвітають на землі ті, хто є успішними в отриманні духовних благословень бути близько до Господа. Вони знаходяться на шляху, який приведе до входу в Господню присутність.
Аби допомогти своєму сину Геламану бути духовним провідником і новим літописцем для народу, Алма наголошував на важливості Писань. Найголовніше з того, що він сказав: Господь зберігатиме пластини з латуні та літопис нефійців у дивовижний, але простий спосіб (див. Алма 37:1–5). Він заповідав своєму синові вести ліпотис його народу й навчав його, що Писання призначені для того, аби збільшити нашу пам’ять, переконати у помилковості наших шляхів і привести нас до пізнання Бога та Його плану спасіння (див. вірші 8–9). Тоді він нагадав своєму синові, що тільки той, хто дотримується заповідей, гідний вести Писання (вірші 14–16). Потім Алма пообіцяв своєму синові і нам, що слідування словам Христа “[по]ведуть нас понад цією долиною печалі до набагато кращої землі обіцяної” (вірш 45).
Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, описав шляхи того, як ми можемо отримати більшу користь від особистого вивчення Писань: “Писання містять слова Христа і є джерелом живої води, до якого ми можемо звернутися у будь-який час, і з якого ми можемо багато і довго пити. Вам і мені слід шукати Христа і йти до Нього—“джерела живих вод” (1 Нефій 11:25; порівняйте з Етер 8:26; 12:28)—шляхом читання (див. Мосія 1:5), вивчення (див. УЗ 26:1), пошуку (див. Іван 5:39; Алма 17:2) та бенкетування (див. 2 Нефій 32:3) словами Христа, як вони містяться у Святих Писаннях. Роблячи так, ми отримуємо духовне спрямування і захист під час нашої подорожі земним життям” (“A Reservoir of Living Water” [CES fireside for young adults, Feb. 4, 2007], 1).
Старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав важливості приділяти увагу малим і простим речам:
“Ми спостерігаємо глобальні, всеохоплюючі події світу; однак ми повинні пам’ятати, що цілі Господа у нашому власному житті звичайно виконуються простими і незначними речами, а не впливовими та вражаючими. …
Здається, що нас мотивують величні й дивовижні події, а прості речі часто залишаються нами непоміченими. Наголошуючи, що Ліягона працювала згідно з вірою, Алма сказав: “Однак, через те, що ці чудеса було здійснено незначними засобами… [люди Легія] були ледачими, і забували користуватися своєю вірою і старанністю, і тоді ті дивовижні справи припинялися, і вони не просувалися у своїй мандрівці” (Алма 37:41).
Чи затримується іноді наша мандрівка, якщо ми забуваємо про важливість простих речей? (Див. Алма 37:46). Чи усвідомлюємо ми, що незначні події та рішення визначають курс нашого життя так само, як маленькі штурвали визначають курс величезних кораблів? (Див. Якова 3:4; УЗ 123:16). …
…Нам потрібно сім’єю і особисто молитися; вивчати Писання, особливо Книгу Мормона; проводити домашні сімейні вечори; дотримуватися заповіді Спасителя любити одне одного; а також бути чуйними, добрими та лагідними в колі сім’ї. Завдяки цим та іншим подібним малим і простим речам у нас є обіцяння, що наше життя сповниться спокоєм і радістю” (у Conference Report, Apr. 1990, 4, 8; або Ensign, May 1990, 6, 8).
Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, назвав кілька напрямів того, як проявляється і буде проявлятися сила Книги Мормона: “Тож у чому сила Книги Мормона? Вона буде проголошувати вічну євангелію; вона збиратиме Ізраїль; вона будуватиме Новий Єрусалим; вона готуватиме людей до Другого пришестя; вона вводитиме Тисячоліття—принаймні вона відіграватиме таку важливу роль у всьому цьому, що її значення й силу майже неможливо переоцінити” (The Millennial Messiah [1982], 171).
Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що якщо надто детально навчати про гріх, це може викликати у людини цікавість проекспериментувати з гріхом:
“Я переконаний, що дві головні помилки—це навчати надто багато про певну тему і навчати в неправильний час. …
Мені відомий не один випадок, коли молода особа вирішила проекспериментувати з аморальною бруднотою та збоченням після застереження під час співбесіди з її єпископом.
