Безцінні багатства святого храму

На мою думку, ми приходимо [до храму] для того, щоб отримати повноту благословень священства.

Ми приходимо до цього Святого Дому вчитися, пізнавати Бога таким, яким Він є насправді, а також те, як кожний з нас може одержати своє піднесення у Його присутності.

Саме тут ми починаємо закладувати фундамент вічного небесного дому, бо для цього у Церкві є влада зв’язувати на землі, щоб це могло бути зв’язаним на Небесах.²

Ми повинні чітко пояснити всім нашим людям, молодим і старим, той факт, що ендаумент, що його надають у наших святих храмах, є вірним путівником до щастя на землі й вічного життя у світі прийдешньому.³

Коли ви входите до святого храму, ви прямуєте шляхом здобуття товариства зі святими у Божому вічному Царстві, де більше не існує часу. У храмах вашого Господа ви отримаєте в спадщину не мирський скарб, а достаток вічних багатств, що не мають ціни.

Храмові обряди сплановані мудрим Батьком Небесним, який відкрив їх нам у ці останні дні як дороговказ та захист протягом усього нашого життя, щоб ми з вами не втратили нагоду бути піднесеними в царстві небесному, де перебувають Бог та Христос.

Вам треба докладати ретельних зусиль, щоб під Божим проводом підготуватися і отримати ці безцінні багатства в домі Господньому.⁴

Ми маємо два типи одкровень: є одкровення, які можна назвати відкритими одкровеннями, як, наприклад, ті, що записані в Ученні і Завітах та інших Писаннях і які можна передавати світові. А ще в нас є те, що можна назвати закритими одкровеннями. Їх можна відкривати тільки в священних місцях, підготовлених для відкриття найвищих обрядів Ааронового та Мелхидесекового священства. Ці обряди виконуються в домі Господа.⁵

Ще в 1841 році Господь відкрив Джозефу Сміту, що «немає місця на землі, куди б Він міг прийти й відновити те, що було втрачено для вас, або те, що Він забрав, а саме повноту священства.

«Бо Я волію відкрити моїй Церкві те, що залишалось прихованим від закладин світу, те що належить розподілу повноти часів» (УЗ 124:28–41).

Ці одкровення, що утримуються для вірних членів Церкви і викладаються їм у святих храмах, складають те, що зветься «таємницями Божества». Господь сказав, що Він дав Джозефу «ключі таємниць та одкровень, які є запечатаними» (УЗ 28:7). Як нагороду вірним Господь обіцяв: «І їм я відкрию всі таємниці, так, усі приховані таємниці мого царства від днів давнини» (УЗ 76:7).

В писаннях пророка Джозефа Сміта знаходиться пояснення цих так званих таємниць, що складають те, про що пророк казав як про святий ендаумент. Зокрема він сказав:

«Я провів увесь день у верхній частині комори, тобто в моєму особистому кабінеті, спілкуючись [тут він називає кілька імен перших провідників Церкви], консультуючи їх щодо принципів і порядку священства, в тому числі омовіння, помазання, ендаументу та передачі ключів, що стосуються Ааронового священства, і так далі аж до найвищого порядку Мелхидесекового священства, пояснюючи той порядок, що стосувався Старого Днями, а також усі ті плани й принципи, через які людина може отримати повноту тих благословень, які уготовані були для Церкви Первонародженого, й піднестися, й перебувати в присутності Елогима у вічних світах». (Teachings of the Prophet Joseph Smith, p. 237).

Президент Бригам Янг під час закладення наріжного каменя храму в Солт-Лейк-Сіті додав наступні пояснення щодо значення ендаументу й мети побудови храму у зв’язку з єндаументом:

«Ваш ендаумент полягає у тому, щоб отримати всі обряди в домі Господнім, які є для вас необхідними (після того, як ви залишите це життя), щоб пройти назад у присутність Батька, пройшовши повз ангелів, які стоять як стража, і отримати своє вічне піднесення всупереч землі й пеклу» [Discourses of Brigham Young, sel. John A. Widtsoe (1954), 416].⁶

Якщо прийняття євангелії є настільки важливим для благополуччя вічної душі людини, тоді ви можете запитати, що станеться з мільйонами, які померли, не знаючи євангелії, тобто Господнього плану, без якого для них не могла б повною мірою реалізуватися дієвість Його спокути. Якби праця місіонера була обмежена тільки смертним життям, то багато душ було б засуджено, не почувши про євангелію. Кожен, добрий чи злий, через спокуту воскресне, «бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть» (1 Коринтянам 15:22). Але тільки ті, хто кається і кого було охрищено для відпущення гріхів, матимуть повноту свого права на викупительну кров Його спокути. Хрищення зануренням для відпущення гріхів – єдиний шлях прийняття людиною євангелії – є земним обрядом. Тому в Плані Спасіння наш Батько, рівно піклуючись про всіх своїх дітей, надав усім членам Його Церкви і Його Царства на землі можливість бути «спасителями на горі Сіон» через виконання вікарної роботи за тих мешканців духовного світу, або «в’язниці», які не могли самі виконати її для себе.

