Іти дорогою, що веде до вічного життя

У 22 розділі Євангелії від Матвія ми читаємо:

“Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

“Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?”

Він же промовив йому: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”.

Це найбільша й найперша заповідь.

А друга однакова з нею: “Люби свого ближнього, як самого себе”.

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять”. [Матвій 22:34–40].

Чим довше я живу, чим більше вивчаю євангелію, чим більше спілкуюся з людьми, тим більше мене вражає правдивість слів, сказаних нашим Спасителем, які я вам щойно прочитав. Якби ми насправді любили Господа нашого Бога усім серцем, усією думкою, всією душею, то не потрібно було б час від часу переконувати людей, як важливо виконувати заповіді. Служити Богу й виконувати Його заповіді було б для них задоволенням. Нам було сказано, що де скарб людини, там буде і її серце [див. Матвій 6:21], і якби ми любили Господа всім серцем, думкою і душею, служіння Йому стало б прекрасною метою нашого життя, а скарб, який би ми собі здобували, —була б Його любов. Якби ми виконували ту другу заповідь, лю бити ближнього, як самого себе, … всі наші непорозуміння вирішувалися б по-дружньому. Не було б необхідності благати людей давати пожертвування, закликати їх бути щедрими, великодушними, у всьому сприяти благополуччю і користі для своїх ближніх⁵.

Нам сказано, що віра без діл мертва, що як тіло мертве без духа, так і віра без діл мертва [див. Яків 2:17, 26]. Мені прикро говорити, що є багато удаваних святих останніх днів, які є духовно мертвими.

Ми часто запитуємо себе: чому ця людина удосконалюється у плані життя і спасіння, тоді як її ближній, так само лю дина розумна і здібна, маючи такі самі (а, може, й сильніші) свідчення й силу, не рухається вперед? Я відповім вам чому. Одна людина дотримується заповідей нашого Небесного Батька, а інша—ні. Спаситель каже, що, хто дотримується Його заповідей, той любить Його, і того, хто дотримується заповідей, полюбить Батько, і Спаситель також любитиме його, і явить Себе йому [див. Іван 14:21].

Господь також каже нам, що ті, хто чують Його слова і виконують їх, будуть подібні до мудрого чоловіка, який побудував свій дім на камені, і коли пішли дощі й розлилися потоки, коли піднялися вітри й “кинулися” на цей будинок, він не впав, бо стояв на камені. З іншого боку, тих, хто чують Його слова і не виконують їх, Спаситель порівняв з нерозумним чоловіком, який побудував свій дім на піску, і коли пішли дощі й розлилися потоки, коли піднялися вітри і “кинулися” на цей будинок, він впав, і падіння його було великим. [Див. Матвій 7:24–27]. Є багато святих останніх днів, які будують свій дім на піску. Вони не виконують заповідей нашого Небесного Батька, які час від часу передаються нам через Його натхнених слуг.

Отже, якщо у нас є євангелія (а ми знаємо, що є), я кажу всім святим останніх днів, які бажають зростати і розвиватися в ній: ви повинні виконувати заповіді Бога. Якщо ми дотримуємося заповідей Бога і ведемо подібний до божественного спосіб життя, то сповнимося милосердя, довготерпіння й любові до ближніх і зростатимемо та зміцнюватимемося в усьому, що зробить нас благородними і схожими на богів. Ми також завоюємо любов і довіру тих людей, які оточують нас. Саме завдяки виконанню простих, ясних щоденних обов’язків, що покладені на нас, ми будемо зростати в дусі Божому⁶.

Я маю невимовну радість в євангелії Ісуса Христа, відновленій в цю добу, і щиро бажаю, щоб я, а відповідно і решта святих останніх днів, так міг упорядкувати життя, щоб мій розум ніколи не затьмарювався, щоб я ніколи не відходив від істини і не порушував жодного завіту, складеного мною з Господом. Я усім серцем бажаю знати задуми й волю Небесного Батька і мати змогу й силу волі, щоб виконувати їх у своєму житті. Я хочу, щоб таке ж бажання було і у всіх святих останніх днів. Я дуже ціную те, що Бог благословить нас і допоможе нам у життєвих справах, відповідно до старанності, вірності і смирення в дотриманні Його заповідей. І обов’язок кожного—щосили прагнути Господа, щоб дізнатися про Його шляхи⁷.