Ті, хто навчають, і я звертаюся до провідників, учителів і батьків, повинні запам’ятати це послання. Уявіть батька і матір, які на якийсь час ідуть з дому. Перед самим виходом вони говорять своїм малим дітям, які залишатимуться без нагляду під час їхньої відсутності: “Отже, діти, поводьтеся чемно. Поки нас не буде, й не думайте підставляти табурет до буфету і залазити на четверту полицю за коробкою крекеру, а також діставати мішечок з бобами, брати звідти біб і засовувати собі в ніс, гаразд?”
Дехто з нас і є настільки безглуздими. Гумор в цьому прикладі стає викривленим, коли ви уявите, що відбуватиметься як тільки батьки вийдуть з дому. Звичайно ж, ми можемо бути набагато мудрішими. З самого початку молоді люди повинні знати, що цнотливість— тема священна” (Teach Ye Diligently [1975], 256–257).
Які благословення приходять від навчання “змолоду виконувати заповіді Бога”?
Президент Езра Тефт Бенсон описав силу, яка приходить, якщо ми замолоду навчені виконувати заповіді: “Покажіть мені юнака, який тримав себе морально незаплямованим і віддано приходив на всі його церковні збори. Покажіть мені юнака, який звеличував своє священство, здобув нагороди “Пошана Бога” та скаутську нагороду “Орла”. Покажіть мені юнака, який закінчив семінарію і має палаюче свідчення про Книгу Мормона. Покажіть мені такого юнака, і я покажу вам юнака, який творитиме дива для Господа на місії й протягом усього життя” (у Conference Report, Apr. 1986, 59; або Ensign, May 1986, 45).
Писання подають кілька прикладів того, як Господь покликає ще зовсім молодих людей бути Своїми провідниками: Джозефу Сміту було 14 років (див. Джозеф Сміт—Історія 1:7); Мормону було 15 років (див. Мормон 1:15); Самуїл зі Старого Завіту був ще дитиною, коли його покликав Господь (1 Самуїлова 3:1–10).
Президент Джозеф Ф.Сміт свідчив про зв’язок між дотриманням заповідей замолоду й подальшим покликанням служити Господу: “Ви можете подивитися сьогодні навколо й побачити, хто є провідниками серед людей, як не ті, хто змалечку й ревно присвячували себе вірі? І ви можете передбачити, хто буде провідниками, спостерігаючи за хлопчиками, які виявляють самоповагу та непорочність, і є старанними в усіх добрих справах. Господь не обиратиме людей з будь-якого іншого прошарку свого народу. …Протилежний курс—відкладати служіння Господу, доки не посієш гріхи молодості—вартий осуду. Завжди чогось бракує в людині, що проводить свою молодість у злочестивості та гріху, а після цього пізніше в житті повертається до праведності. … Коли покаяння приходить пізно, воно приносить жаль і сердечний біль через глупоти і гріхи юності, натомість втіху і рясну нагороду приносить служіння Господу в енергійні дні молодої зрілості” (Gospel Doctrine, 5th ed. [1939], 335).
Протягом років кілька генеральних авторитетів описували різні способи, у які Господь продовжує вести нас подорожжю життям подібно Ліягоні.
Старійшина В. Рольф Керр, сімдесятник, порівняв слова Христа з Ліягоною: “Отже, брати і сестри, ми бачимо, що слова Христа можуть бути особистою Ліягоною для кожного з нас, вказуючи шлях. Не будьмо ледачими через легкість шляху! Сприймімо з вірою всім розумом і серцем слова Христа, записані у Святому Писанні й проголошені сучасними пророками, провидцями і одкровителями! Бенкетуймо з вірою і старанністю словами Христа, бо слова Христа будуть нашою духовною Ліягоною і будуть вказувати нам все, що необхідно робити!” (Ліягона, трав. 2004, с. 37).
Президент Томас С. Монсон порівняв Ліягону з особистим патріаршим благословенням: “Той самий Господь, який підготував Ліягону для Легія, надає сьогодні для вас і для мене унікальний і цінний дар, щоб скеровувати наше життя. … Дар, про який я кажу, відомий як патріарше благословення” (Live the Good Life [1988], 36).
Президент Спенсер В. Кімбол порівняв Ліягону зі світлом Христа, або нашою совістю:
“Чи хотілося б вам мати таку собі кулю?..
…Господь дав… кожній людині совість, яка говорить до неї щоразу, коли та починає сходити на неправильний шлях. …
…Її дано кожній дитині” (у Conference Report, Oct. 1976, 117; або Ensign, Nov. 1976, 79).
