1 Нефій 19–22

Нефій написав про два набори пластин, які він виготовив (див. 1 Нефій 9). На великих пластинах Нефія вміщено детальну розповідь про його народ. На малих пластинах Нефій вів запис священних релігійних подій. У 1 Нефій 19:1–6, слова “перші пластини” та “інші пластини” стосуються великих пластин Нефія; слова “ці пластини” стосуються малих пластин Нефія (див. коментар до Слів Мормона на сторінці 135).

Нефій написав, що Ісуса Христа було вражено тому, що люди в Його дні cудили Його “як нікчему”. Для них Спаситель нічогісінько не значив. Його вважали не придатним ні нащо, хіба що бути потоптаним людьми (див. Матвій 5:13). Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, зауважив, що люди у наші дні часто дотримуються тієї ж фатальної думки: “Сумно це казати, але багато сучасників на запитання “Що ви думаєте про Христа?” (Матвій 22:42) відповіли б: “А я про Нього взагалі не думаю!” (у Conference Report, Oct. 1995, 27; або Ensign, Nov. 1995, 22–23).

Іншого разу старійшина Максвелл навчав, що незалежно від того, що каже світ, ми повинні залишатися стійкими у своєму свідченні про Спасителя: “У центрі Батькового плану—Ісус Христос, Викупитель людства. І все ж, як це й було передбачено, багато хто судить Ісуса “як нікчему” (1 Нефій 19:9) або “вважа[є] Його [лише] людиною (Мосія 3:9). І хоча інші відкидають Ісуса чи применшують Його роль, для нас Він є нашим Господом і Спасителем! Брати і сестри, для нас порівняно майже нічого не значить, що люди думають про нас, але дуже багато значить, що ми думаємо про Нього. Також майже нічого не значить, що люди кажуть про нас; а значить те, за кого ми визнаємо Ісуса” (у Conference Report, Apr. 1984, 27; або Ensign, May 1984, 21).

Нефій наводив слова Зинока, Неума і Зиноса. Це були пророки часів Старого Завіту, чиї докладні пророцтва про Ісуса Христа були записані на пластинах з латуні, тому ми знаємо, що вони жили до 600 р. до Р.Х. Вони ясно розповідали про життя і священнослужіння Месії та долю дому Ізраїля (див. також Геламан 8:19–20). Без Книги Мормона ми нічого б не знали про цих трьох пророків чи їхні свідчення про Христа.

Нефій читав Писання своєму народу і “застосовував усі писання до [них]” (вірш 23). Як ви застосовуєте Писання до себе, щоб вони були вам “на користь і науку”? (вірш 23). Запитання, подібні до вказаних далі, допоможуть нам мати користь від застосування Писань у своєму житті:

Яке значення для мене сьогодні має ця конкретна подія чи цей конкретний принцип? Наприклад: Чого навчає мене бунт Ламана і Лемуїла? Чого я можу навчитися про вірність зі слухняності Нефія?

Як би я повів себе, опинившись у цій конкретній ситуації або зіткнувшись з цим випробуванням чи питанням? Які сильні чи слабкі риси я виявив би у своєму характері? Я схожий на тих членів сім’ї Легія, які ремствували у пустині, чи я схожий на Нефія і Сама? Я нарікаю, коли виникають труднощі, чи довіряю Богу, не зважаючи ні на які обставини?

Що я дізнався з цієї події про Бога та Його стосунки зі Своїми дітьми? Вивчаючи життя чоловіків і жінок з Писань, що я дізнаюся про те, що є приємним чи неприємним для Бога? Чому ця конкретна думка, принцип чи подія міститься в Писаннях?

Чому Нефій вмістив Ісая 48–49 (1 Нефій 20–21) у цій частині свого літопису? Відповідь на це запитання ми знаходимо в 1 Нефій 19:21: “А [Господь] напевно показав пророкам давнини [включно з Ісаєю] все, що стосувалося їх [юдеїв в Єрусалимі]; і Він також показав багатьом стосовне нас [нефійців в Америці]”.

Чому Нефій наводить інші писання Ісаї у тексті всього свого літопису (особливо це стосується 2 Нефій 12–25)?

Нефій почав перше своє цитування Ісаї з таких слів: “Прислухайтесь до слів пророка, ви, хто є залишком дому Ізраїля, вітою, що була відламана; прислухайтеся ви до слів пророка, які були написані для всього дому Ізраїля, і прикладіть їх до себе, щоб могли ви мати надію, як і ваші брати, від яких ви були відламані; бо саме так писав пророк” (1 Нефій 19:24; курсив додано).

