Дотримуватися закону цнотливості

Для того, щоб чоловік і жінка могли з’єднатися в цих священних шлюбних стосунках, у яких створюються земні тіла – скинії для небесних духів, Господь вклав у груди кожного молодого чоловіка й кожної молодої жінки бажання близькості. Ці імпульси священні й святі, але вони є надзвичайно могутніми. Щоб життя не стали цінувати занадто дешево, щоб цими процесами життєтворення не торгували і не перетворювали просто на задоволення людських пристрастей, Бог відніс їх до категорії серйозних злочинів, про які нас попереджено в Десятьох заповідях: перше – вбивство, а друге, одразу ж після нього, – сексуальна нечистота. «Не вбивай! Не чини перелюбу!» (див. Вихід 20:13–14). Церква радить вам бути скромними в своєму одязі та поводженні та не дозволяти собі поганих думок, які можуть спонукати ваші вуста вимовити непристойність, які можуть зробити вашу поведінку неналежною та ганебною. Щоб досягти найвищого блаженства у священних узах шлюбу, джерела життя треба тримати чистими.⁴

Будьте доброчесними. Це одна з найбільших заповідей.

«Нехай також твоя утроба сповниться милосердям до всіх людей і до одновірних, і нехай чеснота прикрашає твої думки безупинно; тоді зміцніє твоя впевненість у присутності Бога; і вчення священства потече тобі на душу, як роса з неба.

Святий Дух буде твоїм постійним супутником, а твій скіпетр – незмінним скіпетром праведності й істини; і твоє володіння буде вічним володінням і невимушено й віковічно потече до тебе» (УЗ 121:45–46).

Але ніколи нам не мати того панування, тієї влади, того супутництва Святого Духа, якщо ми не навчимося бути доброчесними в думках, звичках та діях.⁵

Зодягніться в броню праведності. Ні на мить не піддавайтеся слабкості. Обороняйте цю цитадель чистоти. Ваше тіло є храмом Святого Духа, якщо ви зберігатимете його чистим.⁶

Живіть за законом цнотливості досконаліше, ніж будь-коли раніше, культивуючи чисті думки. Пам’ятайте, що говорив Господар: «Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу. А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм» (Матвій 5:27–28). Отже, наші думки мають бути чистими. Переборюйте всі свої звички, які можуть підштовхнути до аморальних вчинків, і не дозволяйте собі аморальності, бо інакше вона зруйнує ваше життя.⁷

Ніколи раніше не кидали такого виклику вченню праведності, чистоти й цнотливості. Сили зла роз’їдають норми моральності. Для нас немає нічого важливішого, ніж, спираючись на Дух Господній, навчати з максимально можливою силою наших людей у цьому світі, щоб переконати їх жити в тісному зв’язку з Господом у цю годину великої спокуси.⁸

Нині найбільшою загрозою з боку Сатани є загроза руйнації сім’ї та знущання з закону цнотливості й святості шлюбного завіту.⁹

Деякий час тому одна з наших конференцій колу закінчилася на цікавій ноті. Коли президент колу підвівся, щоб закрити конференцію, він подивився на балкон, який було заповнено молодими людьми, й сказав: «Мені хотілось би дещо сказати вам, молоді люди, що сидять на балконі. Мабуть, ще за мого президентства над колом кожен з вас прийде до мене на співбесіду, – з приводу просування у священстві або отримання покликання, або для визначення храмового достоїнства, – і серед інших речей я поставлю вам одне глибоке запитання. Чи ви є морально чистими? Якщо ви зможете чесно відповісти: «Так, президенте, я морально чистий», ви будете щасливими. Якщо ж ви будете змушені відповісти: «Ні», то будете засмучені; а якщо ви обманете, гіркота буде наповнювати вашу душу все ваше життя».

