Те, про що я знаю

Мої дорогі брати і сестри, я радий нагоді виступити перед вами. Я дякую кожному з вас за ваші молитви за мене. Я безмежно вдячний вам. За 49 років служіння генеральним авторитетом, я виступав понад 200 разів на генеральних конференціях. Зараз мені йде 97-й рік. Вітер дме, і я відчуваю себе наче останнім листочком на дереві.

Насправді моє здоров’я у досить доброму стані, незважаючи на різні чутки. Досвідчені лікарі і медсестри тримають мене у належній формі. Тож ще не відомо, хто раніше помре. Однак, враховуючи мій вік, я хотів би поділитися своїм свідченням про основні істини цієї роботи.

Кажу чесно, що зовсім все мені невідомо, але в дечому я впевнений. Те, про що я знаю, я говоритиму цього ранку.

Коли імператор Константин навернувся до християнства, він дізнався про розбіжності серед духівництва щодо природи Бога. Прагнучи подолати їх, він у 325 році зібрав видатних представників духівництва до Нікеї. Кожному учаснику було надано можливість висловити свої погляди. Проте суперечки ставали ще більш запеклішими. Не маючи змоги дійти визначення, було вирішено вдатись до компромісу. Він став відомим як “Нікейський символ віри”, і його основні положення проголошуються більшістю християн.

Особисто я не можу зрозуміти його. У мене цей “символ віри” викликає збентеження.

Я глибоко вдячний за те, що ми у цій Церкві не покладаємося на будь-яке людське визначення природи Бога. Наше знання походить безпосередньо від події, яка сталася особисто з Джозефом Смітом, який ще хлопчиком розмовляв з Богом, Вічним Батьком, та Його Улюбленим Сином, Воскреслим Господом. Він стояв навколішки у Їхній присутності, він чув Їхні голоси, він відповідав Їм. Кожен з Них був окремою Особою. Не дивно, що він сказав своїй мамі, що дізнався про неістинність її церкви. Отже, одним із великих всеохоплюючих учень цієї Церкви є наша віра в Бога, Вічного Батька. Він є Істотою, реальною та особистісною. Він—великий Управитель всесвіту, і все ж Він наш Батько, а ми Його діти.

Ми молимося до Нього і ці молитви є розмовою між Богом і людиною. Я переконаний, що Він чує наші молитви і відповідає на них. Я не можу заперечити цього. Я дуже часто отримував відповіді на молитви.

Алма напучував свого сина Геламана: “Радься з Господом в усіх своїх діяннях, і Він направлятиме тебе на добре; авжеж, коли ти лягаєш вночі, лягай з Господом, щоб Він міг доглядати тебе у твоєму сні; і коли ти прокидаєшся вранці, нехай твоє серце буде сповнене подяки до Бога; і якщо ти будеш робити так, ти будеш піднесений в останній день” (Алма 37:37).

Друга велика істина, в якій я впевнений, також ґрунтується на видінні пророка Джозефа. Вона є такою—Ісус живий. Він—Живий Христос. Він—Єгова Старого Завіту і Месія Нового Завіту. Під проводом Свого Батька він був Творцем цієї землі. Євангелія від Івана починається з чудових слів: “Споконвіку було Слово, Слово в Бога було, і Бог було Слово.

Воно в Бога було споконвіку.

Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього” (Іван 1:1–3).

Зверніть особливу увагу на останній вірш: “Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього”.

Він був великим Творцем. Саме його перстом було написано заповіді на горі [Синайській]. Саме Він полишив Свої царські оселі Небес і прийшов на цю землю, народившись за найскромніших обставин. Під час Свого короткого служіння Він зцілював хворих, повертав зір сліпим, оживляв мертвих і дорікав законникам і фарисеям. Він був єдиною досконалою людиною, яка будь-коли ходила по землі. Все це було частиною плану Його Батька. В саду Гефсиманії Він страждав настільки жахливо, що піт Його став, немов краплі крові, коли Він благав Свого Батька. Але все це було частиною Його великої спокутної жертви. Він був схоплений натовпом, приведений до Пилата, і натовп вимагав для Нього смерті. Він ніс хрест—знаряддя Своєї смерті. На Голгофі Він віддав своє життя, благаючи: “Отче, відпусти їм,—бо не знають, що чинять вони!” (Лука 23:34).

