Це істина, чи не так? Тоді що ще має значення?

Зображення

Сьогодні моєю темою буде те, про що Президент Хінклі сказав на генеральній конференції у квітні 1973-го року.

Я щойно повернувся додому з місії. Переді мною було все життя. Чи зможу я завжди приймати вірні рішення все своє життя?

Тоді ще старійшина Гордон Б. Хінклі говорив про зустріч з молодим азіатським офіцером ВМФ. Той офіцер не був християнином, але за час навчання в США дізнався про Церкву і охристився. Тепер він збирався на батьківщину.

Президент Хінклі спитав офіцера: “Ваш народ не сповідує християнство. Що станеться, коли ви повернетеся християнином, а тим більше —мормонським християнином?”

Обличчя офіцера спохмурніло, і він відповів: “Сім’я буде розчарованою в мені. … А щодо майбутнього і кар’єри, всі двері можуть бути зачиненими для мене”.

Президент Хінклі запитав: “Чи готові ви сплатити таку високу ціну за євангелію?”

Його темні очі зволожили сльози, і він відповів своїм запитанням: “Це істина, чи не так?”

Президент Хінклі відповів: “Так, це істина”.

На це офіцер відповів: “Тоді що ще має значення?”¹

Усі ці роки я розмірковував над словами: “Це правда, чи не так? Тоді що ще має значення?” Ці запитання допомагали мені правильно дивитися на важкі життєві питання.

Справа, в якій ми задіяні, істинна. Ми поважаємо вірування наших друзів і сусідів. Усі ми—сини і дочки Бога. Ми багато чого можемо навчитися від інших чоловіків і жінок віри й доброчесності, як нас добре учив цього президент Фауст.

Але ми знаємо, що Ісус є Христос. Він воскрес. У наш час через пророка Джозефа Сміта священство Боже відновлено. У нас є дар Святого Духа. Книга Мормона є тим, чим ми вважаємо її. Обіцяння храму тверді. Сам Господь проголосив унікальну і неповторну місію Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів—бути “світлом світові” і “посланцем, … щоб приготувати шлях [перед Ним]”², коли “покотиться євангелія аж до кінців землі”³.

Це істина, чи не так? Тоді що ще має значення?

Звісно, у кожного з нас є інші справи, що мають значення. Коли я, 21-річний юнак, почув виступ Президента Хінклі, я мав серйозно поставитися до навчання, мені була потрібна робота, щоб платити за навчання, мені потрібно було переконати якусь особливу дівчину погодитися на шлюб зі мною, і я залюбки брав участь в інших гідних справах.

Як знайти свій шлях у всіх справах, що мають значення? Спрощуючи і очищуючи своє бачення. Є щось негідне, і його слід уникати; є щось хороше; є щось важливе; а є щось абсолютно необхідне. Спаситель сказав: “Життя ж вічне—це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його”⁴.

Віра—це не лише почуття, це рішення. З молитвою, вивченням, послухом і завітами ми вибудовуємо і зміцнюємо свою віру. Наше переконання у Спасителі і Його роботі в останні дні стає потужним збільшувальним склом, дивлячись крізь яке ми судимо про все інше. Потім, коли життя підкидає суворе випробування, як розповідав старійшина Оукс, у нас є сила триматися вірного курсу.

Президент Хінклі так сказав: “Коли [особа] вмотивована великими і могутніми переконаннями в істині, вона дисциплінує себе не через вимоги Церкви, а через знання, що знаходиться в її серці”⁵.

Чи достатньо ми вмотивовані “великими і могутніми переконаннями в істині”? Чи відбивається ця мотивація в наших рішеннях? Чи стаємо ми тими, ким хочемо стати? Це істина, чи не так? Тоді що ще має значення?

Ми знаємо істину. Колись моя дружина Кеті доглядала за нашими онуками, поки їхні батьки були у від’їзді. Наш 4-річний онук сильно штовхнув свого маленького братика. Заспокоївши малюка, що плакав, вона повернулася до старшого й чуйно спитала: “Навіщо ти штовхнув свого братика?” Той подивився на свою бабусю і відповів: “Бабусечко, вибач! Я загубив каблучку “ВП” і не можу тепер вибирати правду”. Нам слід бути уважними, бо виправдовування можуть стримувати наш прогрес.

“Великі й могутні переконання в істині” живуть в серцях святих останніх днів у націях по всьому світу. Ця сила віри просуває роботу царства вперед.

Багато років тому ми з дружиною були поруч з мужньою сестрою з Франції, коли її чоловік, якому ще не було 40 років, пішов за завісу. Сам тільки обов’язок вчити і вести в праведності чотирьох малих дітей здавався надважким. Однак пройшло 16 років, і ось вже троє її синів повернулися з місії, а дочка запечаталася у храмі.

Я знаю одного брата з Бразилії, який приєднався до Церкви у 16-річному віці і був єдиним її членом із сім’ї. Коли настав час їхати на місію, батьки були проти. За всю місію він жодної звістки від них не отримав і повернувся з місії додому до єпископа. Однак історія має щасливий кінець: у нього зараз прекрасна сім’я, він працює хірургом-стоматологом, а його батьки бажають, щоб він долучив до Церкви своїх братів.

Я знаю одного брата у Латинській Америці, який після хрищення вирішив бути чесним не тільки в десятині, але сплачувати повністю всі податки, чого не робили його конкуренти. Господь благословив його за чесність.

Багато жертв приноситься тихо: колишні місіонери не зволікають в обов’язку знайти вічного супутника, праведні жінки бажають дітей і вкладають своє життя у виховання дітей в любові й істині, сім’ї уважно обмежують вплив медіа та інтернету, який може спаплюжити їх дух, чоловіки і дружини знаходять більше часу, щоб разом побути в храмі.

Діти також можуть мати це збільшувальне скло віри. Я нещодавно познайомився з підлітками у Сеулі (Корея), які через безжальний шкільний розклад повертаються з навчання затемна, але при цьому п’ять разів на тиждень ходять на 6 годину на ранкову семінарію. Я знаю одного 8-річного бейсболіста, зірку своєї команди, який сам сказав тренеру, що не може грати у фіналі, оскільки гра відбудеться в неділю.

Багато непомітних проявів глибокої віри відомі самому тільки Богу. Але вони записані на небесах. Це істина, чи не так? Тоді що ще має значення?

Спаситель сказав: “Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його,—а все це вам додасться”⁶.

Я свідчу, що це істина і що вона таки має значення. В ім’я Ісуса Христа, амінь.