Старійшина Девід А. Беднар порівняв Ліягону з даром Святого Духа:
“Просуваючись вперед шляхом земного життя, ми отримуємо спрямування від Святого Духа так само, як Легій отримував його через Ліягону. …
Святий Дух діє в нашому житті саме так, як Ліягона для Легія і його сім’ї—згідно з нашою вірою, старанністю і обережністю. …
Святий Дух забезпечує нас сьогодні засобами, через які ми можемо, роблячи “малі і прості речі” (Алма 37:6), отримати більше розуміння шляхів Господа. …
Дух Господа може бути нашим провідником і благословить нас спрямуванням, настановами і духовним захистом під час нашої земної подорожі” (Ліягона, трав. 2006, сс. 30–31).
Вуздечка є елементом кінської упряжі. До складу вуздечки входять віжки та вудила, за допомогою яких вершник тримає контроль.
Старійшина Брюс С. Хейфен, сімдесятник, і його дружина Марі пояснили, що вуздечка призначена для того, аби скеровувати, а не руйнувати, бажання і пристрасті: “Чи мудрим є самозречення через те, що щось негаразд з нашими пристрастями, або якщо вони в порядку? Алма навчав свого сина: “Гляди, щоб ти стримував усі свої пристрасті, щоб ти сповнився любові” (Алма 38:12; курсив додано). Він не сказав знищити чи придушити ваші пристрасті, а стримувати їх—приборкувати, скеровувати та контролювати їх. Навіщо? Тому що дисципліна уможливлює сильнішу й глибшу любов” (The Belonging Heart [1994], 302).
“Не майте ніяких статевих стосунків до шлюбу, і будьте повністю вірними вашому супутникові після шлюбу. Сатана може спокушати вас до раціональних думок, що статева близькість до шлюбу є прийнятною, якщо двоє людей закохані. Це не вірно. В очах Бога статеві гріхи надзвичайно тяжкі, тому що вони оскверняють силу, дану Богом для створення життя. …
До шлюбу не робіть нічого, що збуджує могутні відчуття, які повинні виявлятися тільки в шлюбі. Не беріть участі в пристрасних поцілунках, не лягайте на іншу людину та не торкайтеся особистих, священних частин тіла іншої людини або поверх одягу, або без нього. Не дозволяйте нікому робити це з вами. Не викликайте таких відчуттів у власному тілі.
Якщо у вашій культурі побачення і залицяння є прийнятними, завжди ставтеся до вашого партнера з повагою, і ніколи як до об’єкта вдоволення власних похітливих бажань. Залишайтеся в безпечних зонах, де можете легко контролювати свої фізичні відчуття. Не беріть участі в розмовах або заходах, які викликають статеві відчуття.
Гомосексуальне поводження є тяжким гріхом. Якщо ви розумієте, що відчуваєте потяг до людей однієї з вами статі, шукайте поради у ваших батьків і єпископа. Вони допоможуть вам.
Жертви зґвалтування, кровозмішення чи іншого статевого насильства не винні в гріху. Якщо ви стали жертвою якогось із цих злочинів, знайте, що ви невинні і що Бог любить вас. Одразу прагніть поради вашого єпископа, щоб він міг допомогти вам і провести через процес емоційного зцілення (Заради зміцнення молоді: наш обов’язок перед Богом [2001], сс. 27–28).
Старійшина Джеффрі Р. Холланд говорив про спустошуючий вплив сексуального гріха та про важливість зберігати вашу цнотливість до одруження: “Щодо інтимної близькості між людьми, ви повинні зачекати! Ви повинні зачекати до того часу, коли зможете віддати все, а ви не зможете віддати все, якщо ви офіційно і законно не одружені. Віддати незаконно те, що ви не маєте права давати (пам’ятаєте, “Ви не свої”? [1 Коринтянам 6:19]), і віддати тільки частину себе, не маючи потім змоги віддати в дар усього себе—це російська рулетка у сфері почуттів. Якщо ви продовжуєте гнатися за фізичними задоволеннями, не маючи згоди з небес, ви маєте великий ризик отримати такі духовні та фізичні травми, які можуть підірвати як ваше прагнення до фізичної інтимності, так і вашу здатність до всепоглинаючої відданості пізнішому, істинному коханню. Ви можете прийти до цього істинного моменту завітної любові, справжнього єднання тільки з тим, щоб відкрити, на ваш жах, що все, що потрібно було зберегти, було розтрачено, і що тільки Божа милість може відновити крок за кроком ту доброчесність, яку ви так недбало віддали. У день вашого весілля найкращий дарунок, який ви можете дати вашому вічному супутнику—це найкраще, що у вас є: чистоту, незаплямованість та гідність отримати таку ж чистоту у відповідь (Ліягона, січ. 1999, сс. 91).
