Десять порад батькам дорослої молоді

Ось кілька труднощів, з якими доросла молодь стикається у сьогоденному світі, та викликані цими труднощами питання, з якими треба справлятися батькам.

Пізніші шлюби. Через існуючу в суспільстві тенденцію пізніше започатковувати сім’ю, деякі представники дорослої молоді поводяться як вічні підлітки. Інші переживають, чи зможуть вони коли-небудь укласти шлюб і мати дітей. Як ми, батьки, можемо найкращим чином допомогти їм бачити вічну перспективу?

Фінансова нестабільність. Багато дорослої молоді в наш час не має такої економічної стабільності, як їхні батьки. Їм може бути важко знайти роботу—навіть якщо вони вже здобули освіту—або забезпечувати сім’ю. Що слід робити нам, батькам: підтримувати їх в економічному плані чи дотримуватися думки, що наші діти зростатимуть, навчаючись розпоряджатися своїми фінансами?

Надзвичайна кількість можливостей. Сучасна молодь може мати ширші можливості вибору професії, але часом усі ті можливості можуть приголомшувати. Як батьки можуть допомагати дорослим дітям розглядати інші можливості, але в той же час обрати професію, яка принесе задоволення?

Життя з батьками. Незалежно від того, чи дорослі діти вже у шлюбі, чи ні, все більша кількість дорослої молоді віком від 18 до 34 років живе з батьками. Коли дорослі діти живуть з батьками, як батькам належним чином обговорити такі питання: хто платитиме за продукти і як дисциплінувати онуків?

Належність до релігії. У наш час доросла молодь будь-якого віросповідання менше налаштована відвідувати церкву, ніж це було лише покоління тому. Як ми, батьки, можемо заохочувати дорослих дітей залишатися активними у Церкві? Як ми можемо духовно їх підтримувати, якщо вони перестануть бути активними у Церкві?

Навіть коли дорослі діти мають кращі, ніж ми, здібності й успіхи, вони все ще потребують батьківської підтримки і заслуговують на неї, щоб знати, як орієнтуватися у світі. Далі на ваш розгляд пропонується 10 настанов.

1. Дізнайтеся, що ваші діти хочуть і люблять. Замість того, щоб казати своїм дорослим дітям, як здобути те, що, на вашу думку, їм потрібно, розпитайте їх, які у них цінності, цілі і мрії. Вони можуть попросити вас допомогти у плануванні шляху досягнення цілей. Якщо так станеться, нехай ваша розмова буде зосереджена на їхніх мріях. Обговоріть аргументи “за” і “проти”, моліться, щоб мати провід, і продовжуйте розмовляти. Якщо діти не знають, чого хочуть, запропонуйте їм зустрітися з фахівцем з профорієнтації, пройти тести на визначення професійних інтересів або здобути більше досвіду, знайшовши якусь роботу і волонтерське служіння.

2. З молитвою вивчіть Учення і Завіти 121:34–46. Ці вірші чудово застосовуються до матерів і батьків. Вони навчають правильних принципів стосовно того, як скеровувати наших дорослих дітей у праведний спосіб.

3. Розвивайте стосунки з великою кількістю дорослої молоді. Ви можете відкрити для себе, що діти інших людей також цікавляться тим, як ви жили, коли вам було 20–30 років. Дорослій молоді цікаво, як люди старшого віку знаходили баланс серед суперечливих пріоритетів, вибирали професію або починали розуміти, коли треба шукати супутника життя. Спілкуючись з цими молодими дорослими, ви краще зрозумієте труднощі, які постають перед цим поколінням.

4. Звертайте увагу на їхні дари. Допоможіть дорослій молоді зрозуміти, що їхні таланти й інтереси можуть допомогти у створенні образу щасливого майбутнього. Зазначте, що люди рідко отримують задоволення від того, опанування чого не вимагатиме достатніх зусиль. Навіть ті, хто має певний талант, повинні розвивати його певний час, якщо хочуть досягнути успіху.

5. Довіряйте прийнятим ними рішенням. Це не означає вірити, що вони завжди будуть приймати ідеальні рішення. Це означає, що ви будете вірити, що вони можуть бути життєрадісними, що Бог прощає і що життя може мати глибокий сенс, навіть якщо й доводиться долати невдачі та проходити через випробування. Малі діти можуть злякатися травми, але молоді дорослі зростають, долаючи труднощі, а не уникаючи їх. Підтримуйте їх словами і діями, заохочуйте їх не піддаватися стресам, моліться з ними і за них та не забувайте про здоровий гумор.

6. Хваліть їх за докладені зусилля. Висловлюючи похвалу дорослій молоді за старанність у роботі й життєрадісність, ви допоможете їм більш наполегливо працювати над завданнями, не боятися труднощів і відчувати більше задоволення від роботи. Формула, якою поділився Президент Томас С. Монсон, така: “Успіх приносить робота, а не марні сподівання”¹.

7. Прагніть натхнення. Наші молитви і віра допомагають нам відкрити серця, дозволяючи Богові змінити нас. Я знаю одну жінку, яка дуже непокоїлася, бачачи, які телепередачі з дозволу її дорослих дітей дивляться їхні діти. Вона відчувала, що ті передачі прищеплюють неповагу й сварки, хоча вони й відповідали віковій категорії тих дітей. Не бажаючи втручатися, вона часто молилася і постилася, аби знати, що робити чи сказати. Одного ранку їй зателефонувала невістка і попросила порадити, як подолати неповагу і сварки між дітьми. Моя знайома поділилася своїм спостереженням стосовно телепередач. Її невістка ніколи не задумувалася про те, який вплив вони справляють. Вони погодилися на тому, які зміни слід внести, і атмосфера в домі покращилася.

8. Обговорюйте фінансові питання. Делікатно, з огляду на вашу особисту ситуацію та зрілість кожної дитини, з молитвою вирішуйте, яку фінансову допомогу, якщо в цьому є необхідність, надавати вашим дітям. Можливо їм потрібна допомога лише в складанні бюджету. Якщо ви надаєте їм фінансову допомогу, чітко вкажіть з самого початку: ви хочете повернення грошей чи їхнього використання якимось іншим чином. Потім дружелюбно покладіть на дітей відповідальність за те, як вони розпоряджаються своїми коштами, і дайте їм навчатися на помилках: у тому числі обходитися без грошей завтра, якщо вони витратили надмірну суму сьогодні.

9. Будьте смиренними. Якщо у вас виникає бажання карати себе за помилки у вихованні дітей, докладайте зусилля, щоб поглибити своє смирення, а не самоприниження. Ввічливо попросіть вибачення, скажіть, що будете робити, аби стати кращим, а потім з упевненістю рухайтеся вперед. Дайте можливість своїм дітям, спостерігаючи за вами, дійти висновку, що помилки—це не кінець, вибачення не є ознакою слабкості, а прощаючи іншим та собі, ми здобуваємо спокій.

10. Міра справжнього успіху. Коли ми надто зосереджуємося на тому, що інші про нас подумають з огляду на вибір наших дітей (хороший чи поганий), ми перестаємо бути об’єктивними і часто втрачаємо Духа. Пам’ятайте, що наш успіх у вихованні дітей не вимірюється тим, як добре наші діти живуть за нашими цінностями, але наскільки послідовно і безкорисливо ми живемо за ними.