Усе допомагає на добре

В юності я завжди чекав весняної пори року. Коли теплішало, я вже був готовий грати у бейсбол. Подібно до інших юнаків я прагнув стати великим бейсбольним гравцем. Мені пригадалась історія про дуже юного хлопчика зі схожими мріями. Маючи бажання стати наступним великим бейсбольним гравцем, він вирішив вийти з дому і тренуватися. Тримаючи в одній руці бейсбольного м’яча, а в іншій бейсбольну биту, він підкинув м’яч у повітря. Прагнучи відбити його якнайдалі, він вдарив щосили, але м’яч упав на землю. Дерев’яна бита навіть не зачепила його. Юнак не хотів здаватися і вирішив спробувати знову. За мить до того як підкинути м’яча у повітря, його рішучість зросла, коли в думках у нього виникла уява могутнього удару. Та, на жаль, результат був той самий. М’яч лежав на землі. Однак кожен хороший бейсбольний гравець знає, що існує три спроби до того, як ти опинишся поза грою. Він зосередився ще більше, підкинув м’яч у повітря і вдарив так сильно, як ніколи раніше. Коли м’яч знову опинився на землі, і на очах юнака вже почали навертатися сльози, раптом радісна усмішка з’явилася на його обличчі і він промовив: “Та я чудовий пітчер!”

Кожен з нас матиме випробування й труднощі. Але, як і в цьому простому прикладі, саме наша реакція на ці труднощі визначатиме наш успіх і міру щастя. Кожен з нас зазнаватиме лиха незалежно від того, де ми є. У Писаннях нас навчають, що “є потреба в тому, щоб була протилежність у всьому”¹. Кожен з нас матиме важкі часи і питання не в тому, коли, а як ми переживемо їх.

Апостол Павло виклав цікавий урок лише за кілька років до того, як святі в Римі мали пережити найсильніші гоніння будь-якої доби християнства. Павло нагадав святим, що “тим, хто любить Бога, … усе допомагає на добре”². Наш Небесний Батько, Який має цілковиту й досконалу любов до нас, надає нам можливість мати досвід, який дозволить нам розвивати риси характеру та якості, яких ми потребуємо, щоб поступово ставати все більше схожими на Христа. Наші випробування приходять в багатьох різних формах, але кожне з них дозволить нам стати більше схожими на Спасителя, коли ми вчимося розпізнавати те хороше, що несе в собі кожний життєвий досвід. Зрозумівши це вчення, ми здобуваємо більшу впевненість у любові нашого Батька. У цьому житті ми можемо так і не дізнатися, чому ми стикаємося з певними речами, але ми можемо відчути впевненість, що цей досвід допоможе нам стати кращими.

Зараз я чітко усвідомлюю, що набагато легше озирнутися і побачити, чого ми навчилися з нашого досвіду, коли випробування вже позаду. Але задача полягає в тому, щоб побачити перспективи вічності, коли ми ще проходимо через свої випробування. Декому наші випробування можуть здаватися неважкими, але для кожного з нас, коли ми проходимо через цей досвід, це справжні випробування і вони вимагають від нас смирення перед Богом і бажання навчатися від Нього.

Цієї Великодньої неділі ми згадуємо про життя нашого Спасителя. Саме Його ми прагнемо наслідувати в усіх наших діях. Дозвольте мені нагадати п’ять уроків, які ми можемо засвоїти, з цих останніх годин життя Спасителя на землі і які допоможуть нам сміливо зустрічати власні випробування.

По-перше, Він не прагнув чинити Свою волю, але лише волю Свого Батька. Він залишався відданим Своїй священній місії навіть у лиху годину. Коли Він упав долілиць у Гефсиманському саду, то благав: “Отче, як волієш,—пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте—не Моя, а Твоя нехай станеться воля!”³. Іноді ми проходимо крізь біль і смуток, щоб вирости і підготуватися до можливих випробувань у майбутньому. Я хочу запитати вас, матері. Чи зробили б ви щось, що завдало болю і викликало сльози у ваших дітей, коли вони не зробили нічого поганого? Звичайно ж, зробили б! Коли матері ведуть своїх дітей до лікаря, щоб зробити щеплення, майже кожна дитина виходить з кабінету лікаря в сльозах. Чому ви це робите? Тому що знаєте, що невеликий біль зараз захистить їх від можливої болі і страждань у майбутньому. Наш Батько Небесний знає кінець від початку. Нам треба наслідувати приклад Спасителя і довіряти Йому.

