Писання, «Велике джерело духовної води»

Як вода була і є важливою умовою для фізичного життя людини, так і євангелія Господа Ісуса Христа є важливою для духовного життя дітей Божих. Ця аналогія підтверджується словами Спасителя, з якими Він звернувся до жінки біля криниці в Самарії: «А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Іоанн 4:14).

Великі джерела духовної води, тобто Писання, були приготовлені в ці дні і зберігалися для того, щоб усі могли напитися й не відчувати ні духовного голоду, ні спраги. На те, що Писання вважаються вельми важливими, вказують такі слова Спасителя: «Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, – вони ж свідчать про Мене!» (Іоанн 5:39); а також досвід Нефійців, яких відіслали назад, аби здобути латунні пластини, на яких були Писання, життєво важливі для благополуччя людей. Цінність тих Писань стверджував Нефій, сказавши: «Бо я застосував усі писання до нас, щоб були вони нам на користь і в науку» (1 Нефій 19:23). Послання нашого Батька зберігалися й старанно захищалися минулими поколіннями. Зауважте, що і в наш час Писання є найчистішими саме біля свого джерела, як і води є найчистішими біля гірського джерела. Найчистіше слово Бога, яке практично неможливо забруднити, виходить з вуст живих пророків, поставлених, щоб вести Ізраїль у наш час.²

В кожному розподілі наш Батько через своє натхнення дає нам, Його дітям, святі Писання, щоб зробити нас мудрими в подоланні спокуси вірою в Нього. Ці Писання є «корисними до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофію 3:16–17). У Господньому плані спасіння Писання є настільки важливими, що описано випадки, коли Бог наказував забирати життя людини, заради отримання дорогоцінних писань, без яких Його діти спотикалися б та були б засліплені темрявою світу (див. 1 Нефій 4:13).³

Останнім часом ми більше схиляємося до читання коментарів до Писань. Але немає нічого, що навіть віддалено наближалося б до життєвої важливості безпосереднього читання Писань. Коли я сам читаю Писання, то знаходжу в них дещо більш електризуюче, більш духовне, щось більш значуще. Сьогодні немає нічого важливішого за те, щоб виховати в наших дітях любов до самих Писань.⁴

Господар радив нам досліджувати Писання, бо в них ми знайдемо шлях до вічного життя, бо вони свідчать про те, яким шляхом чоловік має мандрувати, аби здобути вічне життя з Ним і з «Батьком, що послав [Його]» (Іоанн 5:30).⁵

Мені завжди здавалося, що порада пророка Джозефа Сміта братам, в якій він підкреслював цінність Книги Мормона, несе набагато більше значення, ніж багато хто з нас думає. Пророк сказав: «Я сказав братам, що Книга Мормона є найбільш правильною з усіх книг на землі; вона є ключовим каменем нашої релігії, і людина буде ближче до Бога, дотримуючись її заповідей, ніж за допомогою будь-якої іншої книги» (History of the Church, 4:461).

Для мене це означає, що в цій книзі Писань ми маємо не тільки точне відображення істин євангелії. Завдяки цьому другому свідченню ми можемо точніше пізнати значення вчень давніх пророків, і, безумовно, самого Господа та Його учнів, – тих учень, які вони викладали серед людей за свого життя.⁶

Якщо хтось бажає наблизитись до Бога, він може зробити це, читаючи Книгу Мормона.⁷

Для вас немає нічого кращого для стимулювання ваших духовних запитів та підтримки духовного настрою, ніж читання й перечитування рік у рік дорогоцінних учень Книги Мормона. Нам було дано повноту євангелії через ангела Моронія, а ми маємо дати її людям. Президент Джерман Е. Еллсворт розповів таку історію у формі свідчення, яке він склав у храмі перед президентами інших місій. Він розповів, що кілька років тому, коли він керував Місією Північних Штатів, він мав сон, або видіння, в якому відвідав Еору Кумору і був сповнений думок про події, які відбувалися навколо цього священного місця. Тут до нього прийшло чітке повеління: «Проповідуй світові Книгу Мормона. Вона приведе світ до Христа».⁸

Якщо ви бажаєте зміцнити учнів у протистоянні з відступницькими вченнями, з так званими вищими критиками, які нападають на їхню віру в Біблію, дайте їм фундаментальне розуміння вчень Книги Мормона. Опрацьовуйте її знову і знову.

