Наше свідчення про Ісуса Христа

Я зустрічав по світу багатьох людей, які не знали, що ми віримо в божественну місію Господа. Мені доводилося говорити багато разів, що немає у світі людей, які, подібно до святих останніх днів, так добре б розуміли божественну місію Ісуса Христа, які б так глибоко вірили, що Він є Сином Божим, які б настільки були впевнені в тому, що зараз Він у славі сидить на престолі праворуч від Батька⁴.

Я знаю, так само, як я знаю, що живу, що Він—Божий Син, що лише завдяки Йому і лише через Нього ми отримаємо піднесення в целестіальному царстві, і що всі ті, хто наслідує Його і живе відповідно до вчень, які Він дав, будуть щасливі у цьому житті і підготують для себе оселі в Його целестіальному царстві, де вони будуть жити з Ним вічно⁵.

Викупитель людства був кимось більшим, ніж хорошою людиною, яка прийшла у світ, щоб навчати нас моралі. Викупитель світу мав розум, що перевершував звичайний розум. Він справді був Сином Божим, Єдинонародженим у плоті від Батька. … Він прийшов, щоб закликати людей до покаяння, відвернути їх від їхнього неправильного шляху. Він ходив серед них, представляючи Бога, Вічного Батька, проголошуючи, що Він був подобою Свого Батька і що ті, хто бачив Його, бачили Батька, і казав їм, що Він був посланий виконати волю Його Батька, і закликав усіх людей відвернутися від неправильних уявлень, що поширилися серед них, покаятися у гріхах і увійти у води хрищення⁶.

У часи Спасителя супротивник нашіптував людям, що Він не є Сином Божим, що їм не слід Його приймати, що Він—лише звичайна людина, що Він—просто син Марії і Йосипа і що Він не більше Син Божий, ніж вони; люди прислухалися до цього підступного нечестивця і розіп’яли Викупителя світу⁷.

Він дійсно був Сином Божим. Він працював серед [людей] в любові й доброті; та вони говорили, що в Ньому диявол. … Він був Сином Божим, і Він справді мав право говорити від імені Батька. Істини, які Він приніс на землю, йшли від Батька; і хоч люди прибили Його цвяхами до хреста, хоч вони наділи на Його голову сплетений з тернини вінець і дали Йому в руки тростину як скіпетр, хоч вони пролили Його кров, проколовши списом, усе ж слово, яке Він приніс їм, було словом Господа, і Він справді був Сином Божим⁸.

Ми віримо не тільки в те, що Ісус з Назарета жив на землі, а ми віримо й у те, що Він продовжує жити—і не як дух, не як щось безтілесне чи не відчутне на дотик, а ми віримо в Нього як у піднесену людину; бо Він піднявся в тому самому тілі, в якому був покладений у гробницю Йосипа з Ариматеї, у тому самому тілі, в якому Його було покладено туди тими, хто любив Його. Той Самий Ісус Христос, Який вийшов з гробниці, був у тому ж тілі, яке було очищеним, … і Він був у ньому, коли зник з очей людей в Єрусалимі, коли двоє мужів у білій одежі сказали: “Ісус … прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!” [Див. Дії 1:10–11].

Саме в Нього, Ісуса з Назарета, вірять святі останніх днів. Ми також віримо, що обіцяння, дані стосовно людства, виповняться; що в належний час, коли євангелія буде проповідувана по всій землі, кожному народу, коліну, язику і всім людям, коли люди залишаться без будь-якого виправдання стосовно цього, ми віримо, що завдяки владі нашого Небесного Батька людство отримає те прекрасне благословення—воскресіння з мертвих, і що Викупитель людства прийде у хмарах небесних у силі й славі, щоб жити на цій землі. Ми віримо, що Ісус з Назарета прийде жити з тими, хто є гідним целестіальної слави⁹. [Див. рекомендацію 2 на сторінці 30].

Ісус з Назарета увійшов у воду і був охрищений Іваном, і коли Він вийшов з води, Святий Дух спустився і зійшов на Нього у вигляді голуба. І пролунав голос з небес: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!” [Див. Матвій 3:13–17].

Чи може щось бути більш визначеним, ніж це? Звичайно ж, наша чудова Біблія містить усю цю інформацію і набагато більше неї. Коли люди говорять чи вважають, що ми не віримо в божественну місію Ісуса Христа, дайте їм зрозуміти, що ми віримо всьому, чого навчає Біблія стосовно Нього. Ми віримо в розповідь про те, як Він організував своїх людей та навчав їх, і як, кінець кінцем, … Його розіп’яли¹⁰.