По-друге, коли ми стикаємося з випробуваннями, нам треба навчитися не скаржитися й не ремствувати. Нефій, описуючи велике видіння спокутної жертви Спасителя, сказав нам: “Отже, вони бичуватимуть Його, а Він витерпить це; і вони битимуть Його, а Він витерпить це. Так, вони плюватимуть на Нього, а Він витерпить це через Свою люблячу доброту і Своє довготерпіння до дітей людських”⁴. Ми завжди маємо намагатися владнати проблему і подолати випробування, але замість цього ми запитуємо: “Чому я?” Або “що я зробив, щоб заслужити це?” Можливо це питання повинно звучати так: “Що я маю зробити?” “Чого я можу навчитися з цього досвіду?” “Що я маю змінити?”

Кілька років тому, коли ми з дружиною служили у Венесуелі, наш наймолодший син залишив комфортне оточення своєї школи, щоб приєднатися до нас. Він не скаржився, але було очевидно, що йому було важко, коли він приїхав у цю країну, де все було для нього новим. Але завдяки дивовижному перебігу подій цей досвід перетворився з випробування у величезне благословення в його житті. Він досяг цього, змінивши власне ставлення і розвинувши рішучість досягти успіху.

По-третє, коли ми переживаємо випробування, то повинні шукати більшої допомоги від Бога. Навіть наш Спаситель мав потребу молитися “ще пильніш”, коли був у Гефсиманському саду⁵. Ми можемо навчитися набувати великої віри, якщо робитимемо це. Ми мусимо пам’ятати, що часто відповіді від нашого Небесного Батька не усувають випробування від нас, але натомість Він допомагає нам зміцнюватися, коли ми проходимо випробування. Подібно до того, як Господь допоміг послідовникам Алми, Він може полегшити “тягарі, які покладені на ваші плечі, щоб ви навіть не відчували їх на своїх спинах”⁶. Під час випробувань давайте не будемо ображатися або втрачати вірність. Натомість давайте наслідувати приклад Спасителя, стаючи більш наполегливими, більш щирими та більш відданими.

По-четверте, навчатися служити і думати про інших навіть в часи випробувань. Христос був найвеличнішим прикладом служіння. Його життя було сповнене прикладів допомоги й служіння іншим, а Його найвеличнішим даром для всіх було те, що Він зробив для нас. Він сказав: “Бо знай, Я, Бог, вистраждав це за всіх, щоб їм не страждати, якщо покаються”⁷. Ми повинні покаятися і тоді, наслідувати Його приклад служіння. Коли ми служимо іншим, то забуваємо про свої особисті проблеми і, працюючи, щоб полегшити біль або занепокоєння інших, ми самі зміцнюємося.

Під час останньої генеральної конференції наш любий пророк, Президент Томас С. Монсон сказав: “Я вважаю, що Спаситель каже нам, що якщо ми не губимо себе у служінні іншим, то наше життя має не багато сенсу. Ті, хто живуть лише для себе, зрештою зсихаються і, образно кажучи, втрачають своє життя, у той час як ті, хто втрачають себе у служінні іншим, ростуть і розквітають—і в результаті рятують своє життя”⁸.

По-п’яте, прощати інших і не прагнути перекласти вину за нашу ситуацію на них. Іноді ми любимо говорити: “Якщо б вони не зробили цього, я б не відреагував так”. Тілесна людина схильна перекладати вину на когось іншого, щоб не відповідати за свої власні дії. Спаситель подивився на тих, хто прибили Його цвяхами до хреста і благав Свого Батька на Небесах: “відпусти їм,—бо не знають, що чинять вони!”⁹. Чи не можемо й ми бути більш великодушними?

Просуваючись крізь випробування життя, давайте пам’ятати про перспективи вічності, давайте не будемо скаржитися, давайте будемо ще пильніше молитися, давайте служити іншим і давайте прощати одне одного. Якщо ми робитимемо так, то “[нам], хто любить Бога, … усе допомага[тиме] на добре”¹⁰. Я складаю урочисте й тверде свідчення, що наш Батько любить нас і Він послав Свого Сина, щоб показати і прокласти шлях для нас. Він страждав, помер і воскрес, щоб ми могли жити, і Він хоче, щоб ми “ма[ли] радість”¹¹ навіть у наших випробуваннях життя. Я кажу це в ім’я Ісуса Христа. Амінь.