У святих храмах робота для померлих виконується членами Церкви, які через це дійсно стають «спасителями» для померлих, які не пізнали євангелії, бо тепер і вони в змозі мати права на повноту дару, що його Спаситель обіцяв усьому людству через свою спокуту. Про це служіння, що його можна було виконувати заради тих, хто знаходився в духовному світі, яке, безсумнівно, виконували святі в дні апостола Павла і яке ми тепер можемо виконувати за наших померлих, апостол згадував, наводячи його як аргумент на користь реальності воскресіння. Він сказав: «Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?» (1 Коринтянам 15:29). У наш час будуються храми, в яких ця робота, настільки необхідна для роботи спасіння, знову може виконуватися.⁷

[Господь] сказав, що брама пекла не подолає Христову церкву (Матвій 16:18). Але брама пекла здолала б Господню роботу, якби не було дано обрядів спасіння померлих. У ті часи, коли священства, необхідного для виконання цих обрядів, на землі не було, на землю приходили мільйони людей, багато з яких були вірними душами. Якби не було способу виконання спасительних обрядів євангелії для тих, хто помер, не пізнавши євангелії, брама пекла здолала б план спасіння нашого Батька.⁸

[Коли ми проводимо наші генеалогічні дослідження] Господь не буде відкривати перед нами жодних дверей, поки ми самі не зробимо для цього все можливе. Ми маємо йти в напрямку тієї глухої стіни і мати достатньо віри, щоб просити Господа допомогти відкрити двері й зробити наступний крок. І тоді ми отримаємо знання з джерел, що відкривають дійсність того, що небеса близькі до землі.⁹

Багато з вас дожили до того часу, коли від вас пішли ті, кого ви любили. Ви інколи відчували переконаність у близькості тих, хто справді ставали вам дуже близькими. Іноді вони приносили вам інформацію, яку б ви інакше не отримали.⁹

Я переконаний в цьому завдяки одній події, про яку я свідчу. Я свідчу, що поза цим життям існують сили, які працюють разом з нами.

Я маю щиру переконаність, що коли ви зробите все можливе, використовуючи до кінця ваші можливості, Господь допоможе вам відкрити двері й піти далі в дослідженні вашої генеалогії, і небеса допоможуть вам, я в цьому впевнений.¹⁰

Якби ми були об’єднані в нашій храмовій роботі та генеалогічних пошуках, ми не були б задоволені тільки існуючими храмами, але ми мали б достатньо роботи для майбутніх храмів, щоб відімкнути двері для своїх рідних, хто пішов з життя, і в цьому стали б спасителями на горі Сіон. Якщо ми не зможемо поєднатися, ми не зможемо зробити вічними наші родини.¹¹

Виконуючи цю вікарну роботу за мертвих руками тих з нас, хто є спасителями на горі Сіон, Господь хоче, щоб вона виконувалася якнайточніше і тими, хто є бездоганними. Так само, як Він вимагав для жертвування тварин без вад, Він вимагає, щоб ми прийшли сюди чистими й гідними цієї роботи – вікарної роботи спасителів на горі Сіон.

Отже, ми радимо нашим єпископам і президентам колів бути скрупульозними в підготовці людей до отримання храмової рекомендації і не дозволяти приходити сюди тим, хто не розкаявся у своїх гріхах, хто наробив помилок; не дозволяти приходити сюди тим, хто не покаявся, щоб вони не оскверняли цей святий дім. Гадаю, не може бути гіршого пекла на землі, ніж пекло людини, яка прийшла сюди в присутність нашого Батька з відчуттям провини та незмитої нечистоти. Це було б спустошливою та нищівною подією.¹²

Вірогідно найсвятішим місцем на землі, найближчим до небес, є наш храм, якщо ми приходимо сюди неоскверненими, якщо наші єпископи та президенти колів уважно визначають достоїнство тих, хто бажає отримати храмову рекомендацію, щоб переконатися, наскільки це можливо, що вони дотримуються певних норм, [щоб вони не прийшли] туди, маючи в собі щось нечисте, те, що осквернило б Дух, присутності якого ми бажаємо.