Ми приймаємо без жодного застереження свідчення авторів всіх Євангелій, що містяться у Новому Завіті стосовно воскресіння Викупителя людства. Воно є таким ясним, що мені здається, жодна мисляча людина не може не зрозуміти його. Фактом є те, що після того, як Спасителя розіп’яли й поклали в гробницю, Він вийшов з неї і сорок днів спілкувався зі Своїми учнями; Він їв з ними рибу й стільниковий мед, вони доторкалися до слідів від цвяхів на Його руках і сліду від спису на Його боці. Знаходячись серед них, Він проголосив їм: “Погляньте на руки Мої та на ноги Мої,—це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь,—бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю”. [Див. Лука 24:39–43]. Це дійсно неспростовний доказ, і все ж є багато дітей нашого Батька, які його не розуміють¹¹. [Див. рекомендацію 3 на сторінці 30].

У старому світі піддавали сумніву божественне походження Ісуса, оскільки Він народився дитям, Якого колисали в яслах; Його матір’ю була Марія, а батьком вважався Йосип, який був теслею. Багато хто визнавав, що Він був великою й хорошою людиною, але вони не хотіли признати божественності Його народження.

Та, на щастя святих останніх днів, ми отримали свідчення, що це—правда; і до того ж ми отримали свідчення, що Він приходив на Західну півкулю, як про це написано у Книзі Мормона, і священнослужив серед нефійців на цьому континенті. І того разу Він прийшов не як дитя, а прийшов у хмарах небесних; і про Його прихід було проголошено голосом, що проникав у саму душу кожної людини, яка жила на тій землі. Цього разу Він прийшов як чоловік, що сходив з небес, і вони бачили Його прихід. Вони знали, що Він—Христос, бо Його прихід був провіщений їхніми пророками. Він дав їм таку ж саму організацію, що існувала в Церкві в Єрусалимі. Він навчав їх, що вони повинні бути охрищеними, як і Він, тими, хто має повноваження виконувати цей обряд. [Див. 3 Нефій 11:1–27]. Це було слово не пересічної людини; це було слово Божого Сина, Який вознісся до Свого Батька і Який повернувся назад, щоб діти людські могли мати ще одне свідчення, яке додалося до великої кількості тих, які вже були дані їм¹².

Що може бути більш очевидним доказом воскресіння з мертвих, ніж те, що Він, у Своєму воскреслому тілі прийшов до [нефійців] і навчав їх тієї самої євангелії, якої Він навчав у Єрусалимі? І тепер Він виконав обіцяння, дане Ним в Єрусалимі, коли Він сказав: “Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари,—Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони,—і буде отара одна й Один Пастир!” [ Іван 10:16]. Він прийшов у Своєму воскреслому тілі до них, повідомити те, що, як Він передрік, мало бути дано людям, яким Він тепер служив.

То був чудовий досвід для тих людей. Після того, як Він навчав їх цілий день, … Він зцілив їхніх хворих і благословив їхніх дітей, та продовжив навчати їх Своїй прекрасній євангелії. В їхньому розумі не було жодного сумніву в тому, що Він був Спасителем світу. Вони бачили, як Він зійшов з небес і, свідчили про Його дивовижну силу. … Він прийшов у славі. Ангели спустилися з небес, нібито посередині вогню, й оточили маленьких дітей, тож діти були наче оточені вогнем. І ангели священнослужили їм. [Див. 3 Нефій 17:6–24].

Це було не галюцинацією, а досвідом настільки дивовижного характеру, що він назавжди запам’ятався тим, хто це бачив. Як святі останніх днів, ми приймаємо написане про цю подію як доказ воскресіння Ісуса Христа, нашого Господа¹³.

А потім, у дні і час, в якому живемо ми, постала ще одна особистість. … [Джозеф Сміт] не тільки мав свідчення Біблії про те, що Ісус був Христом, але й бачив Бога, Батька, Який стояв у хмарах небесних, одягнений у славу, і Ісуса Христа, Викупителя світу, піднесеного, щоб бути по Його праву руку, і він чув голос Господа, Який сказав: “Це Мій Улюблений Син, слухай Його!” [Див. Джозеф Сміт—Історія 1:16–17]. Він свідчив про своє славетне видіння тим, з ким спілкувався. Інші також отримали свідчення згори. Їхнє свідчення про божественність Спасителевої місії збільшилось і зміцнилось, і тепер питання стосовно того, що Бог живе і що Ісус є Христом, вже більше не належало давній історії; вони знали це особисто, бо вони самі отримали свідчення¹⁴.

На мій погляд, одним з найсильніших свідчень про божественність життя нашого Спасителя є свідчення Джозефа Сміта, який віддав своє життя як свідок істинності євангелії Ісуса Христа¹⁵. [Див. рекомендацію 3 на сторінці 30].

