Як ефективно ділитися євангелією

Наш Небесний Батько … послав нас, Своїх представників, у світ не гнати людей чи примушувати їх, а запрошувати. “Іди вслід за Мною!—ось що сказав Спаситель,—І Я вас заспокою!” Саме цього вчить євангелія, і саме в цьому полягає наше священнослужіння³.

Мета Церкви не в тому, щоб робити заяви, які б ображали почуття людей, що не розуміють чогось. Ця Церква не з тих, які критикують і шукають недоліки в інших, натомість, її представники, у дусі любові й доброти та з бажанням бути корисними, несуть послання євангелії народам землі⁴.

У всіх … церквах є добропорядні чоловіки і жінки. У цих різних деномінаціях існує щось хороше, що об’єднує їх разом. Я мав привілей бувати серед людей в різних куточках світу, бувати в домах людей з різних деномінацій світу, як християнських, так і юдейських. Я бував серед [мусульман]; я бував з тими, хто сповідує конфуціанство; і я міг би назвати ще багато інших доброчесних людей. У всіх цих організаціях я знайшов чудових людей, і де б я не був серед них, я мав надзвичайно велику відповідальність: не образити їх, не зачепити їхні почуття, не критикувати їх, бо вони не знають істини.

Як представники Церкви, ми маємо відповідальність ходити серед них з любов’ю як слуги Господа, як представники Господаря небес і землі. Вони того можуть цілком і не оцінити; вони, будучи егоїстичними й упередженими, можуть обурюватися, але це не змінить мого ставлення. Я не збираюся робити їх нещасними, якщо можу допомогти їм. Я хотів би зробити їх щасливими, особливо коли думаю про дивовижні можливості, які прийшли до мене завдяки членству в цій благословенній Церкві⁵.

Наше священнослужіння—це священнослужіння любові й терплячості, і ми хочемо чинити добро всім та допомагати всім зрозуміти план життя й спасіння, який Господь відкрив у ці останні дні⁶.

Ми не можемо гнати цих молодих людей і наших сусідів та друзів у царство небесне, сварячи їх та шукаючи в них недоліки, але я хочу сказати вам, що ми можемо любити їх так, як любить їх Небесний Батько, і, можливо, урешті-решт приведемо і їх туди.

Це—наш привілей. Любов—це велика сила, якою можна впливати на цей світ⁷.

Давайте ж ми, ті, хто має знання, ті з нас, хто має свідчення, з дня в день іти вперед і з любов’ю та добротою неудаваною ходити поміж тих чоловіків і жінок, у Церкві чи поза нею, і знаходити, як торкнутися їхніх сердець, та вести їх на шлях, який неодмінно приведе їх до пізнання істини⁸.

Як я молюся, щоб ми як слуги Господа могли мати милосердя до людства, могли мати терпіння до тих, хто помиляється, і в доброті та любові йшли вперед, навчаючи простих принципів євангелії нашого Господа, аби благословити кожну душу, з якою ми входимо в контакт⁹. [Див. рекомендацію 2 на сторіці 155].

Іноді я відчуваю, що ми недостатньо усвідомлюємо важливість [євангелії], якої ми навчаємо; ми навчаємо їй не з тією палкістю, як вона цього вимагає¹⁰.

Як проголосив апостол Павло [див. Римлянам 1:16], ця євангелія Ісуса Христа є силою Божою на спасіння. Вона є роботою Викупителя. Вона—єдиний шлях, яким ми можемо досягнути найвищого піднесення, яке Спаситель людства призначив отримати тим, хто йде за Ним. Я кажу це не егоїстично, я кажу це з милосердям до дітей нашого Батька, які належать до інших церков. Я кажу це з любов’ю до Його синів та дочок, які не розуміють, але Він наказав, що ми повинні казати про ці речі. Це Його воля: люди повинні знати¹¹.