Президент Бойд К. Пекер описав зв’язок між силою сотворіння та планом спасіння:
“Сила сотворіння—або, можна сказати, породження—це не просто побічна частина плану— це невід’ємна його частина. Без неї план не міг би здійснюватися. Неправильне використання цієї сили може зірвати план.
Більшість щастя, яке може прийти до вас у цьому житті, буде залежати від того, як ви використовуєте цю священну силу сотворіння” (у Conference Report, Apr. 1972, 136–37; або Ensign, July 1972, 111).
Старійшина Джеффрі Р. Холланд пояснив зв’язок між цінністю душі та Спокутою, допомагаючи нам зрозуміти, чому сексуальний гріх є настільки тяжким:
“Використання тіла іншої людини, що означає використання його чи її душі, оскверняє Спокуту Христа, яка врятувала цю душу і зробила можливим дар вічного життя. І якщо хтось несерйозно сприймає настанови Сина Праведності, то крокує просто в царство спеки, гарячішої і жахливішої, ніж сонце опівдні. Ви не можете робити це і не бути спаленими.
Будь ласка, ніколи не запитуйте: “Кому це зашкодить? Чому я не можу мати трошки більше волі? Я можу згрішити зараз, а покаятися потім”. Будь ласка, не будьте такими нерозумними і жорстокими. Ви не можете безвідповідально “вдруге розпинати Сина Божого” [див. Євреям 6:6]. “Утікай від розпусти,” [1 Коринтянам 6:18]—закликав Павло, і утікай від усього “подібного до цього”, як додається в Ученні і Завітах [УЗ 59:6; курсив додано]. Чому? Так ось чому: тому що Спаситель світу переніс незчисленні страждання тіла і душі, щоб ми могли звільнитись. Ми в боргу перед Ним за це. Насправді ми в боргу перед Ним за все. “Ви не свої,—каже Павло. —Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!” [1 Коринтянам 6:19–20; курсив додано]. Коли людина чинить сексуальний гріх, її душа у небезпеці—і тіло, і дух” (Ліягона, січ. 1999, с. 91).
Пророк Джозеф Сміт (1805–1844) розширив розуміння того, що таке непростимий гріх: “Усі гріхи буде прощено, крім гріха проти Святого Духа; бо Ісус спасе всіх, крім синів загибелі. Що мусить зробити людина, щоб вчинити непростимий гріх? Вона повинна отримати Святого Духа, побачити відкриті перед собою небеса і пізнати Бога, а тоді згрішити проти Нього. Коли людина згрішила проти Святого Духа, для неї немає покаяння. Вона має сказати, що сонце не сяє, в той час як вона бачить його; вона має зректися Ісуса Христа, коли небеса відкрили Його для неї, і зректися плану спасіння, бачачи широко відкритими очима істинність його; і з того часу вона стає ворогом. Так було з багатьма відступниками Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів” (History of the Church, 6:314).
Алма 39:9. “Не [йди] більше за хтивістю твоїх очей”
Як можна прикласти до нас вислів не йти “більше за хтивістю твоїх очей”? У сьогоднішньому світі передових технологій існує багато шляхів, якими Сатана пропонує подібні спокуси. Останнім часом багато пророків застерігали нас від небезпеки порнографії в багатьох її формах.
Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, як небезпечно дозволяти злу входити в наш розум: “Наш Спаситель наголошував на важливості статевої чистоти, навчаючи, що для чоловіка є грішним навіть дивитися на жінку з пожадливістю [див. Матвій 5:28]. … Нас оточено літературою, яка заохочує заборонені статеві стосунки, все це є в друкованому вигляді і на наших екранах. Заради вашого ж блага, уникайте цього. Порнографія або еротичні історії й фотографії гірші за огидну або спаскуджену їжу. Тіло може саме позбавитися поганої їжі. За кількома винятками, які можуть призвести до смерті, погана їжа може викликати нездужання, але вона не завдасть незворотної шкоди. Натомість людина, яка “споживає” огидні історії, порнографічні чи еротичні фотографії та літературу записує їх у цю дивовижну систему пошуку, яку ми називаємо мозком. Мозок не вивергне брудноту назад. Одного разу записана, вона назавжди залишиться предметом спогадів, спалахуючи в нашому розумі непристойними образами й відвертаючи нас від доброчинних справ в житті” (“Things They’re Saying,” New Era, Feb. 1974, 18).
