Послання Першого Президентства
Обіцяння того що серця повернуться
Моя мати, Мілдред Бенніон Айрінг, зростала в сільській місцевості, в Грейнджері, шт. Юта, США. Один з її братів на ім’я Рой займався сімейним бізнесом---вівчарством. Ще юнаком він багато тижнів проводив далеко від дому. З часом він почав менше цікавитися Церквою. Потім він переїхав до штату Айдахо, США, одружився і в нього було троє дітей. Він помер у віці 34 років, коли його дружині було 28, а діти були зовсім малими.
Хоча сім’я Роя жила в Айдахо, а моя мама переїхала за 4 тис. км до штату Нью-Джерсі, США, вона часто писала їм листи, сповнені любові й підтримки. Сім’я мого дядька з ніжністю називала мою маму “тітонька Мід”.
Минали роки, і одного разу я отримав телефонний дзвінок від кузини. У ньому повідомлялось, що померла вдова Роя. Моя кузина сказала: “Тітоньці Мід було б приємно, щоб ми вас повідомили”. Тітонька Мід уже давно пішла з цього життя, але та сім’я все ще відчувала її любов і потурбувалася, щоб повідомити мене.
Я був вражений тим, наскільки роль моєї мами у її сім’ї була подібна до тієї, яку відігравали нефійські пророки у їхніх сім’ях, підтримуючи родинні стосунки з тими, кого вони хотіли привести до Ісуса Христа. Нефій вів літопис, який, як він сподівався, колись допоможе дітям його братів повернутися до віри їхнього патріарха Легія. Сини Мосії виявляли таку ж саму любов, проповідуючи євангелію нащадкам Легія.
Господь дав нам можливість відчувати любов у сім’ях, які можуть залишатися разом навіки. Молоді люди в Церкві у наш час відчувають, як їхні серця повертаються до їхніх сімей. Вони відшукують імена родичів, які не мали змоги отримати спасительні обряди в цьому житті. Вони приносять ці імена до храму. Заходячи у води хрищення, вони отримують можливість відчути любов Господа і членів сім’ї, за яких вони виконують вікарні обряди.
Я й досі пам’ятаю, з якою любов’ю в голосі моя кузина, яка телефонувала мені, сказала: “Наша мама померла, і тітоньці Мід було б приємно, щоб ми вас повідомили”.
Ті з вас, хто виконує обряди для родичів, виявляють свою любов, як і сини Мосії та пророк Нефій. Як і вони, ви відчуєте радість за тих, хто прийняв ваше приношення. Ви також можете сподіватися на подібне відчуття великого задоволення, яке мав Аммон, який сказав про своє місіонерське служіння серед далеких родичів:
“Тому давайте пишатися, так, ми будемо пишатися Господом; так, ми будемо втішатися, бо наша радість повна; так, ми будемо уславлювати нашого Бога завжди. Слухайте, хто може занадто багато пишатися Господом? Так, хто може сказати надто багато про Його велику силу, і про Його милість, і про Його довготерпіння щодо дітей людських? Слухайте, я кажу вам, я не можу висловити й найменшої частки того, що я відчуваю” (Aлма 26:16).
Я свідчу, що почуття любові, яку ви виявляєте своїм членам сім’ї---де б вони не жили---є виповненням обіцяння, що Ілля прийде. Він уже прийшов. Серця дітей повертаються до батьків, а серця батьків повертаються до дітей (див. Maлахія 4:5–6; Джозеф Сміт—Історія 1:38–39). Коли ви відчуваєте спонукання знаходити імена предків і приносити їх до храму, ви спостерігаєте у своєму житті виповнення того пророцтва.
Яке благословення жити в час, коли виповнюється обіцяння про те, що серця повернуться. Мілдред Бенніон Айрінг відчувала ту необхідність у своєму серці. Вона любила сім’ю свого брата і виявляла свою любов до них. Вони відчували, що їхні серця повертаються в любові до тітоньки Мід, тому що знали про її любов до них.