Члени Церкви в Гаїті крокують вперед, залишаючись стійкими в євангелії
Коли в січні 2010 року землетрус вразив Гаїті, Жан-Елі Рене помчав додому, аби переконатися, що його сім’я в безпеці. Прибігши на місце, він побачив на вулиці одного зі своїх трьох синів, який плакав. Крики ще одного сина він почув з-під розвалин, в які перетворився дім їхньої сім’ї.
32-річний батько кинувся на той крик і розгрібав уламки доти, поки не знайшов п’ятирічного сина та тіло вагітної дружини, яка накрила собою їхнє дев’ятимісячне дитя, захищаючи його, коли обвалився дах їхнього дому.
Брат Рене служить діловодом у приході Леоган Гаїтянського колу Порт-о-Пренс. Хоч він і втратив дружину, ненароджену дитину та дім, однак не скаржиться і не гнівається через це. Майже кожний день після землетрусу брата Рене можна було знайти в домі зборів, де він, тримаючи на колінах немовля і з двома іншими хлопчиками біля себе, допомагав єпископу координувати надання допомоги членам приходу та іншим людям, для кого дім зборів став тимчасовим притулком.
Історія брата Рене зворушує, але вона не унікальна. Члени Церкви по всьому Гаїті дуже постраждали від руйнувань, яких завдав землетрус силою в 7,0 балів, однак це лихо дало виявити силу гаїтянських святих, яких стає дедалі більше. Як і брат Рене, багато членів Церкви—як давніх, так і нових—були спроможні впоратися з труднощами і знайшли мир і втіху у праведності та послушності.
Перевірені у випробуванні
У своїх випробуваннях члени Церкви в Гаїті стали стійкішими в євангелії, продовжуючи зміцнювати та підтримувати одне одного та інших у своїх громадах.
“Cправді, усе, що ми мали—і матеріальне, і наші сім’ї—пропало. Але наша віра в Ісуса Христа не знищена,—сказав Ів П’єрр-Луї, єпископ приходу Леоган.—Це гарна нагода для нас оцінити себе як учнів Христа”.
“Особливо великим прикладом віри і свідчення у подоланні труднощів стали місцеві провідники священства, які, навчаючись виконувати свої покликання у важкий час, допомагали тим, хто потребував допомоги”,—сказав старійшина Франсіско Дж. Віньяс, сімдесятник, президент Карибської території.
“Вони використовували свої ключі священства, щоб благословляти життя членів і нечленів Церкви,—сказав він.—Вони працювали в раді і отримували скерування Духа, щоб день у день справлятися з великими труднощами”.
Руйнівні наслідки землетрусу викликали труднощі, особливо для єпископів у Гаїті, сказав Проснер Коулін, президент Гаїтянського колу Порт-о-Пренс. На плечі єпископів та інших церковних провідників лягла відповідальність за піклування про сотні членів приходів та власні сім’ї, а також надання їм допомоги.
“[Єпископи] продовжують допомагати,—сказав президент Коулін.—Вони розуміють, що багато втрачено, але у них є євангелія. Вони [заохочують] членів Церкви і далі жити гідно”.
Після землетрусу єпископ П’єрр-Луї став керівником громади. Упродовж тижнів і місяців після спустошення в Гаїті він віддано служив членам і нечленам Церкви в Леогані, турбуючись про потреби сотень людей.
“Він—найдивовижніший, найсмиренніший слуга, якого я тільки колись зустрічав”,—сказав Чад Петерсон, лікар з Аризони, який був поряд з єпископом П’єрр-Луїсом, прибувши волонтером в країну після землетрусу.
Віра на тепер і на майбутнє
Багато історій було розказано про членів Церкви в Гаїті, чия здатність швидко відновлювати фізичні та душевні сили, а також віра в Господа допомогла їм вистояти у випробуваннях.
“Хоча вірні гаїтянські святі зазнали серйозних випробувань, вони сповнені надії на майбутнє,—сказав старійшина Уілфорд В. Андерсон, сімдесятник, у своєму зверненні на квітневій генеральній конференції 2010 року.—Як і в перших піонерів 1846 року, їхні серця розбиті, але їхній дух—сильний. Вони також навчають нас, що надія, щастя і радість не залежать від обставин, а від віри в Господа”.
Така послушність і віра виявилися, коли церковні збори після землетрусу не були перервані.
Члени Церкви в Гаїті, незважаючи на те, що їхня країна була в руїнах, прийшли до церкви одягненими у свій найкращий недільний одяг і з усмішками на обличчях. Євангелія була “дорогою життя”, і на неї вони покладалися у своєму горі і відчаї.
“Хоч люди втратили свої домівки, роботу та рідних, вони були дуже люблячими, довірливими та доброзичливими. У них дивовижна віра”,—сказав брат Петерсон.
Сьогодні Церква продовжує процвітати в Гаїті. За словами президента Коуліна, відвідуваність причасних зборів зросла, і народ в Гаїті продовжує працювати, щоб відбудувати свої поселення.
“Члени Церкви добре служать іншим,—сказав він.—Вони відвідують їх, шукають роботу для себе та інших”.
Бертоні Теодор, місцевий гаїтянин і директор церковної гуманітарної служби в Гаїті, каже, що він та інші теперішні й майбутні провідники Церкви в Гаїті завдяки цьому природному лиху здобули дуже цінний досвід.
“У нас є нагода служити іншим, знову показуючи, як ми їх любимо,—сказав він.—Нам знову слід відчути, що ми не одинокі у світі, що ми належимо до Господнього народу”.
Брат Теодор сказав, що землетрус—або інші стихійні лиха—не можуть знищити мир чи радість членів Церкви в Гаїті.
“Ось моє свідчення: Господь ніколи не забуває про Своїх дітей,—сказав він.—Він знає, де я, в якій я ситуації. Він ніколи не залишить мене на самоті”.