Його тіло обережно поклали до гробу Йосипа з Ариматеї. Але минуло три дні, і того першого ранку Великодня гроб спорожнів. Марія Магдалина говорила з Ним, і Він говорив з Нею. Він явився до Своїх апостолів. Він йшов з двома учнями по дорозі в Еммаус. І нам говориться, що Його бачили близько 500 інших людей (див. 1 Коринтянам 15:6).

Він сказав: “Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари,—Я повинен і їх припровадити. І мій голос почують вони,—і буде отара одна й Один Пастир!” (Іван 10:16). Відповідно до цього, Він явився людям, які зібралися на землі Щедрій у Західній півкулі. Там він навчав людей, як навчав у Старому світі. Все це детально записано в Книзі Мормона, яка є другим свідком божественності нашого Господа.

І знов повторюю, Він і Його Батько явилися хлопчику Джозефу, і Батько представив Сина, говорячи: “Це Мій Улюблений Син, слухай Його!” (Джозеф Сміт—Історія 1:17).

Наступне, в чому я переконаний і про що свідчу, це Спокута Господа Ісуса Христа. Без неї життя втрачає сенс. Вона є ключовим каменем арки нашого існування. Вона підтверджує, що ми жили до того, як народитися на землі. Смертне життя—це лише крок до славетнішого існування в майбутньому. Гіркота смерті пом’якшується обіцянкою Воскресіння. Якби не було Великодня, не було б Різдва.

Далі я говоритиму про великі істини, які ми отримали з Відновленням євангелії Ісуса Христа. Одна з них—відновлення священства, тобто повноваження, наданого людині, щоб говорити в ім’я Бога. Це священство має два розділи: менше, також відоме як Ааронове, було відновлене під руками Івана Христителя. Вище священство, Мелхиседекове, було відновлене під руками Петра, Якова та Івана.

Відновлюючи Ааронове священство, воскреслий Іван Христитель поклав свої руки на голову Джозефу Сміту та Оліверу Каудері і сказав: “Вам, мої товариші у служінні, в ім’я Месії я передаю священство Аарона, яке володіє ключами священнослужіння ангелів, і євангелії покаяння, і хрищення зануренням для відпущення гріхів” (УЗ 13:1).

Президент Уілфорд Вудрафф вже у похилому віці виступив перед молодими чоловіками Церкви і сказав: “Я хотів би закарбувати у вашій свідомості, що немає ніякої різниці чи є чоловік священиком чи апостолом, якщо він звеличує своє покликання. Священик має ключі священнослужіння ангелів. Ніколи в своєму житті як апостол, сімдесятник чи старійшина, я не відчував захист Господа настільки сильно, як маючи чин священика” (in Millennial Star, Oct. 5, 1891, 629).

Мелхиседекове, або вище священство, наділяє чоловіків владою покладати руки на голову інших людей і давати благословення. Вони благословляють хворих. Як сказав Яків у Новому Завіті: “Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім’я” (Яків 5:14).

Зрештою, я маю сказати про благословення дому Господа, які було явлено з Відновленням давньої євангелії.

В храмах, кількість яких значно збільшилася в останні роки, отримують благословення, недоступні в жодному іншому місці. Все, що відбувається в цих священних будівлях, пов’язане з вічною природою людини. Там чоловіки, дружини і діти запечатуються сім’ями на всю вічність. Шлюб не призначений, щоб тривати “допоки смерть не розлучить вас”. Він вічний, якщо подружжя живуть гідно цього благословення. Найдивовижнішим з усього є повноваження виконувати повірницьку роботу в домі Господа. Там виконуються обряди заради померлих, які не мали змоги пройти їх за життя.

Нещодавно мені розповіли про одну жінку з Айдахо-Фоллз, вдову. Протягом 15 років вона, діючи як повірник, пройшла храмовий ендаумент заради 20 тисяч людей в храмі Айдахо-Фоллз, шт. Айдахо. Вона пройшла 20-тисячний ендаумент у п’ятницю і повернулася у суботу, щоб виконати ще п’ять. За кілька днів потому вона померла.

Лише подумайте, що зробила ця одна маленька жінка. Вона як повірник пройшла ендаументи за стількох людей, скільки зібралися в Конференц-центрі цього ранку. Подумайте, як її прийняли на тому боці завіси.

Отже, мої брати і сестри, це моє свідчення, яке я урочисто складаю вам.

Нехай благословить вас Бог, кожного з вас, віддані святі останніх днів! Нехай спокій і любов перебувають у ваших оселях, а віра й молитва ведуть вас в усіх ваших справах! Про це моя смиренна молитва у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.