“Не може бути нічого такого гострого і солодкого, якою була моя радість”

У Писаннях слово радість, як правило, означає набагато більше, ніж короткочасні миті задоволення або навіть відчуття щастя. Радість у цьому контексті — це божественна якість, яку у всій повноті ми відчуємо лише тоді, коли повернемося у присутність Бога³. Вона є глибшою, тривалішою, більш піднесеною і веде до значніших змін у житті, ніж будь-яке задоволення або втіха, які може дати цей світ.

Ми створені для того, щоб мати радість. Це призначена нам, дітям люблячого Небесного Батька, доля. Він хоче розділити Свою радість з нами. Пророк Легій навчав, що Божий план для кожного з нас полягає в тому, щоб ми “могли мати радість”⁴. Оскільки ми живемо в занепалому світі, тривала або вічна радість часто здається недосяжною. Однак у наступному ж вірші Легій продовжує пояснювати, що “Месія [прийшов] …, щоб викупити [нас] від падіння”⁵. Викуплення, за допомогою Спасителя Ісуса Христа і через Нього, уможливлює радість.

Євангельське послання є посланням надії, “радіст[ю] велик[ою]”⁶ й засобом, за допомогою якого всі можуть мати мир і причину для радості в цьому житті й отримати повноту радості в житті прийдешньому⁷.

Радість, про яку ми говоримо, є даром для вірних, однак вона має свою ціну. Радість не здобудеш задешево або випадково. Натомість її куплено “дорогоцінною кров’ю [Ісуса] Христа”⁸. Якщо ми по-справжньому розуміємо цінність істинної, божественної радості, ми без вагань пожертвуємо будь-яким мирським майном або підемо на будь-які зміни в житті, аби її отримати.

Могутній, однак смиренний цар з Книги Мормона це зрозумів. “Що мені треба робити, — запитав він, — щоб я міг народитися від Бога, вирвавши з коренем цей злочестивий дух з моїх грудей, і, отримавши Його Дух, щоб я міг сповнитися радості … ? Слухай, — сказав він, — я віддам усе, що маю, так, я відмовлюся від мого царства, щоб я міг отримати цю велику радість”⁹.

У відповідь на запитання цього царя місіонер Аарон сказав: “Якщо ти хочеш цього, … вклони[сь] Богові, … [і] пока[йся] в усіх своїх гріхах”¹⁰. Покаяння — це шлях до радості¹¹, оскільки воно є шляхом, що веде до Спасителя Ісуса Христа¹².

Для когось думка про покаяння як про шлях до радості може здатися суперечливою. Іноді покаяння може бути болісним і важким. Каючись, нам доводиться прийняти те, що певні наші думки та вчинки — навіть певні наші вірування — були хибними. Покаяння вимагає також зміни, яка іноді може викликати незручності. Однак радість і комфорт не є тотожними. Гріх — зокрема, гріх самовдоволення — обмежує нашу радість.

Як сказав автор Псалмів: “Буває увечорі плач, а радість на ранок!”¹³ Каючись у гріхах, ми повинні зосереджуватися на великій радості, яка на нас чекає потім. Ночі можуть здаватися довгими, але ранок неодмінно настане, і тоді який надзвичайний мир і яку дивовижну радість ми відчуємо, коли Спасителева Спокута звільнить нас від гріха і страждань.

Розгляньмо те, що сталося з Алмою в Книзі Мормона. Він був “виснажений вічним катуванням” і його душа була “змучена надмірно” через його гріхи. Але як тільки він звернувся до Спасителя за милістю, то “не памʼятав більше [свого] болю”¹⁴.

