Вдячність—дорога до щастя

Хочу розповісти вам одну чудову історію. Одна сім’я переживала скрутні часи. Було важко не зосереджуватися на своїх труднощах. Мати писала: “Світ навколо нас розколювався, тож ми звернулися за проводом до Небесного Батька. Майже відразу ж ми зрозуміли, що оточені добротою і відчували підбадьорення звідусіль. Усією сім’єю ми щодня почали висловлювати вдячність одне одному і Господу. Одна близька подруга звернула мою увагу на те, що наш сімейний “кошик з благословеннями” був переповнений. Після тієї розмови ми з дітьми почали щось подібне до гри, яка нам подобалася все більше і більше. Щовечора перед сімейною молитвою ми розмовляли про те, як пройшов день, а потім розповідали одне одному, скільки благословень додалося до нашого “кошика з благословеннями”. Чим більше ми висловлювали свою вдячність, тим більше було причин дякувати. Ми відчували Господню любов надзвичайно, коли неочікувано з’являлися можливості зростати”².

Що може “кошик з благословеннями” додати вашій сім’ї ?

Ми повинні не лише відчувати вдячність, але й висловлювати її. Часто ми не помічаємо Господню руку. Ми ремствуємо, скаржимося, чинимо спротив, критикуємо; ми так часто невдячні. З Книги Мормона ми дізнаємося, що ті, хто ремствують, не знають “діянь Того Бога, Який створив їх”³. Господь радив нам не ремствувати, тому що в такому випадку Духові важко на нас впливати. Вдячність вимагає усвідомлення і зусилля.

Вдячність—це принцип, що сприяє відчуттю Духа. Він відкриває наш розум до сприйняття всесвіту, сповненого багатствами живого Бога. Завдяки вдячності ми духовно усвідомлюємо дивовижність найменших дрібниць, які приносять радість у наше серце, сповнюючи його посланням Божої любові. Це усвідомлення вдячності робить нас набагато чутливішими до божественного спрямування. Коли ми висловлюємо вдячність, то можемо сповнюватися Духом і відчувати зв’язок з людьми навколо нас і з Господом. Вдячність робить нас щасливими і стає провідником божественного впливу. “Жи[віть] в дякуванні щоденному,—казав Амулек, —за великі милості і благословення, якими Він обдаровує вас”⁴.

Милості і благословення виявляються по-різному. Часом—це труднощі. Однак Господь сказав: “Дякуй Господу Богу твоєму в усьому” ⁵. Усе означає хороше, погане—не просто щось. Він дав нам заповідь бути вдячними, бо знає, що почуття вдячності зробить нас щасливими. Це ще один доказ Його любові.

Що ви відчуваєте, коли хтось висловлює вам вдячність? Одного разу в неділю я сіла поруч із сестрою на уроці Товариства допомоги і трошки ближче з нею познайомилася. Через кілька днів я отримала листа електронною поштою: “Дякую, що сіли поруч із моєю донькою на уроці Товариства допомоги. Ви обійняли її. Ви не уявляєте, як багато це значило для неї і для мене”⁶. Ці слова матері були для мене несподіванкою; вони принесли мені щастя.

Що ви відчуваєте, коли висловлюєте вдячність іншим людям? Я б хотіла висловити вдячність тому, хто дбає про моїх онуків. Кілька місяців тому, відвідуючи їх у Техасі, я попросила шестирічного Томаса розповісти про його єпископа. Він сказав: “О, бабусю, ти його впізнаєш. Він носить темний костюм, білу сорочку, як татусь, у нього блискучі черевики й червона краватка. Він носить окуляри й завжди посміхається”. Як тільки я побачила Томасового єпископа, то відразу ж його впізнала. Моє серце сповнилося вдячністю до нього. Дякую, єпископе Гудмен, і дякую всім вам, чудові єпископи.

У Євангелії від Луки, в розділі 17, описано випадок, коли Спаситель зцілив десятьох прокажених. Як ви пригадуєте, лише один з очищених прокажених повернувся, щоб висловити свою вдячність. Цікаво, що Господь не сказав: “Твоя вдячність спасла тебе”. Він сказав: “Твоя віра спасла тебе!”⁷

Вияв вдячності прокаженого був сприйнятий Спасителем як вияв його віри. Коли ми молимося і виявляємо вдячність люблячому Небесному Батькові, Якого ми не можемо бачити, ми також виявляємо свою віру в Нього. Вдячність—це чудовий спосіб визнання нами Господньої руки в нашому житті. Це—вияв нашої віри.

У 1832 році Господь бачив необхідність готувати Церкву до майбутніх лихоліть. Лихоліття страхають. Однак Господь сказав: “Будьте в доброму гуморі, бо Я вестиму вас. Царство ваше, і благословення його ваші, і багатства вічності ваші.

І того, хто сприйматиме все з вдячністю, буде уславлено”⁸.

Та вдячність, яку ми виявляємо навіть у часи лихоліття, вимагає скрушеного серця й упокореного духа; смирення, щоб прийняти те, чого не можна змінити; готовності звернутися з усім до Господа, навіть коли ми всього не розуміємо; подяки за приховані можливості, які згодом виявляться. Тоді приходить відчуття спокою.

Коли востаннє ви дякували Господу за випробування чи нещастя? Неприємності спонукають нас ставати на коліна. А вдячність за неприємності також спонукає до цього?

Президент Девід О. Маккей зазначав: “Найсуворіші випробування є справжньою перевіркою нашої вдячності,… яка… простягається за межі нашого життя, чи то сумного, чи радісного”⁹.

Мої прекрасні, вірні сестри в Церкві! Я дякую вам за те, як ви даруєте Господню любов своїм служінням: за ваше піклування про сім’ї, де помер хтось із близьких; за вашу турботливість як візитних сестер; за готовність зміцнювати свідчення дітей, яким ви служите в Початковому товаристві; за час, присвячений підготовці молодих жінок до дорослого життя. Дякую вам за відданість. Завдяки вашій вірності я відчула любов Господа. Я маю благословення служити серед вас. Моє серце переповнене вдячністю і любов’ю до кожної з вас. Я також відчуваю глибоку вдячність до братів, з якими служила.

Але найбільше я вдячна за Спасителя, слухняного Сина, Який зробив усе, що просив Його Батько, і Який викупив усіх нас. Коли я згадую про Нього і думаю про Його доброту, то хочу бути такою, як Він. Я хочу, щоб усі ми мали благословення Його любові в нашому повсякденному житті. “Дяка Богові за невимовний дар Його”¹⁰. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.