Писання Ісаї свідчать, що Ісус Христос—це єдине джерело надії для чоловіків і жінок, які живуть у занепалому світі. Тому Нефій процитував сотні віршів з Ісаї, які свідчать про Спасителя. Один дослідник зауважив, що “з 425 окремих віршів Ісаї, які процитовані у Книзі Мормона, в 391 щось сказано про якості чи місію Ісуса Христа” (Monte S. Nyman, “Great Are the Words of Isaiah” [1980], 7).

Більш того, Нефій вказує на те, що свідчення Ісаї було схожим на його власне свідчення, оскільки обоє вони бачили Господа. Нефій пояснив:

“А тепер я, Нефій, напишу ще з слів Ісаї, бо моя душа втішається його словами. Бо я прикладу його слова до мого народу, і я відправлю їх до всіх моїх дітей, бо він дійсно бачив мого Викупителя, точно так, як я бачив Його.

І мій брат, Яків, також бачив Його, як я бачив Його; отже, я відправлю їхні слова до моїх дітей, щоб довести їм, що мої слова істинні. Отже, словами трьох, сказав Бог, Я утверджу Моє слово. Однак Бог посилає більше свідків, і Він доводить усі Свої слова” (2 Нефій 11:2–3).

Найсильніше ствердження писань Ісаї прийшло від Самого Спасителя. Під час Свого священнослужіння нефійцям, Ісус проголосив:

“І тепер ось, Я кажу вам, що вам слід вивчати це. Так, заповідь Я даю вам, щоб ви старанно вивчали це; бо великими є слова Ісаї.

Бо дійсно, він говорив, торкаючись усього щодо Мого народу, який від дому Ізраїля; отже, має бути необхідність у тому, що він повинен говорити також до Іновірців.

І все, що він казав, було і буде, саме згідно з словами, які він говорив” (3 Нефій 23:1–3; курсив додано).

Що відбулося за часів життя Ісаї і чому його пророцтва виповнюються й до сьогодні?

Ісая пророкував приблизно в 740–701 рр. до Р.Х. За його життя Ізраїльське та Юдейське царства процвітали і потерпали від ідолопоклонства. Неправедність народу призвела до духовної слабкості і політичної небезпеки. За короткий період часу Ізраїль та Юда перетворилися на слабкі держави і стали приниженими вассалами могутньої Асирійської імперії. Розсіяння Ізраїля фактично розпочалося за життя Ісаї, оскільки багатьох ізраїльтян з північного царства було забрано в полон асирійцями.

Ісая неодноразово попереджав про наслідки злочестивості і передрікав настання лих, які через цю злочестивість стануться з домом Ізраїля, у тому числі розсіяння Ізраїля з їхніх земель успадкування і втрату благословень за завітом. Він також неодноразово свідчив про те, що єдина надія Ізраїля може прийти від Викуплення через Месію. Багато пророцтв Ісаї стосуються пришестя Спасителя на землю—як у середину часів, так і в дні Тисячоліття. Більш того, він називав конкретні подробиці стосовно збирання Ізраїля в останні дні і відновлення євангельського завіту.

Чому писання Ісаї важко розуміти?

Коли Нефій відбирав уривки з писань Ісаї для свого літопису, він знав, що багатьом читачам їх важко буде зрозуміти. Навіть багато людей у дні Нефія не могли збагнути їхнє значення. Він назвав три конкретні причини, які утруднюють розуміння:

1. Вони не знали, “у який спосіб пророкували серед Юдеїв” (2 Нефій 25:1).

2. Вони не були “сповнен[і] духом пророцтва” (вірш 4).

3. Їх не було “навчено у спосіб Юдеїв” (вірш 5).

Крім причин, названих Нефієм, для сучасного читача існують й інші труднощі:

1. Більшість писань Ісаї є поетичними за формою. Красу й глибину поетичності в одній мові не дуже легко перекласти на інші мови.

2. Багато пророцтв Ісаї є дуалістичними за природою. Тому ці пророцтва можуть здійснюватися за багатьох обставин у різні часи історії.

3. Ісая використовував дуже багато символів. Багато речей і подій, які він згадував, мали місце в його дні і нам їх сьогодні важко зрозуміти.

І на останок, так само як Ісус навчав глибоких істин через притчі, які приховували їхнє значення від тих, хто був непідготовлений, щоб зрозуміти їх, так і Ісая говорив у тій манері, що вимагала від його слухачів чогось більшого, ніж випадкових роздумів.

Що може допомогти читачам розуміти слова Ісаї?