Як давно ви востаннє читали Книгу Мормона? Я був вражений під час нещодавньої бесіди з двома чоловіками, які були колись в нашій семінарській системі. Обидва знайшли собі іншу роботу на ниві педагогіки, закінчили свою вищу освіту. Вони відійшли від істин євангелії і тепер уже заперечували й оспорювали їх, намагаючись критикувати та розвінчувати вчення Церкви.

Розмовляючи з ними, я спитав, коли вони читали Книгу Мормона, і один з них відповів: «Я вже чотирнадцять років нічого не читав з Книги Мормона».

А другий сказав: «Я не можу пригадати, коли я востаннє читав Книгу Мормона». Те саме може статися з кожним з нас, якщо ми не будемо насичуватися вченнями цієї дорогоцінної книги, яку Господь дав нам з особливою метою – виправити всі помилки і непорозуміння наших днів, як Він і обіцяв зробити у дні минулі.⁹

Я розмовляв з одним чоловіком, який обіймає важливу посаду в університеті нашого штату. Хоч він був членом Церкви, він підступно провокував і посилював сумніви своїх студентів, що мало призвести до знищення віри у цих молодих людей. Він сказав: «Але останні три місяці я вже цього не роблю, брате Лі».

Коли я спитав: «Що було причиною вашої зміни?», то почув цікаве зізнання:

«Протягом двадцяти років я не заглядав у Книгу Мормона, але мені дали в Церкві одне доручення. Це доручення змусило мене вивчати Книгу Мормона та Євангелію, і протягом кількох місяців я повністю повернувся до Церкви. Зараз, коли мої студенти приходять до мене збиті з пантелику філософськими вченнями, я кажу їм приватно: «Слухайте, не хвилюйтеся. Ми з вами знаємо, що євангелія істинна і Церква істинна».¹⁰

В останні роки були проголошені освітянські теорії та філософії, які оспорюють всі старі стандарти релігії, моралі та сімейних відносин. Сучасні іконоборці працювали над знищенням віри в старі, достовірні та авторитетні учення Писань, а також [над заміною їх] на ненатхненні, штучні етичні доктрини, які змінюються в залежності від часу та місця.¹¹

Я кажу: ми маємо навчати наш народ відшукувати в Писаннях відповіді на свої питання. О якби тільки кожен з нас був достатньо мудрим, щоб сказати, що ми не можемо відповісти на жодне питання без доктринальної допомоги Писань! І якщо ми чуємо від когось учення, які заперечують Писання, кожний з нас зможе знати, чи є сказане облудним – це дуже просто. Але, на жаль, багато хто з нас не читає Писань. Ми не знаємо їхнього змісту, і тому вдаємося до припущень в тих речах, які нам слід було знайти безпосередньо в Писаннях. Гадаю, сьогодні в цьому полягає одна з найбільших небезпек для нас.

Під час моїх зустрічей з місіонерами, вони запитують в мене про речі, що пов’язані з храмом, і я завершую ці розмови з ними такими словами: «Я не наважусь відповісти на жодне ваше запитання, якщо не зможу знайти відповідь на нього в Головних трудах або в затверджених проголошеннях Президентів Церкви».

В Головних трудах Господь дає нам засоби, використовуючи які, ми маємо визначити правду і неправду. Звертаймо ж увагу на його слова: «Прийми те, що ти отримав, те, що було надано тобі у моїх Писаннях як закон, як мій закон для управління моєю Церквою» (УЗ 42:59).¹²

Завжди існує спокуса вийти за визначені Господом межі і спробувати використовувати в деяких випадках уяву або вдаватися до припущень щодо вчень. Я хочу, щоб ви пам’ятали про це. Не смійте виходити за межі, визначені Господом. Якщо ви не знаєте, говоріть, що не знаєте; але не говоріть, що не знаєте, якщо ви повинні знати, бо ви маєте вивчати Писання. На запитання щодо вчень євангелії Ісуса Христа слід завжди намагатися відповідати, використовуючи Писання.¹³

У нас є те, чого не має в жодній церкві: чотири великі книги, істина яких, якщо ми читатимемо їх, є настільки ясною, що впасти в помилку просто неможливо. Наприклад, коли ми бажаємо дізнатись про Господове тлумачення притчі про кукіль, треба прочитати одкровення, відоме як 86 розділ Учення і Завітів, і ми отримаємо бажане. Якщо нам потрібно пізнати зміст Заповідей Блаженства або Господньої Молитви, ми можемо прочитати більш точну версію в третьому Нефії. Багато понять, які раніше були незрозумілими, стають ясними і чистими у нашому розумінні.¹⁴

Це справа тих, хто має навчати Його дітей того, як саме навчати принципам євангелії. Ми не призначені навчати забобонам або натякам на істину. Ми не призначені навчати філософіям або наукам цього світу. Ми призначені навчати принципам євангелії, як вони містяться у чотирьох Головних трудах – Біблії, Книзі Мормона, Ученні і Завітах та Дорогоцінній Перлині.