“І о, яка радість, — розповідав він, — і яке дивне світло я побачив; так, … радість, така ж надзвичайна, якою була й моя мука!”¹⁵

Це та радість, яка доступна кожному, хто приходить до Ісуса Христа через покаяння¹⁶. Як навчав Президент Рассел М. Нельсон:

“Покаяння дає нам можливість відчути силу Спокути Ісуса Христа. …

Коли ми вирішуємо покаятися, ми вирішуємо змінитися! Ми дозволяємо Спасителю перетворити нас на кращу версію самих себе. Ми вибираємо духовно зростати і мати радість — радість викуплення у Ньому. Коли ми вибираємо покаятися, ми вибираємо стати більше схожими на Ісуса Христа!”¹⁷

Покаяння приносить радість, бо готує наші серця до сприйняття впливу Святого Духа. Сповнитися Святим Духом — означає сповнитися радістю. А сповнитися радістю означає сповнитися Святим Духом¹⁸. Наша радість збільшується, коли ми щоденно працюємо над тим, щоб привнести Дух у своє життя. Як навчав пророк Мормон: “Проте вони постилися і молилися часто, і ставали все сильнішими і сильнішими в своїй покірливості, і все стійкішими і стійкішими у вірі в Христа, до того, що наповнило їхні душі радістю і втіхою”¹⁹. Господь обіцяє всім, хто докладає зусиль, аби йти за Ним: “Я вділю тобі … Свого Духа, Який просвіти́ть твій розум, Який сповнить твою душу радістю”²⁰.

Після того як ми відчули радість, яку приносить щире покаяння, у нас виникає природне бажання поділитися тією радістю з іншими. І коли ми це робимо, наша радість примножується. Саме так сталося з Алмою.

“Я пишаюся, — казав він, — що, мабуть, я можу бути знаряддям у руках Бога, щоб привести яку-небудь душу до покаяння; і в цьому моя радість.

І знайте, коли я бачу багатьох моїх братів, які розкаюються і приходять до Господа Бога свого, тоді моя душа сповнюється радістю; тоді я згадую, що Господь зробив для мене, … так, тоді я згадую Його милосердну руку, яку Він простер до мене”²¹.

Допомагаючи іншим покаятися, ми у природний спосіб виявляємо свою вдячність Спасителю; і це також стає джерелом великої радості. Господь пообіцяв:

“І якщо буде так, що … ви приведете тільки одну душу до Мене, якою великою буде ваша радість з нею в царстві Мого Батька.

І ось, якщо ваша радість буде великою з однією душею, яку ви привели до Мене в царство Мого Батька, якою великою буде ваша радість, якщо ви приведете багато душ до Мене!”²²

Мені допомагає, коли я уявляю радість, яку має відчувати Спаситель кожного разу, коли ми отримуємо благословення Його викупительної жертви в нашому житті²³. Як цитував Президент Нельсон²⁴ слова апостола Павла з його Послання до євреїв: “Скиньмо всякий … гріх, що обплутує нас, … дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста … і сів по правиці престолу Божого”²⁵. Ми часто кажемо про біль і страждання в Гефсиманії та на Череповищі, але рідко згадуємо про велику радість, яку Спаситель мав передчувати, коли віддавав за нас Своє життя. Звичайно, Він пережив біль і страждання заради нас, аби ми могли відчувати радість від повернення разом з Ним у присутність Бога.

Після того як Спаситель навчав людей у стародавній Америці, Він виявив їм велику любов, сказавши:

“І ось, знайте, великою є Моя радість, аж до повноти її, через вас …; так, і навіть Батько радіє, а також усі святі ангели. …

В [вас] я матиму повноту радості”²⁶.

Брати і сестри, на завершення я хочу скласти особисте свідчення, яке вважаю священним даром. Я свідчу, що Ісус Христос — Спаситель і Викупитель світу. Я знаю, що Він любить кожного з нас. Його єдина мета, Його “робота і [Його] слава”²⁷ — допомогти нам отримати повноту радості в Ньому. Я особисто свідчу: щоденне покаяння і наближення до Ісуса Христа — це шлях, що веде до радості, такої радості, яку нам важко й уявити²⁸. Ось чому ми знаходимось тут, на землі. Ось чому Бог приготував для нас величний план щастя. Ісус Христос — це справді “дорога, і правда, і життя”²⁹ і єдине “ім[’я] під небесами, яки[м] людина може бути спасенною в царстві Бога”³⁰. Я свідчу про це у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.