Одного дня [нам] доведеться зустрітися з нашим Творцем і, як висловився Мороній, – і це було сказано дуже суворою мовою, – «Чи думаєте ви, що зможете бути щасливими в присутності Святого Єдиного Ізраїля з усвідомленням вини через вашу власну нечистоту?» Він сказав: «Ви будете щасливішими, якщо житимете з проклятими душами в пеклі, ніж у присутності Святого Єдиного Ізраїля, коли ваша бруднота й ваша скверна досі на вас» (див. Мормон 9:3–4).¹⁰

Коли ми порушуємо заповіді, то шкодимо і собі, й іншим. Помилка звичайно закінчується сумом, депресією, ворожістю або відступництвом, якщо ми не каємося. Ми, по суті, втрачаємо самоповагу; принижуємо свою роль синів і дочок Бога; ми можемо навіть спробувати втекти від цієї найвищої реальності – від того, ким ми насправді є!

Коли ми грішимо, то стаємо менш дійовими представниками людського роду. Ми можемо шкодити іншим; ми навіть можемо, слідуючи збоченій логіці, завдати роду людському удару «у відповідь» за наші власні провини, помножуючи людські страждання. Нецнотливість батьків може викликати ланцюгову реакцію, що триватиме протягом поколінь, навіть якщо почуття образи й бунт розчарованих дітей приймуть іншу форму. Відсутність любові в домах розходиться, як кола по воді, які перекочуються по нас усіх; людство платить жахливу ціну за гріхи такого роду. Що може краще відповідати потребам людського роду, ніж наша цнотливість, розвиток любові вдома – тобто, дотримання кожної заповіді?¹¹

Ніколи не було чоловіка або жінки, які, займаючи помітну посаду у цій Церкві і порушивши ті норми, за якими вони мали жити, не потягнули б за собою багатьох тих, хто їм довіряв. [Така людина] ранить їхню совість; вона тягне за собою тих, чия віра є слабкою, і багато людей вважають днем свого розчарування в цій Церкві той день, коли хтось, кому вони вірили, порушує ті норми, дотримання яких від неї чекали.¹²

Я підкреслюю огидність гріха і те, що винагородою за гріх є смерть, що завдяки спокуті Господа Ісуса Христа ви, хто згрішив, можете через істинне покаяння знайти прощення і шлях до радості в цьому житті та повноту радості в житті прийдешньому.¹³

Браття, ми ще раз самі повинні вирішити для себе, що житимемо за законом цнотливості. І якщо ми наробили помилок, починаймо зараз же виправляти ці помилки. Ходімо до світла; і ради Бога, брати, не продавайте ту чудову нагоду, яку ви маєте як чоловіки, – як ті, хто з’єднує свої руки з Творцем у процесі породження людських душ, – залучаючись у ті незаконні стосунки, які приведуть тільки до безчестя й розіб’ють серця ваших дружин і дітей. Браття, ми благаємо вас залишатися морально чистими, й ходити стежкою істини та праведності, і в цьому отримувати схвалення Небесного Батька, чиїми синами ви є.¹⁴

Я хочу попередити цю велику організацію священства про той великий гріх Содома й Гоморри, який було названо наступним за серйозністю, одразу ж за гріхом убивства. Я говорю про гріх перелюбу. Як ви знаєте, Господар вживав цей термін, говорячи про беззаконня статевих гріхів блуду, а також і перелюбу. Також я говорю про не менш тяжкий гріх гомосексуалізму, який, здається, набирає оберти по мірі його суспільного сприйняття у Вавилоні цього світу. Члени Церкви не повинні бути замішаними в ньому.