У нас є ще одне свідчення—ще один доказ,—яке є навіть більш точним і більш переконливим за інші, бо це те свідчення, що приходить до людини, коли вона відповідає вимогам Небесного Батька. Це те свідчення, що палає в нашій душі завдяки Святому Духу, коли ми виконуємо роботу, яка, як сказав Господь, повинна бути виконана, якщо ми хочемо знати, чи це вчення від Бога, чи від людини¹⁶.

Він Сам сказав: “Наука Моя—не Моя, а Того, Хто послав Мене. Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я” (Іван 7:16–17). Таким було Його власне обіцяння. Ми, як і християни у всьому світі, приймаємо це обіцяння і повинні спробувати перевірити його, аби побачити, виконається воно чи ні. Багато хто зробив це. Я усвідомлюю, що є … багато людей, які перевіряють це, що є багато людей, які знають, що Бог живий і що Ісус є Христос, що Він є Спасителем світу¹⁷.

Тож ми не лише маємо доказ, що міститься в написаному,… ми не лише маємо свідчення порядних людей, які жили на землі в наші дні. Але якщо ми задовольнили вимоги нашого Небесного Батька, якщо ми мали віру в Бога, якщо ми покаялися у своїх гріхах, якщо нас було охрищено зануренням, якщо ми отримали Святого Духа під руками вповноважених Господніх слуг, я кажу, якщо ми зробили все це, тоді в кожній душі гарантовано буде знання, яке не можна заперечити [відкинути], що Бог—живий і що Ісус Христос був Викупителем людства. …

… Як один зі смиренних членів цієї Церкви, я свідчу вам: я знаю, що Він живий, як я знаю, що я живий. … Ісус є Христос, і я знаю, що діти людські повинні прийти до цього знання, що вони повинні отримати його, і за словами Того, Хто живе на небесах, кожне коліно схилиться і кожний язик визнає, що Ісус є Христос. [Див. УЗ 88:104]¹⁸. [Див. рекомендацію 4 на сторінці 30].

Я кажу вам, святі останніх днів: у всьому світі немає інших людей, які мають всю ту інформацію, яку маємо ми стосовно божественності Спасителя; і якби ми не вірили в Нього, ми були б під більшим засудженням, ніж інші люди, які ніколи не мали цієї інформації. Тож ми можемо сказати світу без вагання, що ми віримо цьому. …

Я вітаю вас з тим, що у ваше життя прийшли цей привілей і це благословення. І тепер я благаю вас як ваш брат, прошу вас як один з найпокірливіших серед вас, не ховайте свій світильник під посудину. Не приховуйте від оточуючих знання, яке Бог передав вам.

Не надокучайте їм, але й не чиніть немудро, приховуючи від них євангелію Ісуса Христа. Вона—єдина Божа сила задля спасіння у целестіальному царстві¹⁹.

Найщасливіші чоловіки і найщасливіші жінки, яких ви знаєте у світі, це ті, хто підкоряються вченням євангелії Ісуса Христа. Саме вони впевнені у вічному житті; саме вони розуміють мету нашого існування. … Я їздив скрізь по світу, приносячи це послання; і моя душа наповнювалась радістю, а очі—сльозами, коли я бачив, наскільки досконало євангелія Ісуса Христа може змінити життя людей. Я бачив тих, хто занепав духом, тих, хто був у темряві, тих, хто сумнівався у меті свого існування; і коли їх було навчено великим істинам євангелії Ісуса Христа, вони змінювалися, вони вчилися бути щасливими, задоволеними, радісними, сповненими ентузіазму, віруючи в євангелію, яку проголосив Ісус Христос, коли жив на землі і мандрував Галілеєю, та навчаючи їй.

Брати і сестри, світ не розуміє цього, але це наша місія—допомогти їм це зрозуміти, і зробити це ми маємо без егоїзму і без зарозумілості, але з милосердям до всіх, з любов’ю та ніжністю. …

Як один з найпокірливіших серед вас, я дякую Йому від всього свого серця за впевненість, що прийшла в моє життя. … Більш за все я дякую Йому за знання, що розгорілося в моїй душі; я знаю, що мій Небесний Батько живе, я знаю, що Ісус Христос є Спасителем людства, і що під небесами немає жодного іншого імені, яким чоловіки і жінки могли б бути піднесені, окрім імені Ісуса Христа, нашого Господа. Я твердо знаю, що Він приходив у світ в цю останню добу, що Він дарував божественну владу смиренному юнаку, який прагнув істини, і наслідком цього стала організація Церкви, до якої ми належимо; і в ній є сила Божа для спасіння всіх віруючих²⁰.

Я молюся, щоб ми могли так жити, щоб бути гідними взірцями Його справи. Я молюся, щоб наше життя могло бути таким, щоб воно показувало, що ми й справді є віруючими в Господа Ісуса Христа²¹. [Див. рекомендацію 5 на сторінках 30–31].