Ці три основні настанови допоможуть кожному, хто хоче зрозуміти написане Ісаєю:

1. Вивчайте й інші Писання. Писання самі по собі дають можливість глибоко проникнути у значення Писань Ісаї. У Bible Dictionary [Біблійному словнику] сказано: “Сьогодні у читача немає кращих письмових коментарів і підказок для розуміння Ісаї, ніж Книга Мормона та Учення і Завіти” (“Ісая,” 707). Ці книги Писань не лише тлумачать уривки з писань Ісаї, вони також містять вчення й пророцтва, які проливають світло на слова Ісаї. Ці сучасні Писання сповнені подробиць, які не є такими явними у Біблії.

2. Зображення

   Ісая пише

   © 1989 художник Грег К. Олсен

   Прагніть духа пророцтва. Як зазначив Нефій, ті, хто в його дні не були “сповнені духом пророцтва” (2 Нефій 25:4), не могли зрозуміти зміст писань Ісаї. Так само й тепер. Усі, хто серйозно вивчає Ісаю, повинні прагнути одкровення через Святого Духа, щоб Він просвітлив їхній розум і допоміг їм читати слова Тим Самим Духом, Яким вони були написані—у дусі свідчення про Ісуса Христа (див. Об’явлення 19:10).

3. Вивчайте старанно. Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, закликав святих останніх днів серйозно поставитися до вивчення слів Ісаї: “Читайте, розмірковуйте і моліться—вірш за віршем, думка за думкою, уривок за уривком, розділ за розділом! Ісая cам запитує: “Кого буде навчати пізнання, і кому виясняти об’явлення буде?” І відповідає: “Відставлених від молока чи від перс повідлучуваних? Бо на заповідь заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, трохи тут, трохи там” (Ісая 28:9–10)” (“Ten Keys to Understanding Isaiah,” Ensign, Oct. 1973, 83).

У 1 Нефій 20:1–2 пророк Ісая жорстко критикує дім Ізраїля, бо вони заявляли, що йдуть за Господом, але заповіді Його не виконували. Вони вважали, що оскільки вони були Його завітним народом і жили у святому місті Єрусалим, Бог завжди буде їх захищати. Ісая навчав, що важливо не те, де ви живете, а те, як ви живете (див. вірші 18–22).

Сильний нагрів покращує якість металу і видаляє домішки. Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, зауважив, що страждання також можуть покращити й очистити кожного з нас: “Більшість з нас пізнають чимало того, що в Писаннях називається “горном недолі” [або “горном страждань”] (Ісая 48:10; 1 Нефій 20:10). Когось поглинуло служіння членові сім’ї з вадами. Інші страждають від смерті дорогої людини або від неможливості чи затримки здійснення праведної мети, наприклад, одруження або народження дитини. А деякі борються з особистими труднощами або з відчуттям відчуженого ставлення до себе інших людей, своєї неадекватності чи депресії. Через справедливість і милість люблячого Небесного Батька, очищення й освячення, уможливлені через такий досвід, допоможуть нам стати такими, якими Господь бажає, щоб ми стали” (у Conference Report, Oct. 2000, 43; або Ліягона, січ. 2001, с. 42).

Старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, описав особисте освячення після того, як він переніс три серйозні операції:

“Протягом двох останніх років я чекав від Господа певних уроків земного життя, які я мав засвоїти, проходячи через періоди фізичного та душевного болю і роздуми. Я пізнав те, що постійний сильній біль має велику очищувальну силу, яка упокорює нас і спрямовує ближче до Божого Духа. Якщо ми чуємо і слухаємось, Його Дух вестиме нас, і ми чинитимемо Його волю в наших щоденних справах.

Були часи, коли у своїх молитвах я ставив кілька прямих запитань, таких як: “Яких уроків Ти хочеш мене навчити через ці випробування?”

Коли в такий критичний період мого життя я вивчав Писання, завіса ставала тонкою і відповіді мені були дані так, як вони записані з досвіду життя інших, які пройшли крізь набагато суворіші випробування.

“Мій сину, мир душі твоїй; твоя скрута і твої страждання будуть лише на короткий час;

І тоді, якщо ти витерпиш це достойно, Бог піднесе тебе на висоту” (УЗ 121:7–8).

Темні хвилини відчаю швидко розвіювалися світлом євангелії в той час, як Дух приносив мир і втіху разом з впевненістю, що все буде гаразд.

Кілька разів я говорив Господу, що надійно засвоїв ці уроки і що мені вже немає необхідності терпіти ще більші страждання. Такі благання здавалися марними, оскільки мені було дано чітко зрозуміти, що цей процес очищення і випробування мав продовжуватися до визначеного Господом часу та в Його власний спосіб” (у Conference Report, Oct. 2000, 3–4; або Ліягона, січ. 2001, с. 6).