За милостивим провидінням Господа кожна людина, яка живе за євангелією Ісуса Христа, раніше чи пізніше, додає до вічної частини свого єства те дорогоцінне, що називається свідченням, —свідчення про божественність справи, до якої ми залучені.

Не існує народу, який би приносив стільки жертв, скільки приносимо ми, але для нас це не жертви, а привілей—привілей слухатися, привілей працювати у партнерстві з нашим Батьком на Небесах і заробити найкращі благословення, обіцяні тим, хто любить Його і дотримується Його заповідей⁸.

Немає нездоланних перешкод, коли Бог заповідає, а ми слухаємося. Нефій [сказав]: “Я знаю, що Господь не дає заповідей дітям людським без того, щоб не приготувати шлях для них, аби вони могли виконати те, що він наказав їм” [1 Нефій 3:7]. Зрозуміймо це і те, що виконання заповідей Бога принесене нам світло й натхнення від Його Духа. Тоді наші серця бажатимуть знати задуми і волю Господа, і ми молитимемося про силу та здатність виконувати їх, а це означає, що ми будемо у всьому наслідувати нашого Господа і Вчителя, Ісуса Христа⁹.

Диявол готовий засліпити нам очі мирським і він з радістю вкраде у нас наше вічне життя—найвеличніший з усіх дарів. Але не дано дияволові, і ніколи не буде дано йому сили подолати жодного святого останніх днів, хто виконує заповіді Бога. Ворогові людських душ не дано влади знищувати нас, якщо ми виконуємо свій обов’язок. Якщо ми не є абсолютно чесними з Богом, то витягаємо кілки з огорожі і цим руйнуємо якусь частину особистого укріплення, яке захищає нас, і тоді диявол може проникнути до нас. Але жодна людина ще не втрачала свідчення про євангелію, жодна людина ніколи не відхилялася праворуч чи ліворуч, якщо вона мала знання про істину, якщо вона виконувала свої обов’язки, якщо вона дотримувалася Слова мудрості, якщо вона сплачувала десятину, якщо вона відповідала вимогам і обов’язкам у своєму чині і покликанні в Церкві.

Є такі, хто постійно прагне знати, чого від них хоче Господь, і хто завжди невпевнений щодо цього. Я абсолютно переконаний, що все, чого Господь хоче і від мене, і від вас або кожного чоловіка чи жінки в цій Церкві, так це щоб ми сповна виконували свій обов’язок і дотримувалися заповідей Бога”¹⁰.

Покажіть мені чоловіка, який приходить на збори свого кворуму, виконує обов’язки в приході, до якого належить, чесно сплачує десятину, і я покажу вам чоловіка, сповненого духа Божого, чоловіка, який зростає і зміцнюється у свідченні про євангелію. З іншого боку, покажіть мені чоловіка, який бачив ангелів, мав дивовижні видіння, був свідком вигнання демонів, який подорожував по всій землі і проповідував євангелію, але який не дотримується заповідей, і я покажу вам чоловіка, який критикує помазаників Господніх, вбачає помилки в діях президента, де б той не був, що б не робив і якими церковними справами не займався.

Ви побачите, що люди, які не виконують свого обов’язку, завжди скаржаться на когось, хто робить це, і намагаються виправдовувати себе. Я ніколи не зустрічав жодного чоловіка, який би виконував заповіді Бога і хоч якоюсь мірою критикував те чи інше рішення в церковних справах. Зневага до обов’язку, невиконання заповідей Бога затьмарює розум лю дини, і Дух Господа віддаляється. Про це ми читаємо в Учення і Завіти: “Бо хоч людина може мати багато одкровень і силу творити могутні діяння, усе ж таки якщо вона хвалиться своєю власною силою, і зневажає поради Бога, і йде за диктатами своєї власної волі й тілесних бажань, вона мусить упасти” [УЗ 3:4]¹¹.

