Пісня серця

Спів є дуже чудовою частиною богослужіння святих останніх днів².

Спів наших священних гімнів, написаних слугами Божими, має потужний вплив на людей, які навертаються до принципів євангелії, і допомагає краще відчути мир у душі і сприяє духовному розвиткові. Спів—це молитва Господу, бо Він казав так: “Бо Моя душа втішається в пісні серця; так, пісня праведних є молитвою для Мене, і на неї відповіддю буде благословення на їхні голови”. [УЗ 25:12]³.

Моя душа завжди втішається, коли я слухаю спів, бо я пристрасно любив слухати його все своє життя, і я радію, що нині й сам можу молитися Господу “в пісні серця”. Я думаю так: якщо всі ми пам’ятатимемо слова Господа, що пісня праведних є молитвою до Нього і що на неї прийде відповідь—благословення на голови, і якщо часто звертатимемося до нашого Небесного Батька в прекрасних піснях Сіону, палко й щиро відлунюючи у своїх серцях почуття, про які співається в наших прекрасних гімнах, то неодмінно матимемо обіцяні благословення, прагнути яких і отримати які я закликаю святих⁴.

Давайте вчити ті пісні, які подобаються Господу, в яких міститься євангелія. Я бував на конференціях, де чув три чи чотири гімни, з посланням яких не міг погодитися. Вони співалися під красиву музику, але їхні слова несли хибне вчення⁵.

Чим красивіша мелодія, на яку співаються слова хибного вчення, тим небезпечнішою є така пісня. Я закликаю всіх святих останніх днів, особливо наші хори: ніколи не співайте ті пісні, якою б прекрасною і надихаючою не була їхня музика, в яких учення не узгоджується з євангельськими істинами.

Ані співаки, ані творчі групи в Церкві ніколи не повинні виконувати жодного твору, слова якого не є в абсолютній гармонії з істинами євангелії, або якщо вони не линуть від самого серця виконавця. Іншими словами, наші пісні у повному розумінні мають бути “молитвами до Господа”. [Див. УЗ 25:12.] Якщо ми будемо намагатися співати тільки такі пісні, то можемо бути впевнені у благословеннях, обіцяних Господом, адже Його обіцяння “істинні й вірні, … і буде всі здійснено”. [Див. УЗ 1:37.]⁶

Я вдячний Господу за те, що він надихнув своїм Духом стількох наших людей, щоб вони написали прекрасну музику для наших гімнів. Нехай благословить Бог наших композиторів та поетів, які подарували нам такі натхненні вірші й таку натхненну, прекрасну музику⁷.

Я переконаний, що гімни Сіону, якщо їх співати з належним духом, наповнюють наші домівки почуттям спокою та небесної радості, а також допомагають проповідувати євангелію Ісуса Христа⁸.

Не існує нічого приємнішого й більш надихаючого, ніж музика в домі, і як тільки я навчився співати, наша сім’я стала постійно, перед ранковою молитвою, співати один гімн. Безперечно, коли ми співаємо пісні Сіону, нас відвідує незвичайна радість, і, на мій погляд, святі повинні зробити спів частиною їхнього сімейного богослужіння⁹.

Давайте не забувати про гімни, коли йдемо до будинку поклоніння. Нехай зібрання співає, і обов’язково нехай учасники цього хору відчують прекрасні почуття, які передаються нашими гімнами¹⁰.

Я пригадую один випадок, що продемонстрував, як пісня може зняти роздратування і принести гармонію людям, серця яких сповнені духу суперечок. Це сталося давним-давно, виникла сварка між двома вже немолодими відданими братами, які охристилися ще у дні Наву. Ці брати були взірцем цілісності й відданості роботі Господа. У Наву вони пережили багато труднощів, страждали від гонитв і переслідування святих, а також подолали непростий піонерський шлях, направлений на заселення заходу. Ці чоловіки посварилися через якісь свої справи і врешті-решт вирішили, що звернуться до Президента Джона Тейлора, щоб той допоміг їм владнати цю суперечку.