Президент Езра Тефт Бенсон описав кілька шляхів того, як Сатана намагається ввести порнографію в наш розум:
“Поміркуйте уважно над словами пророка Алми до його сина, Коріантона, який зійшов зі шляху: “Полиш[…] твої гріхи, і не [йди] більше за хтивістю твоїх очей” (Алма 39:9).
“Хтивістю твоїх очей”. Що означає ця фраза сьогодні?
Сумнівні й непристойні фільми, телепрограми та відеозаписи.
Порнографічні і брудні журнали і книги.
Юнаки, ми радимо вам не забруднювати свої голови таким принизливим сміттям, бо розум, через який воно проходить, ніколи не залишиться таким, яким був до того. Не дивіться фільми, які йдуть під категорією “від 18 років” й бульварні відео, і також не беріть участь у будь-яких аморальних розвагах, які натякають на непристойність чи де в ходу порнографія. Не слухайте музику, яка веде до деградації” (у Conference Report, Apr. 1986, 58; або Ensign, May 1986, 45).
Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) додав своє свідчення про зло порнографії:
“Порнографія друкується, і ці ілюстровані журнали створені, аби збуджувати нас і привертати нашу увагу до того, що принесе лише жаль. Вона приваблює до себе. Вона грає на інстинктах, закладених у всіх нас—Богом даних інстинктах, які містяться в нас задля його величних цілей. Порнографія—це знаряддя диявола, аби повернути ці інстинкти до заборонених кінців. В ній найчастіше показується красива молода жінка й гарний молодий чоловік. Мета її створення—набити доларами кишені тих, хто її створює. Результат її використання—деформація розуму й збудження пристрастей тих, хто потрапив у її пастку. Вона приносить мільярди своїм творцям. Вона призводить до душевного болю, страждання і жалю з боку тих, хто захоплюється нею.
Вона є в журналах, які можна придбати в більшості газетних кіосків, в кінотеатрах, які показують непристойні фільми й на телевізійних екранах наших домівок” (Teachings of Gordon B. Hinckley [1997], 460).
В Алма 39:9 англійською мовою використовується фраза “cross yourself”— “заперечувати собі”—яка є мало зрозумілою для сьогодення. Однак в англійському Вебстерському словнику 1828 року можна знайти наступні корисні пояснення стосовно поради Алми своєму сину: “Стирати, відмовлятися, чинити спротив, зупинятися, запобігати” (Noah Webster’s First Edition of an American Dictionary of the English Language, 1828 [1967]). Всі ці дії також можна застосувати, щоб уникнути морального гріха, про який Алма навчав свого сина Коріантона.
У Алма 39:11–12 Алма пояснив Коріантону, своєму свавільному синові, факт того, що наш негативний приклад може відвести від євангелії інших.
Президент Джозеф Філдінг Сміт (1876–1972) застерігав про тяжкість [гріха], пов’язаного з відведенням людей від істини:
“Гадаю, найбільший злочин у всьому цьому світі—відводити чоловіків і жінок, дітей Бога, від істинних принципів. Ми бачимо в сьогоднішньому світі різноманітні філософії, які спрямовані на знищення віри, віри в Бога, віри в принципи євангелії. Як це жахливо!
Господь сказав, якщо ми будемо працювати всі наші дні і приведемо тільки одну душу, якою великою буде наша радість з нею; з іншого боку яким великим буде наш смуток і наше засудження, якщо своїми вчинками ми відведемо одну душу від цієї істини.
Той, хто засліплює одну душу, той, хто поширює помилку, той, хто своїми вченнями руйнує божественну істину, яка має вести людину в царство Бога й до його повноти, яким великим буде його засудження і покарання у вічності. Бо руйнування душі є руйнуванням найвеличнішого з усього створеного” (Doctrines of Salvation, comp. Bruce R. McConkie, 3 vols. [1954–56], 1:314).