За натурою я людина практична і якщо святий останніх днів каже мені, що знає, що бере учать в роботі Бога, знає, що це Господня робота, знає, що Джозеф Сміт був натхне-ним пророком, знає, що чоловіки, які сьогодні стоять на чолі цієї церкви, є натхненними слугами Бога, і такий чоловік абсолютно не приділяє уваги своїм очевидним і простим обов’язкам, виконувати які його навчають день за днем, місяць за місяцем, рік за роком, то великої віри до такої лю дини я не маю¹².

Жодному чоловікові і жодній жінці в цій Церкві не загрожує втратити віру, якщо вони смиренні, постійно моляться і слухняні обов’язку. Ніколи не бачив, щоб така людина втратила віру. Виконанням обов’язку ми зміцнюємо свою віру, аж поки вона не стає досконалим знанням¹³.

Я бачив чоловіків і жінок, які відходили від Церкви, і я бачив, що майже завжди відступництво приходило до них поступово.

Коли ви виконуєте свій обов’язок, то стоїте неначе в лінії; це можна порівняти з лінією стовпів, де кожний стовп стоїть рівно в лінію. Але—крок убік, і вже не здається, що всі стовпи стоять у лінію. Чим далі ви відходите від рівної лінії, тим кривішими будуть здаватися стовпи. Це пряма і вузька дорога обов’язку, яка приведе вас і мене в присутність Бога¹⁴.

Господь, знаючи, що для вас, для мене і для кожної людини є найкращим, дав нам закони, які, за умови дотримання, зроблять нас більше схожими на Бога, підготують нас і допоможуть нам стати такими, щоб ми могли повернутися до Небесного Батька, жити в Його присутності і почути від Нього: “Гаразд, рабе добрий і вірний!” [Матвій 25:21].

Ось, заради чого ми трудимося.

Ми, як у школі: вчимося, вдосконалюємося і готуємося, щоб бути гідними і спроможними повернутися і жити у присутності Небесного Батька, а людина, яка заявляє, що знає—євангелія є істинною але не живе за нею, не дотримується заповідей Бога. Така людина ніколи не здобуде тієї сили, влади, тих висот і можливостей у Церкві та царстві Бога, які б мала, дотримуйся вона законів Божих¹⁵.

Найкращий шлях домогтися цього—виконувати щодня свої обов’язки по мірі того, як вони з’являються. Тоді людину буде винагороджено, коли вона робить це і простує цією дорогою, яка веде до спасіння¹⁶.

Успіх з погляду нашого Творця дуже часто, а по правді кажучи, майже завжди, повністю відрізняється від людського уявлення про успіх. Дуже часто того називають успішним, хто багато заробляє, і всім байдуже, як він здобув своє багатство або як ним розпоряджається. Можливо, він розтоптав у собі всі кращі почуття свого єства і позбавив себе привілею жити зі своїм Творцем у прийдешньому світі, безрозсудно женучись за тим, що від цього світу—тим, що є цінністю скороминущою.

Давайте всі виконувати волю Батька, який на небесах, і тоді ми підготуємося до обов’язків завтрашнього дня, а також до вічностей, що мають прийти. Ніколи не забувайте: за дорогоцінну перлину—життя вічне—ось за що ми працюємо. Тільки та людина буде успішною, чиї життєві труди гарантуватимуть їй це життя¹⁷.