Я знаю, що Бог живий. Я знаю, що Ісус є Христос. Я знаю, що Джозеф Сміт був пророком Господа. Де б не був, я ніколи не соромився свідчити про ці істини. Я не знаю, чому людина повинна соромитися знання істини через те, що хтось інший не знає її, особливо, коли це стосується євангелії, яка є силою Божою на спасіння¹².

Не слід вважати себе хвастливими, якщо ми знаємо істину настільки, що висловлюємо її. Не слід вважати себе егоїстичними і перейматися цим, якщо ми можемо сказати іншим дітям нашого Батька: “Я це знаю, і ви також можете це знати, якщо захочете”.

Це—краса євангелії Ісуса Христа. Вона—не для кількох осіб, а для кожної душі, яка народилася у цей світ, щоб знати. … Сьогодні є ті, хто знає, що Бог живий, і є тисячі інших, які могли б знати це, аби могли. … Ці люди незалежні від нас у тому, щоб знати, але вони залежні від нас у тому, щоб ми навчили їх, як вони можуть знати¹³.

Я знаю, що Небесний Батько промовляв у цей день і вік цього світу і що Його євангелія існує на землі, і хоч я не можу змусити жодну душу прийняти її, я молюся, щоб ми могли мати могутність, і мудрість, і силу, щоб вплинути на цих своїх ближніх, які не розуміють істини. Давайте виконувати свій обов’язок і давайте приводити їх до кошари Господаря, щоб вони разом з нами могли знати, що Він живий¹⁴. [Див. рекомендацію 3 на сторінці 155].

Коли [люди] запитували мене: “А що це за організація, до якої ви належите? Чим це ви так переймаєтеся, що посилаєте своїх місіонерів по всьому світу?” Я інколи відповідав: “Ми хочемо, щоб ви всі були щасливими. Ми хочемо, щоб всі ви насолоджувалися тим, чим насолоджуємося ми”¹⁵.

Тисячі тисяч місіонерів … відправлялися у світ, і в любові й доброті вони йшли від дверей до дверей, кажучи іншим дітям нашого Батька:

“Вислухайте нас; давайте ми пояснимо вам те, що неодмінно зробить щасливими вас, як це зробило щасливими нас!”

Це є історія місіонерської роботи Церкви, з якою нас ототожнюють¹⁶.

Я пам’ятаю, колись один чоловік сказав мені після того, як ми деякий час поговорили з ним: “Ну, з усього того, що я можу дізнатися про вашу Церкву, вона така ж хороша, як і будь-яка інша церква”. Я гадаю, він думав, що це було великим компліментом для нас; однак я сказав йому: “Якщо Церква, яку я тут представляю, має не більшу важливість для дітей людських, ніж будь-яка інша церква, тоді я неправильно виконую тут свій обов’язок. Ми прийшли не для того, щоб забрати у вас істину і доброчесність, які у вас є. Ми прийшли не для того, щоб знайти у вас помилки чи критикувати вас. … Зберігайте все те добре, що ви маєте, і дозвольте нам принести вам більше хорошого, щоб ви могли бути щасливішими і щоб ви могли підготуватися до того, щоб увійти в присутність нашого Небесного Батька”. [Див. рекомендацію 4 на сторінці 155].

…У час, коли Спаситель був на землі, у середині часів, існували інші церкви; було безліч деномінацій і сект, і вони вірили, що служать Господу. Великі синагоги Юдеї були заповнені чоловіками, які вірили, що мають владу священства. Вони вважали, що дотримуються вчень Авраама і Мойсея. Вони продовжували говорити про пришестя у світ Спасителя. Вони закликали чоловіків і жінок до праведних трудів. Вони будували храми й доми для поклоніння. Вони зводили монументи пророкам, які свідчили про існування Бога; деякі з цих пророків були вбиті і вони запечатали своє свідчення кров’ю свого життя. Це були люди, до яких приходив Спаситель. … В них було багато хорошого. Серед них було багато доброчесних чоловіків і жінок. Серед цих людей було багато праведності. Спаситель прийшов не для того, щоб забрати щось хороше від них. Коли Він з’явився серед них, то це було не на їхнє засудження, а для того, щоб закликати їх до покаяння; це було, щоб закликати їх відвернутися від свого гріха і заохотити їх дотримуватися всієї істини, яку вони мали.

