Моє Свідоцтво
Я приєдналася до Церкви, коли була ще зовсім маленькою. Мій дідусь часто міркував над питанням: “Чи є життя після смерті” та іншими, я б сказала, філософськими питаннями. Коли місіонери тільки приїхали до України, під час контактування вони запитали одного чоловіка: “Чи цікаво Вам дізнатись більше про те, чи існує життя після смерті?”. Чоловік відповів, що одному його другу цікаво і порекомендував його місіонерам. Тим другом виявився мій дідусь. Вони з бабусею почали більше дізнаватися про Церкву, але так і не прийняли хрищення, на відміну від моєї мами та мене.
Я вирішила охриститися, коли мені було 12 років. Після одного з уроків Початкового товариства я підійшла до мами і сказала: “Мамо, я хочу охриститись”. Мама спитала: “У вас що, був урок про хрищення?”. Я відповіла: “Ні, я просто відчула, що хочу зробити це, хочу стати частиною цієї Церкви”! Невдовзі я пройшла бесіди і мені було призначено дату хрищення. Воно було заплановане на суботу, 9 квітня 2005 року на 12:15. Я навчалась у школі по суботах, і уроки тривали до 14-ї години. Я сиділа і думала, як же мені встигнути на хрищення, і тут вчителька говорить: “Діти, сьогодні останніх трьох уроків не буде”! Якою ж щасливою я бігла до Церкви! Досі пам’ятаю те відчуття щастя і тепле яскраве сонце, що освітлювало дорогу переді мною. Я вдячна президенту Дідушку, який христив мене, і мамі, яка підтримує мене.
Я охристилась також в день народження іншої моєї бабусі, що була категорично проти Церкви. Однак зараз вона підтримує мене, адже бачить плоди моєї віри!
Уроки Початкового товариства, а згодом уроки Товариства молодих жінок заклали чудову міцну основу та стали моральним компасом, що спрямовує здійснювати вчинки, якими визначається праведна людина. Вони допомогли мені приймати правильні рішення, які зрештою визначають усю долю.
Коли я переїхала до іншого міста, щоб навчатися в університеті, то змінилося моє оточення, змінилася філія, у якій я тепер мало кого знала, і моя віра почала слабнути. Але потім один з братів декілька разів запрошував мене поїхати на мою першу молодіжну конференцію 18-30. Зрештою, я погодилась. На конференції зміцнилися мої стосунки з молоддю філії й округу, я знайшла багато нових друзів, одним з яких виявився мій майбутній чоловік!
На відміну від інших хлопців, з якими я зустрічалась, поряд з ним я могла відчувати Духа і тепло, подібне до того, яке відчувала перед хрищенням. Через 3 місяці після нашого першого побачення ми одружились і запечатались у Київському храмі.
Я відчуваю, що євангелія Ісуса Христа благословляє моє життя щодня мільйонами благословень. Зокрема, ми благословенні мати трьох прекрасних синів і навчати їх вірі у Бога, Вічного Батька, Який любить і піклується про них.
Чим далі, тим більше росте прірва між Церквою та світом, і люди дедалі частіше “блукають у темряві” гріха, не знаючи, де знайти щастя. Євангелія, її закони і заповіді—ключ до щастя і благополуччя наших душ. Президент Гордон Б. Хінклі навчав: “Ми радимо батькам і дітям віддавати найвищий пріоритет сімейній молитві, домашньому сімейному вечору, вивченню та навчанню євангелії і здоровим сімейним заходам”. Він доповнює: “Якими б достойними та прийнятними не були б інші потреби чи заходи, не слід дозволяти їм підміняти собою призначені Богом обов’язки, які адекватно спроможні виконувати лише батьки та сім’ї” (Життя і служіння Гордона Б. Хінклі).
Якщо ми навчаємо дітей євангелії, проводимо домашні сімейні вечори, молимося з ними, це найкраще, що ми можемо для них робити. Бог благословить нас додатковою мудрістю бути хорошими й успішними батьками.
Молитва та спільне вивчення Писань здатні замінити бунтарські, горделиві чи суперечливі почуття на почуття ласки, любові, милосердя й Духу. А в Святому Дусі ми можемо легко бути “світлом для світу”, благословляючи життя оточуючих людей навіть просто своїм прикладом.
Велике щастя мати так багато інструментів зміцнення сім’ї, які пропонує Церква, адже дуже багато сімей зараз підлягають впливам лукавого і руйнуються.
Євангелія робить мене більш люблячою, терпеливою та впевненою у собі мамою. Вона розкриває в мені нові таланти й дари. Я безмежно вдячна за те, що ми з чоловіком разом виховуємо наших дітей в лоні Церкви і вони можуть бачити приклади вірних святих, а також будувати своє життя на камені, яким є Ісус Христос. Ми вчимося пробачати, служити, розставляти правильно пріоритети та будувати стосунки з Небесним Батьком.