Ми є у світі, але ми не повинні бути від світу. Будь-які спроби, які робляться в учбових закладах або в розважальних установах, виставляти напоказ сексуальні збочення, що тільки спонукає глядачів до експериментування, повинні знаходити серед священства цієї Церкви енергійний та безжалісний опір із застовуванням усіх можливих законних методів.¹⁵

Якщо Боже дитя, а особливо той, хто має священство та є активним у Церкві, сприймає наданий Богом дар продовження роду як іграшку або вважає, що його стосунки з коханою повинні перш за все вдовольняти його хтиві пожадливості, то він грається у сатанинські ігри, а Сатана знає, що така поведінка є вірним шляхом до знищення в людині тієї чистоти, що є необхідною, аби отримати супутництво Духа Господнього.¹⁶

Найефективніше навчання в Церкві виконується в сім’ї, в домі, де батько і мати несуть відповідальність за те, щоб навчати своїх дітей, поки вони ще малі, основним принципам віри, покаяння, віри у Спасителя, тим першим принципам цтнотливості, доброчесності, честі тощо. Найбільшою силою, яку можуть мати діти, щоб триматися подалі отих мирських речей, буде страх загубити своє місце у вічному сімейному колі. Якщо з дитинства та юності їх навчили любити свою сім’ю та шанувати дім, вони двічі подумають, перш ніж зробити щось таке, що назавжди відокремить їх від приналежності до того вічного сімейного дому. Для нас шлюб, народження дітей, цнотливість і чеснота є одними з наших найдорогоцінніших істин – це для нас є найсуттєвішим.¹⁷

Чи зробили ми все, щоб у розвитку тієї маленької душі, яку ввірено під нашу опіку, ніколи не залишати її без відповідей на всі її «як?», що буде для неї благом, яке спирається на зрілість наших літ і всі наші знання? Чи ми заклали в роки її зростання фундамент і кістяк для здорового, успішного та щасливого життя, чи ми залишили все це на вдачу або невдачу випробувань та помилок, сподіваючись, що якимось чином Провидіння захистить наше дороге дитя на шляху здобуття досвіду?

Можливо, одна подія з реального життя передасть ту думку, яку я намагаюсь представити. Молодий пілот, який знаходився в одиночному тренувальному польоті високо над аеропортом, раптом заволав по радіо, звертаючись до офіцера з диспетчерської вежі: «Я не бачу! Я осліп». Якби на диспетчерській вежі також запанувала паніка, то молодий пілот у недешевому літаку зазнав би катастрофи; але на щастя, цей загартований офіцер мав досвід і знав, що при деяких обставинах тимчасова сліпота могла стати результатом сильної знервованості. Офіцер спокійно розмовляв з юнаком, скеровуючи його політ так, щоб літак робив кола, поступово зменшуючи висоту, і в той же час віддавав накази, щоб усе аварійне обладнання було доставлено на полосу на той випадок, якщо літак розіб’ється. Затамувавши подих, усі спостерігали за цим. Хвилини здавалися нескінченними, коли нарешті шасі машини осліплого пілота торкнулися злітної смуги, прокотившись до зупинки на літному полі. Бригада швидкої допомоги терміново відвезла хлопчика у військовий госпіталь лікуватися.

А що трапилося б, якби офіцер на диспетчерській вежі втратив самовладання або ухилився від свого обов’язку, або не знав би, що робити в таких критичних ситуаціях? Ось відповідь: сталося б те саме, що сталося б з молодою людиною, якби вона була позбавлена мудрого, досвідченого радника, стикнувшись з жахливою кризою в незвичних для себе обставинах. В обох випадках життя було б скалічено, якщо не знищено, й нагоду здобуття найвищих досягнень було б перекреслено.

Хотів би я, щоб усі матері могли почути крик серця й запитання своєї дорогої, милої дівчинки, коли вона (а, здається, її дівоча мрія про храмовий шлюб була вже майже на відстані простягнутої руки) порушує закон цнотливості й тепер живе в камері тортур, де совість засуджує її. Її запитання такі: «Як я могла знати, що була в небезпеці? Чому у мене не було сил чинити опір?» Як той осліплий пілот, вона летіла наосліп, але, на жаль, для неї, не було диспетчера на вежі, який би керував нею і попри кризи безпечно посадив би її на землю. О якби вона могла вчасно обговорити свою проблему з мудрою матір’ю!