… Проголошуючи сім’ї людській, як ми це робимо, що людина відпала від євангелії, ми не проголошуємо щось таке, чого не сталося раніше у світі. Коли ми кажемо, що добропорядних чоловіків і жінок було поведено робити те і вірити тому, що не є правильним, ми кажемо це не як засудження, ми кажемо це не з бажанням образити, а ми говоримо це з бажанням, щоб люди могли призупинитися на достатньо довгий час, аби перевірити себе і побачити, куди вони йдуть і якою буде їхня остаточна доля¹⁷.

О якби ми могли дати людству зрозуміти, що ми відчуваємо, аби вони могли усвідомити, що в нас немає бажання зменшувати їхні можливості, а щоб вони відчули, що наші серця линуть до них в любові й доброті без жодного бажання заподіяти шкоду. Наша місія у світі—спасати душі, благословляти їх і створити для них умови, щоб вони могли повернутися в присутність нашого Батька, увінчаними славою, безсмертям і вічним життям¹⁸.

Місіонери посилалися цією Церквою у всі чотири краї світу, і вони проповідували євангелію Ісуса Христа. Багато з них не навчалися у відомих університетах світу. Їхня освіта великою мірою здобувалася переважно практичним досвідом життя, однак у них було те, що має ще більшу силу для натхнення сім’ї людської—напарництво Святого Духа¹⁹.

Подорожуючи по всій території місії, я бачу розвиток тих чудових молодих чоловіків і жінок, які віддано служать, і усвідомлюю, що вони не лише вивчають мову країн, в яких працюють, але й знають, що вони мають дар від Господа поширювати істину, яку люди не зможуть отримати в ніякий інший спосіб²⁰.

Багато хто з вас чи ваших предків почули про євангелію, коли їй навчали члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. … Можливо, ви почули її на вулиці, де знаходився смиренний місіонер, який навчав того, що покликав його навчати Господь.

Щось торкнулося сердець тих, хто слухав. У мене траплялися такі випадки на місії. Я бачив групи людей, що стояли і слухали смиренного місіонера, який пояснював мету життя, говорив з цими людьми та закликав їх покаятися в гріхах; і час від часу я чув, як люди казали: “Я ніколи в житті ще не відчував того, що відчуваю, слухаючи, що каже цей чоловік”²¹.

Якими б обдарованими чи красномовними ми не були, це Дух нашого Батька торкається серця і переконує в божественності цієї роботи²².

Це Господня робота. Люди не змогли б її успішно виконувати, якби вона здійснювалася лише їхніми власними силами. Звичайній людині не під силу було б принести у ваші душі знання, яке ви тепер маєте. Так само і ми як люди не можемо надихнути людей у світі впевненістю, що Бог живий, що це—Його Церква, але якщо ми зробимо свою частину, Небесний Батько благословить наші зусилля²³.

Працюймо ж день у день, щоб наш Батько міг благословити нас. Якщо з нами Його Святий Дух, люди, з якими ми контактуємо, відчуватимуть Його, бо Він пронизуватиме атмосферу, в якій ми живемо, і вони сприйматимуть Його і насолоджуватимуться Ним²⁴.

Порівняно мало є тих, хто прийняв євангелію, як вона була відкрита в останні дні; але є мільйони дітей нашого Батька, які бажають знати Його волю; і коли істину принесуть до них і переконливий вплив Духа буде свідчити їм про істину, вони, одержуючи її, звеселяться²⁵. [Див. рекомендацію 5 на сторінці 155].