Я вдячна, що наші провідники молоді спланували відвідування храму. Коли ми готувалися до цієї поїздки в Апію, Самоа, то раділи такій надзвичайній нагоді. Ми з радістю пішли до храму виконувати хрищення за померлих—за тих, хто в духовному світі чекає, щоб ми дослідили свою сімейну історію і виконали для них роботу.

Під час хрищення я побачила юнака в нашій групі, який христився за Фаатагу Агавале—мого дідуся. У моїх очах з’явилися сльози радості, і я знала, що дух його тут. Я була дуже щасливою, що ми змогли виконати за нього роботу у храмі.

В підлітковому віці я не любив ходити до церкви, тож не дуже багато знав про Біблію чи про Бога, та не дуже-то й хотів знати. Коли мені було 17, одна моя подруга сказала, що вона—мормонка. Я й гадки не мав, що таке мормон. Я сказав подрузі: “Якщо я захочу щось дізнатися про ту церкву, то зроблю це самостійно”.

Бачачи, що я не дуже цікавлюся релігією, вона дала мені Книгу Мормона і попросила читати її та молитися про неї. Вона не тиснула на мене. Пізніше того вечора, коли я відкрив книгу, то помітив свідчення дівчини, написане на першій сторінці. Коли я його прочитав, то відчув, що мені слід більше дізнатися про Книгу Мормона. Тож я почав читати книгу 1 Нефій. Я не міг відірватися від неї. Мені потрібно було знати більше.

На домашньому сімейному вечорі сім’я дівчини навчала мене про Ісуса Христа. Здавалося, що все має сенс. Тож невдовзі мене навчали місіонери і я охристився та був конфірмований членом Господньої істинної Церкви. Євангелія допомогла мені дізнатися, хто я, звідки прийшов та куди піду, якщо залишатимуся вірним.

Озираючись назад, я бачу, як Святий Дух допомагав мені мати бажання дізнаватися більше. А коли я більше дізнавався, моє ставлення до церкви та до Бога змінилося. Вперше у своєму житті я захотів зробити те, чого Він від мене очікував.

Книга Мормона змінила моє життя, і я вдячний своїй подрузі, яка подарувала мені цю книгу. Справжня подруга надала мені таку життєво важливу інформацію.