Як і у випадку з іншими великими імперіями давніх часів, набуття Вавилоном багатства і слави супроводжувалось моральним занепадом, злочестивістю і беззаконням. Моральна деградація Вавилона була настільки глибокою, що сама його назва стала символом суєтності, духовного злочестя і царства Сатани.

Зображення

Видіння Ісаї про знищення Вавилона

Художник Поль Густав Доре

Бог постановив, що мідяни повинні були цілковито знищити Вавилон у його злочестивості (див. Ісая 13:17–22). Приблизно в 538 р. до Р.Х. під час правління Кіра Великого мідяни увійшли в союз з персами; вони загатили могутню річку Євфрат, перейшли через її русло і підійшли до стін Вавилона, щоб захопити місто і перемогти імперію. Коли Ісая говорив про Вавилон, він мав на увазі і реально існуючу імперію, і Вавилон духовний. Ісая ясно передбачив знищення Вавилона його днів, яке мало статися через велике злочестя цього народу. Тож він вживав у своїх пророцтвах слово Вавилон, щоб символічно зобразити духовні умови, які будуть в останні дні, і суд, що зійде на світ при Другому пришесті Ісуса Христа (див. УЗ 1:16).

В Ученні і Завітах прояснюється заклик Ісаї: “Ідіть геть з Вавилона” 1 Нефій 20:20. Ті, хто носять “посудини Господа”, повинні бути чистими, облишити злочестивість “духовного Вавилона” (УЗ 38:42; 133:5, 14).

Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що так само, як для жінки неможливо забути про своє немовля, так ще більш неможливо для Спасителя забути про нас: “Цей поетичний уривок дає нам ще одне нагадування про спасительну роль Христа як батька дітей Сіону, який захищає і викупляє їх. Він втішає Свій народ і виявляє милість, коли вони в стражданнях, як це зробили б для своєї дитини і будь-який люблячий батько чи будь-яка любляча матір, але, як тут Нефій нам нагадує через Ісаю, Він робить це набагато більше, ніж це могли б зробити будь-який земний батько чи будь-яка земна матір. Мати може й забути своє немовля (хоч і не схоже, щоб якісь батько чи мати могли б навіть подумати, що вони здатні на таке), Христос же не забуде дітей, яких Він викупив, чи завіт, який Він уклав з ними для спасіння в Сіоні. Болісними нагадуваннями такого турботливого нагляду і завіту є сліди від римських цвяхів, залишені на долонях Його рук; це знак для Його учнів у Старому Світі, для Його нефійської пастви у Новому Світі і для нас у Сіоні останніх днів, що Він є Спасителем світу і Він був зранений в домі Його друзів” (Christ and the New Covenant [1997], 84).

Нефій пояснив, що Господь встановить народ іновірців, щоб дбати про розсіяний Ізраїль (див. 1 Нефій 22:6–9). Частиною здійснення цього пророцтва можна вважати те, що євангелія була відновлена у Сполучених Штатах Америки, у народі іновірців (див. УЗ 109:60). Євангелія—це Господній “прапор народам” (1 Нефій 21:22), вона відновлює новий і вічний завіт для дітей людських (див. УЗ 66:2) і задовольняє потреби духовно зголоднілого Ізраїля (див. Амос 8:11–13), розсіяного по всьому світу. Аналогією для відновлення євангелії є “бенкет ситний”, запропонований світу, щоб наситити їх духовним здоров’ям (див. УЗ 58:6–11).

Один з дослідників так пояснив значення слів “острови в морі”: “Нефій тут має на увазі острови в морі не лише як місцезнаходження інших залишків дому Ізраїля, але він також зазначає, що він і його народ жили тоді на “острові в морі” і чітко дає зрозуміти, що це велика територія суші, відома як Американський континент” (2 Нефій 10:20–21)”. (Daniel H. Ludlow, A Companion to Your Study of the Book of Mormon [1976], 121).

Більше інформації стосовно розсіяння Ізраїля див. у додатку, стаття“ Стислий огляд історії розсіяння Ізраїля” (сторінка 427).

Фраза “Господь Бог створить могутній народ серед Іновірців” (1 Нефій 22:7) стосується Сполучених Штатів Америки в 1776 році. Перша поправка до Конституції Сполучених Штатів містила проголошення про свободу релігії. Ці зміни були затверджені 15 грудня 1791 року. Саме в Конституції Сполучених Штатів вперше у сучасному світі була закріплена свобода релігії.