Якщо це видається нам обмеженням, подумаймо про наданий нам привілей пізнавати ці істини й мати найповніший у світі канон Писань. Тільки члени Церкви мають цей великий привілей.¹⁵

Ми впевнені в тому, що наші члени прагнуть євангелії, нерозведеної, з її рясними істинами та ідеями. Не робімо цієї помилки: не змушуймо членів Церкви у наших домах або класах нудьгувати через те, що ми даємо їм розведені ковточки євангелії, в той час як вони прагнуть вгамувати спрагу з джерела живої води! Є ті, хто, здається, забув, що наймогутнішою зброєю, яку нам дав Господь для боротьби із усіляким злом, є, за Його словами, ясні, прості учення спасіння у тому вигляді, як вони є у Писаннях. Ми шоковані, коли чуємо що деякі з наших братів з так званих просунутих общин вирішили відмовитися від затвердженого курсу занять заради різношерстих трактатів на теми, дуже віддалені від фундаментальних істин євангелії.¹⁶

Все, чого ми навчаємо в цій Церкві, має бути висловленим в Писаннях. Ми мусимо вибирати наші тексти з Писань. Де б не була ілюстрація в Писаннях або одкровення в Книзі Мормона, використовуйте їх,і не звертайтеся до інших джерел, якщо ви можете знайти це тут, у цих книгах. Ми звемо ці книги Головними трудами, бо вони справді є головними. Якщо ви бажаєте оцінити істину, зробіть це за допомогою чотирьох Головних трудів. І якщо цього нема в Головних трудах, ви можете справедливо припустити, що це людські припущення, або, іншими словами, особиста точка зору людини; і якщо вона протирічить тому, що сказано в Писаннях, ви можете, за тією ж ознакою, знати, що це не істина. Це стандарт, за яким ви оцінюєте істину. Але якщо ви не знатимете стандартів, у вас не буде належного мірила істини.¹⁷

Я пригадую, як мене навчали Писанням, коли був дитиною в Початковому товаристві. Пам’ятаєте, «віра [походить] від слухання» Божого слова, як сказав Павло (див. Римлянам 10:17). В моєму класі була велика вчителька – велика не в тому значенні, що вона навчалася в учбових закладах і отримувала наукові ступені у сфері навчання та педагогіки, але в тому, що вона вірила в те, що має викладати нам Писання, бо тільки так вона зможе виховати в нас віру.¹⁸

Чи ви постійно збільшуєте ваше свідчення, старанно вивчаючи Писання? Чи є у вас звичка щодня читати Писання? Якщо ми не читаємо Писання щодня, наші свідчення тоншають, наша духовність не поглиблюється. Ми самі маємо вивчати Писання і мати звичку робити це щодня.¹⁹

Ви будуєте свою духовність вивченням євангелії.²⁰

Намагайтеся робити це у своїх домах і навчайте робити це інших, а саме: проводити щодня годину в тиші та роздумах. Встановіть для щоденного вивчення Писань щонайменше тридцять хвилин. Рано-вранці або пізно ввечері, як це буде зручніше для вас, виділіть собі годину для молитовного роздуму, коли ви можете налаштуватися на спілкування з Богом і обговорювати з Ним проблеми, надто складні для людського розуміння, надто важкі для людських сил.²¹

Нехай жоден день не пройде без читання цих священних книг. Але недостатньо пізнавати Його життя та діяння тільки через вивчення. Сам Господар відповів на запитання, як може людина пізнати Його самого та Його вчення: «Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку» (Іоанн 7:17). Як ви вважаєте, чи можна бути авторитетом у науці і жодного разу не ставити експериментів у лабораторії? Чи звернули б ви увагу на коментарі музичного критика, обділенного пізнанням музики, або художнього критика, який ніколи не малював? Так само і така людина, як ви, яка бажає «пізнати Бога», має чинити Його волю й виконувати Його заповіді, практикуючи чесноти, які практикував Ісус.²²

Ми служимо Господові. Ми маємо право на духовне керівництво, якщо живемо гідно. Дай Боже, щоб ми так жили й вивчали Писання (і нехай це буде звичка до читання щоденного), що ми не зазнали невдачі у тому високому призначенні, на яке нас було покликано в царстві нашого Батька.²³