Можливо, мати була надто зайнятою церковним служінням, або роботою по дому, або громадською діяльністю, або працювала в клубах, заводячи знайомства? Все це могло стати на заваді найінтимнішому, довірливому спілкуванню дочки й матері на ці священні теми. Можливо, це була та мати, яка була не проти, щоб її дочку навчили цим делікатним моментам в учбовому закладі, але таке навчання надто часто тільки підштовхує учнів до експериментування. Може, вона не усвідомлювала, що просто до її вітальні щоденно через радіо, журнали й телебачення входили ті перекручені й водночас підступно замасковані ідеї про кохання, життя та шлюб, що вони надто часто сприймаються молоддю як шлях до щастя.¹⁸

Ви, матері, залишайтеся близькими для своїх дочок. Коли вони маленькі, не дозволяйте нікому розповідати їм про так звані факти життя. А як тільки ваші маленькі діти почнуть задавати вам питання, маленькі питання про маленькі інтимні речі, сядьте з ними й поговоріть про ці речі в межах їхньої здатності це зрозуміти. І вони скажуть: «Добре, мамо, все ясно». А тоді, трохи пізніше, коли вони стануть підлітками, вони прийдуть знову, вдруге, на цей раз з більш серйозними питаннями. Потім вони почнуть призначати побачення, і до кого вони підуть за порадою? Якщо ви виконали свою роботу, вони прийдуть спитати у своєї матері про це і про те, і ввечері весільного дня вона прийде за порадою до своєї матері, а не до жінок з вулиці.

І ви, батьки, товаришуйте з вашими хлопчиками. Ніколи не відвертайтеся від свого хлопчика, коли він хоче отримати вашу пораду відносно того, про що йому хотілося б поговорити з батьком. У цьому полягає безпека вашої домівки. У цьому полягає безпека ваших підрослих дітей. Не відмовляйте їм у безпеці, ви, батьки, й ви, матері.¹⁹

Одним з моментів, який ми маємо враховувати в навчанні наших молодих людей, є їхня підготовка до подолання спокус, які приходять у непередбачений момент.

Батько хлопчика є тим, хто несе головну відповідальність. Це не означає, що батько повинен одного дня прокинутися вранці, покликати свого хлопчика і біля ліжка протягом п’ятнадцяти хвилин розповісти йому все про «факти життя». Це не те, що потрібно хлопчикові. Йому потрібно, щоб батько відповідав, коли хлопчик сам захоче задати питання делікатної природи. Він жадає знати; він цікавиться.

Якщо його батько буде відвертим і чесним і по мірі зростання сина розповідатиме йому в межах його здатності зрозуміти, тоді цей батько буде тим, до кого син прийде за порадою в майбутньому. Такий батько буде якорем для душі того хлопчика, відбираючи для нього уроки з книги свого життєвого досвіду, і ці уроки, викладені синові, допоможуть йому підготуватися і не впасти у фатальну пастку в непередбачений момент.²⁰

О, як мені сьогодні хотілося переконати вас, – тих, хто мусить щоденно крокувати по хиткому мосту над суєтністю та гріхом, які течуть під вами, наче бурхливий потік, – як би мені хотілося, щоб, відчувши сумніви та напади страху, які змушують вас збитися з ритму молитви, віри та любові, ви змогли почути мій голос – голос того, хто кличе вас, стоячи на віддаленій частині мосту життя: «Майте віру, – це є шлях, – бо я можу бачити далі, ніж ви». Я благаю Бога, щоб сьогодні ви відчули любов, яка тече з моєї душі до ваших душ, щоб ви знали, що я глибоко співчуваю кожному з вас, коли ви щоденно стикаєтеся зі своїми проблемами. Прийшов час, коли кожен з вас має стояти на своїх ногах. Прийшов час, коли жоден чоловік і жодна жінка не вистоїть у запозиченому світлі. Кожного буде скеровано власним внутрішнім світлом. Якщо у вас немає його, ви не встоїте.²¹