У 1 Нефій 22:8 Нефій каже про “дивовижну роботу серед Іновірців” в останні дні. Ця велика робота включає в себе відновлення євангелії Ісуса Христа і ключів священства, які є необхідними, щоб принести завіти Бога “всім колінам на землі” (вірш 9).

Події, про які йдеться у вірші 7, мали передувати подіям, про які йдеться у вірші 8. Для світу було типовим, щоб в країнах існувала примусова державна релігія. Щоб відновити євангелію, потрібна була країна, де свобода релігії могла б визнаватися законом і легально практикуватися. Джозеф Сміт народився у грудні 1805 року, якраз через 14 років після затвердження поправок до Конституції.

Більше інформації стосовно збирання Ізраїля див. у додатку, стаття “Збирання Ізраїля” (сторінка 428).

Нефій говорив про Бога, Який “обнажить на очах усіх народів руку Свою” (1 Нефій 22:11). Ісая вжив схожий вислів (Ісая 52:10). Рука є символом сили. Метафора “Бог обнажить руку Свою” означає, що Бог буде виявляти Свою силу по всьому світу.

Як написав Нефій, “праведним нема чого боятися” (1 Нефій 22:17, 22), тому що Господня рука захисту буде завжди над ними під час бід в останні дні, а ось злочестиві не мають обіцяння про захист від цих подій. Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі навчав: “Ми не кажемо, що всі святі будуть збережені і врятовані від дня спустошення, який наближається. Але ми все ж кажемо, що немає обіцяння безпеки і немає обіцяння захисту нікому, крім тих, хто любить Господа і хто прагне виконувати все, що Він наказує” (у Conference Report, Apr. 1979, 133; або Ensign, May 1979, 93).

Президент Джозеф Філдінг Сміт (1876–1972) навчав, що діти, які будуть виростати під час Тисячоліття, “будуть зростати, “як телята в стійлі” в праведності, тобто без гріха чи спокус, які так переважають сьогодні” (The Way to Perfection [1970], 299).

Обдумайте, яка є різниця між телям, що виростає на великому пасовищі чи в горах, і телям, що виростає у корівнику. Теля, що виростає на великому пасовищі, зазнає на собі всі впливи природи: холодну погоду, загрозу від хижих звірів і час від часу нестачу їжі й води. З іншого боку, теля, що виростає в корівнику чи у стійлі, захищене від поганої погоди і хижих звірів. Також їжа й вода даються йому регулярно. Нефій навчав, що “скоро прийде той час, коли праведні будуть приведені, як телята у стійло” (1 Нефій 22:24).

Один дослідник сказав: “Ті, хто залишаться після суду під час Другого пришестя, зможуть ростити своїх дітей так, як телят вирощують у стійлі. Там теля захищене від стихій, і його навколишнє середовище контролюється (Малахія 4:2; 1 Нефій 22:24). Діти під час Тисячоліття, таким чином, “виростатимуть без гріха на спасіння” (УЗ 45:58). Телестіальну стихію буде усунено, а Сатану буде зв’язано (Об’явлення 20:1–3; 1 Нефій 22:26; УЗ 101:28), навколишнє середовище буде контрольоване” (Monte S. Nyman and Farres H. Nyman, The Words of the Twelve Prophets: Messages to the Latter-day Saints [1990], 145).

В одному з віршів Нефій дуже ясно сказав, як Сатану буде зв’язано впродовж Тисячоліття. Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі написав таке пояснення до цього важливого вірша:

“Що означає зв’язати Сатану? Як його зв’язати? Наше одкровення каже: “І в той день Сатана не матиме сили спокушати жодну людину” (УЗ 101:28). Чи означає це, що у Сатани буде забрано силу, аби він не міг більше зваблювати людей чинити зло? Або чи означає це, що люди більше не піддаватимуться на його зваблювання тому, що їхнє серце настільки буде зосереджене на праведності, що вони відмовляться залишати те, що є хорошим, аби йти за ним, який є злом? Ясно, що правильним розумінням є останнє. Сатану не було зв’язано на небесах, у самій присутності Бога, у тому розумінні, що йому не було відмовлено у праві і владі проповідувати лжевчення і запрошувати людей відходити від Того Бога, Чиїми дітьми вони були; ні, у цьому сенсі він не міг бути зв’язаний на небесах, бо навіть він повинен був мати свою свободу волі.

Тоді яким же чином Сатана буде зв’язаний протягом Тисячоліття? Він буде зв’язаний праведністю людей” (The Millennial Messiah [1982], 668).