“Якщо ви вчинили статеву провину, почніть процес покаяння зараз, щоб ви могли знайти внутрішній спокій і мати повне напарництво Духа. Прагніть Господнього прощення. Поговоріть з вашим єпископом. Він допоможе вам отримати прощення, доступне тим, хто істинно покаявся” (Заради зміцнення молоді, с. 28).
Старійшина Річард Г. Скотт пояснив, що ви маєте робити для того, аби “поверну[тися] до Господа” й отримати прощення таких тяжких гріхів, як аморальність: “Зараз я звертаюся до тих, хто не встояв перед серйозними спокусами. Будь ласка, зупиніться. Ви можете це зробити за допомогою розуміючих батьків, єпископа або президента колу. Серйозна провина, така як аморальність, вимагає допомоги того, хто володіє ключами влади, наприклад єпископа чи президента колу, для того щоб спокійно працювати над процесом покаяння і бути впевненим, що воно повне і зроблене відповідним чином. Не думайте помилково, що якщо ви визнали серйозну провину, ви вже покаялися. Це важливий крок, але це не все, що вимагається. Не вважайте, також, що через те, що хтось не розпитав у вас про всі важливі деталі провини, вам не потрібно говорити про них. Ви особисто повинні бути впевнені в тому, що єпископ або президент колу розуміють ці деталі, для того щоб він міг належним чином допомогти вам покаятися для отримання повного прощення” (Ліягона, січ. 1999, с. 81).
Старійшина Джеффрі Р. Холланд навчав, що Господь буде з вами і буде зміцнювати вас у належному процесі покаяння: “На вас поширюється мир і відновлення покаяння, що стало можливим через спокутуючу жертву Господа Ісуса Христа. У таких серйозних справах шлях покаяння нелегко почати і безболісно пройти. Але Спаситель світу пройде цей важкий шлях разом з вами. Він укріпить вас, коли ви похитнетесь. Він стане вашим світлом, коли ви опинитеся у повній пітьмі. Він візьме вас за руку і буде вашою надією, коли вам буде здаватися, що надія це все, що у вас залишилось. Його співчуття і милосердя, з їх очищуючою і зціляючою силою, вільно даються усім, хто справді хоче повного прощення і зробить кроки, що ведуть до нього” (Ліягона, січ. 1999, с. 92).
Aлма 39:17–19. План спасіння був відомий до того, як світ був створений
Деякі релігії визнають певну форму післяземного життя; однак, мало хто проголошує віру в доземне життя. Пророк Джозеф Сміт пояснив те, що Господь знав навіть до Сотворіння: “Великий Єгова бачив усі пов’язані з землею події, що стосуються плану спасіння, ще до того, як земля почала існувати; … минуле, теперішнє та майбутнє було і є для Нього одним вічним “зараз”; Він знав про падіння Адама, про нечестя допотопних людей, про глибину нечестя людського роду; ….Він бачив падіння людини і її викуплення; Він знав план спасіння і показував його; Він знав про ситуацію всіх народів і їхню долю; ….Він знає ситуацію живих і мертвих, і він зробив усе можливе для їх викуплення” (History of the Church, 4:597).
Обдумайте
Як тільки Алма переконався в реальності Бога і євангелії, він одразу відчув великий смуток через свої колишні гріхи. Чому, на вашу думку, так сталося? Як це стосується нас сьогодні?
Алма наголошував своєму сину Геламану на важливості Писань. Сучасні пророки продовжують робити те ж саме для нас. Чи насолоджуєтеся ви або хтось із ваших знайомих благословеннями від щоденного вивчення Писань? Як саме Писання благословляють життя тих, хто регулярно бенкетує ними? Як ви можете запровадити або зміцнити звичку особистого вивчення Писань?
Що ми дізнаємося з прикладу Шиблона про те, що допоможе нам залишатися сильними в усі часи нашого життя: коли нам добре і коли важко?
Запропоновані завдання
Принципи покаяння і прощення, які випливають з досвіду Алми, є так само прийнятними і для нас сьогодні, хоча тоді обставини були іншими. Напишіть підсумок (на одну сторінку) про деякі вивчені принципи і те, як їх застосувати нам сьогодні.
Алма сказав Коріантону, що сексуальний гріх є наступним за тяжкістю після вбивства. Запишіть конкретний план кроків, до яких ви можете зараз вдатися, щоб охороняти свою непорочність.