Якщо ми уважно подивимося на план життя і спасіння, якщо придивимося до заповідей, даних нам, членам Церкви Бога, то побачимо, що всі без виключення заповіді були дані для певної мети: щоб вони принесли нам користь, щоб ми навчилися, щоб могли підготуватися і вдосконалитися, аби повернутися до нашого Небесного Батька і жити в Його присутності. Ці обов’язки і зобов’язання розраховані на те, щоб зробити наш характер подібним до Божого. Вони розраховані на те, щоб зробити з нас Богів, вдосконалити й підготувати нас, щоб ми стали, як було обіцяно, співспадкоємцями з нашим Господом і Спасителем Ісусом Христом і жили з Ним у присутності Бога, Вічного Батька, всі нескінченні віки вічності.

Мета нашого розміщення на цій землі—щоб ми могли працювати заради свого піднесення, щоб підготувалися і повернулися до Небесного Батька і життя з Ним. І наш Батько, знаючи слабкість і недоліки людей, дав нам певні заповіді, яких маємо дотримуватися, і якщо ми дослідимо ці вимоги й те, що зможемо отримати, то побачимо, що всі вони складені для нашої користі й особистого розвитку. Школа життя, до якої нас “віддали”, й уроки, що викладаються Батьком, зроблять нас саме такими, якими Він бажає нас бачити, щоб ми були готові жити з Ним¹⁸.

Святі останніх днів, у цьому і полягає основна ідея. Зрозуміймо, що Бог могутніший за цілу землю. Давайте усвідомимо: якщо будемо вірними в дотриманні заповідей Бога, Його обіцяння виповняться до останньої букви. Бо Він сказав, що ані йота єдина, ані жоден значок [Закону] не минеться, аж доки не збудеться все [див. Матвій 5:18]. Непокоїть те, що ворог людських душ засліплює їм розум. Він, так би мовити, замилює їм очі і вони стають засліпленими речами цього світу. Лю ди не складають собі скарби на небесах, де міль та іржа не нищать їх, де злодії не підкопуються і не крадуть [див. Матвій 16:19–20], а зосереджують серця на речах цього світу, і ворог здобуває над ними владу.

Я кажу вам, святі останніх днів, що дорогоцінна перлина—це вічне життя. Бог сказав, що вічне життя—це найвеличніший дар, який Він може дати людині [див. УЗ 14:7]. Ми трудимося, щоб здобути цей великий дар, і він буде наш, якщо будемо виконувати заповіді Бога. Але не буде нам ніякої користі, якщо будемо лише визнавати, що євангелія істинна, та проповідувати її до кінців землі; користь буде лише тоді, коли ми будемо виконувати Божу волю¹⁹.

Найважливішим для вас і для мене є з’ясувати, чи йдемо ми прямою і вузькою дорогою, яка веде до вічного життя, а якщо ні, то в чому ми дозволили ворогові засліпити наш розум і змусити зійти з тієї дороги, що приведе нас у присутність Бога. Кожна людина повинна дослідити власне серце й побачити, де вона помилилася, а тоді старанно шукати Небесного Батька, щоб Його Святий Дух допоміг їй і вона змогла повернутися на цю пряму дорогу²⁰.

Вже говорилося.., що ми не робимо все, що могли б. Я не думаю, що є людина, яка живе відповідно до своїх ідеалів, але, якщо ми прагнемо цього, якщо ми працюємо над цим, якщо ми докладаємо всіх зусиль, щоб день за днем вдосконалюватися, тоді ми вже виконуємо свій обов’язок. Якщо ми шукаємо ліків від своїх недоліків, якщо живемо так, що можемо просити Бога про світло, знання, розум і, найважливіше, про Його Дух, аби подолати власні слабкості, тоді, можу вам сказати, ми на прямій і вузькій дорозі, яка веде до вічного життя, —тоді нам нема чого боятися²¹.

Для святих останніх днів існує лише одна дорога до безпеки, і ця дорога—виконання обов’язків. Лише свідчення, лише чудодійні явлення, лише знання того, що євангелія Ісуса Христа є істинною, що вона є планом спасіння, —більш того, навіть знання, що Спаситель є Викупителем і що Джозеф Сміт був Його пророком, —все це не спасе вас і мене; виконання заповідей Бога, життя, яким має жити святий останніх днів—ось що нас спасе²².