Ви врятували мій шлюб

З 1979 по 1986 рік я виконував будівельні роботи в Омані, працюючи на міністерство оборони. Міністерство давало мені об’єкти в найбільш важкодоступних місцях країни, і в більшості випадків я був єдиним начальником, який спостерігав за виконанням проектів. Я також був єдиним членом Церкви, який працював у міністерстві.

Одного дня у головному офісі нашої компанії я випадково зустрів електротехніка, який казав щось погане про Церкву, і він не раз це робив раніше. Я спокійно ставився до його коментарів, бо в головному офісі бував лише недовго перед від’їздом на наступний об’єкт.

Однак пізніше цього чоловіка призначили перевіряти виконання електротехнічних робіт на об’єктах, розташованих вздовж кордону Оману з Єменом. За розкладом ми мали провести разом майже годину перед його вильотом до головного управління.

Коли він приїхав, то перевірив роботи і був задоволений їхнім виконанням. Поки ми були разом, розмова була зосереджена на роботі, а потім я відвіз його до злітної смуги, щоб переконатися, що він безпечно повернеться назад.

Це був сезон дощів, і злітна смуга, розташована на гірському плато на висоті 1830 м над рівнем Індійського океану, була вкрита хмарами. Рейс мого співробітника відклали.

У мене впало серце, коли я зрозумів, що мені доведеться чекати в машині разом з цим чоловіком. Коли я мовчки помолився, у мене з’явилася думка, що слід розпитати цього чоловіка про його сім’ю, особливо про дружину.

Я так і зробив, і раптом цей інженер розплакався, кажучи, що недавно отримав звістку про те, що дружина хоче з ним розлучитися. Мені на думку відразу ж спало слово любов, i наступні дві години я розмовляв з ним про любов, яку ми повинні мати до інших, і про любов, яку Господь Ісус Христос має до всіх нас. Я й не помітив, як ми стали друзями. Коли ми закінчили розмову, хмари розійшлися, і той інженер сів у літак. Невдовзі я дізнався, що він звільнився і повернувся додому.

Через кілька років під час заходу для носіїв Ааронового священства, що проводився на відкритому повітрі в Плімуті, місті на південному узбережжі Англії, я помітив чоловіка, який прямував до мене. Підійшовши, він сказав: “Я так і подумав, що це ти, Ніле”.

То був електротехнік з Оману. Наступні слова, сказані ним, залишилися в моєму серці: “Дякую, що поговорив зі мною про любов того дня в горах. Ти врятував мій шлюб, і я буду завжди тобі вдячний”.

Ми обмінялися ще кількома словами, і він пішов. З того часу я ніколи його не зустрічав.

Я завжди буду вдячний за натхнення, яке отримав в Омані. Воно благословило того інженера і дало мені сили триматися своїх релігійних вірувань, коли я був самотній і далеко від дому.