Джон Тейлор був тоді президентом Ради Дванадцятьох Апостолів. Ці брати дали один одному слово честі, що приймуть все, що б їм не порадив брат Тейлор. Що саме викликало їхню суперечку, вони не сказали йому, але спитали, чи може він вислухати їх і дати пораду. Президент Тейлор з готовністю погодився. Але сказав: “Брати, перед тим, як вислухати вашу справу, я дуже хотів би заспівати вам одну з пісень Сіону”.

А треба сказати, що Президент Тейлор був надзвичайно здібним співаком, і чудово, з духом виконував наші священні гімни.

Він заспівав один з наших гімнів цим двом братам.

Побачивши справлене враження, він сказав, що кожного разу, коли чує одну з пісень Сіону, йому хочеться слухати ще, тож він попросив їх послухати, як він заспіває ще одну пісню. Звичайно, вони погодилися. Здавалося, тим обом це подобається, тож проспівавши і цю другу пісню, він сказав, що чув, нібито непарні числа—на вдачу, отже, якщо вони не проти, він заспіває ще одну пісню, він так і зробив. Потім у своїй жартівливій манері він сказав: “Добре брати, не хочу замучити вас своїм співом, але, якщо вибачите мені і послухаєте ще один гімн, то обіцяю, що припиню співати і послухаю про вашу справу”.

Коли Президент Тейлор закінчив співати четверту пісню, брати були розчулені до сліз, потім підвелися, потиснули один одному руки і попросили у Президента Тейлора вибачення за те, що звернулися до нього і забрали час. І пішли собі, навіть забувши, через що виникла суперечка.

Спів Президента Тейлора примирив їх між собою. Дух Господній увійшов у їхні серця, і стіна нерозуміння, що виросла між ними, була зруйнована і від неї нічого не залишилося. В їхніх душах знайшли місце любов і братерство. Дрібниці, через які вони посварилися, втратили будь-яке значення в їхніх очах. Вони сповнилися духу примирення завдяки пісні серця¹¹.

Старійшини Дж. Голден Кімбол та Чарльз А. Уелч, жоден з яких не заявив би, що є гарним співаком, служачи на місії в південних штатах вже було збиралися охристити декількох навернених. Зібрався натовп недоброзичливців, і братам дали зрозуміти, що якщо вони наважаться христити когось, їх кинуть в річку. Брати вирішили все ж зробити свою справу, чим би все це не закінчилося. Але перед цим вони заспівали пісню. Здавалося, ця пісня справила на натовп таке сильне враження, що вони стояли приголомшені. Брати продовжили хрищення, а тоді трохи відійшли, щоб конфірмувати щойно охрищених. З натовпу почулося прохання повернутися і заспівати свою пісню ще раз, і їхнє бажання було виконано. Ватажок банди Джозеф Джарвіс згодом приєднався до Церкви, він сказав старійшині Кімболу, що слова гімну та натхнення, з яким ті його співали, як про це було сказано перед цим, навернули його до євангелії. Брат Кімбол згадав, що то був гімн “Істина просвітлює наші почуття”. [See Hymns, no. 273.]¹²

Багато чого втрачають ті люди, які у своїх домівках не співають пісень Сіону. Багато місіонерів, не вміючи співати, тим самим позбавляють себе додаткової сили, наснаги і здібності необхідних для творіння добра, а також нових друзів. Пісні Сіону наповнюють наші домівки добрими почуттями.

Не ваша красномовність буде переконувати серця людей, а Дух Всемогутнього Бога, що палає у ваших серцях, а також ваше бажання спасати душі. Бригам Янг говорив, що Дух Господа зробить більше, щоб навернути людей, аніж людська красномовність [see Deseret News, 9 Feb. 1854, 4]. І я стверджую, що спів пісень Сіону, хоч і недосконалий, через Боже натхнення торкнеться сердець чесних людей сильніше, ніж гарний спів, але без Духа Божого. Співайте з Духом Божим. Залюбіться у слова, які співаєте. Я люблю пісні Сіону¹³.