Запам’ятайте це зараз. Пам’ятайте про нашу священну відповідальність і нашу надію, щоб ми віднині були впевненими в тому, що кожного разу, коли ми йдемо до храму, ми йшли з чистими руками і чистим серцем; щоб ми навчали цьому інших (див. Псалми 24:3–4).¹³

Є багато людей, які хочуть піти до храму одразу ж після хрищення. Але вже тривалий час існує правило, яке говорить, що це можна зробити лише щонайменше через рік. Такий термін визначається для того, щоб наші єпископи та президенти колів під час співбесід дійсно переконувалися в тому, що ці люди вже достатньо довго ходять до Церкви і знаються на основних ученнях Церкви достатньо, щоб зрозуміти вищі обряди – храмові. Отже, запитання до тих, хто йдуть до храму, мають стосуватися не тільки гідності, але й готовності сприйняти обряди храму.¹⁴

Отримання ендаументу вимагає прийняття обов’язків згідно з завітами, що насправді є тільки втіленням, або розкриттям завітів, які має укласти кожний під час хрищення, як це пояснював пророк Алма, говорячи: «… оскільки ви жадаєте прийти до кошари Бога і називатися його народом, і бажаєте нести тягарі один одного, так щоб вони були легшими; Так, і бажаєте сумувати з тими, хто сумує; так, і співчувати тим, хто потребує співчуття, і бути свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях, де ви можете бути, аж до самої смерті» (Мосія 18:8–9). Кожен, хто бажає взяти на себе обов’язки, декларовані Алмою, «хто упокорює себе перед Богом, і приходить з розбитим серцем та впокореним духом, і [готовий] взяти на себе ім’я Ісуса Христа, маючи рішучість служити Йому до кінця» (УЗ 20:37), – той не повинен сумніватися; нехай він іде до святого храму і отримує, у зв’язку з укладеними завітами, обіцяння великих благословень, обумовлених дотриманням цих завітів.¹⁵

Яким чином ми повинні готувати себе до [входження до храму]? Скульптор висік на порталах Кардстонського храму в Альберті цю сповідь і думку покійного Старійшини Орсона Ф. Уітні; і ми маємо не забувати про це. Ось що там було написано:

Президент Джозеф Ф. Сміт вловив секрет тієї досконалості, коли сказав: «Нелегко для людини відмовитись від своїх суєтних справ, подолати упереджене ставлення і віддати своє серце й душу на волю Бога, яка завжди є вищою за їхню. Коли люди розуміють, що входять у глибокі води, де ноги вже не досягають дна, вони мають відступити, бо можуть не сумніватися в тому, що йдуть курсом, що уводить їх все далі й далі, і їхня сила волі слабшає, і відновити її не завжди легко. Релігія серця, щире й просте спілкування, яке ми маємо підтримувати з Богом, є найкращим захистом святих останніх днів» (Gospel Doctrine, р. 9).

Що ж, тепер мені хотілося б свідчити вам про одну подію, учасником якої я був. Якихось чотири тижні тому в ранковий час мені наснився славетний сон. У цьому сні я начебто був серед братті, і нас наставляв Президент Церкви, і весь час, хоч там були й інші, мені здавалося, що все, що він говорить, говориться тільки для мене. Цей сон пригадався мені сьогодні – він повернувся до мене з вражаючою ясністю, бо послання цього сну було таким: «Якщо ти хочеш навчитися любити Бога, ти маєш навчитися любити Його дітей і любити служіння Його дітям. Ніхто не може любити Бога, якщо не любить служіння, якщо не любить дітей нашого Небесного Батька».

І тоді, здається, Президент після цього повчання, яке справило на мене настільки сильне враження, сказав: «Брати, станьмо навколішки й помолимося». І я прокинувся після його молитви з таким небесним почуттям, якого я ніколи не мав до того, думаючи про те, чи зможу я йти життям далі, доки не досягну того високого щаблю любові до служіння і любові до дітей Господа, який вразив мене у тому сні.¹⁶

Дякувати Богові за одкровення, надані силою Святого Духа, що несуть це свідчення моїй душі: Я знаю всією душею, що Господь живе, що Він є Спасителем світу. Я знаю, що храм є освяченим, святим місцем, до якого Він може схилити Свою голову. Ви, хто приходите сюди, приходьте з освяченим серцем, з очима, розумом і серцем, єдиноспрямованими до Бога, щоб ви могли відчути Його присутність.¹⁷