Не сходьте зі стежки!

Зображення

На одному з маршрутів у каньйоні неподалік мого дому є знак: “Не сходьте зі стежки!” Коли людина вирушає цим маршрутом, їй невдовзі стає очевидно, що це доречна порада. Там повно схилів, поворотів і перепадів. У деяких місцях ґрунт поза стежкою сипучий, а в певні пори року час від часу з’являються гримучі змії. Моє послання до кожної з вас цього вечора вторить посланню з того знаку: “Не сходьте зі стежки!”

Колись я брала участь з групою молодих жінок у поході до Тетонських гір, що у Вайомінгу. То був важкий похід, і на другий день ми дісталися найнебезпечнішої ділянки маршруту. Нам треба було пройти “Ущелиною ураганів”, влучно названою через сильні вітри, які майже постійно тут дмуть. Провідник наказав нам йти точно по центру стежки, нахиляючись якомога нижче на відкритій частині шляху, міцно закріпити все на рюкзаках і рухатися швидко. То було не місце, щоб фотографуватися чи “ловити ґав”. З мене наче тягар спав і радісно на душі було, коли кожна з молодих жінок успішно пройшла ту ділянку. І знаєте що? Ніхто з них не запитував, як близько їм можна підійти до краю!

Іноді, йдучи земними стежками, ми “ловимо ґав” у небезпечних місцях і вважаємо це веселим і захопливим, гадаючи, що контролюємо ситуацію. Іноді ми гадаємо, що можемо жити на краю і зберігати чесноту. Але це небезпечне місце. Як сказав нам пророк Джозеф Сміт: “Метою і задумом нашого існування є щастя; і ми досягнемо його, якщо будемо йти стежкою, що веде до нього; а ця стежка —чеснота” (History of the Church, 5:134–135).

Порада Господа Еммі Сміт в Ученні і Завітах, розділ 25, є і порадою всім Його безцінним дочкам. У ньому нам дається кодекс поведінки і порада “йти дорогами чесноти” (в. 2). Чеснота—“це образ мислення [або] поведінки, що ґрунтується на високих нормах моралі” (Проповідуйте Мою євангелію [2004], с. 125). То що ж це за високі норми моралі, які допоможуть нам бути чеснотливими?

Чеснота включає скромність—у думках, мові, одязі й манері поведінки. А скромність є фундаментом цнотливості. Як людина не піде босоніж маршрутом, на якому водяться гримучі змії, так і в сучасному світі заради власної безпеки слід бути скромною. При цьому ми показуємо людям, що розуміємо свій зв’язок з нашим Батьком Небесним, що ми—Його дочки. Ми показуємо, що любимо Його і стоятимемо Його свідками в усьому. Показуймо своєю скромністю, що ми “плекаємо чесноту” (“Dearest Children, God Is Near You,” Hymns, no. 96)! Скромність—це не проблема “крутості”. Це питання серця і святості. Це не проблема стильності. Це питання відданості. Це не проблема “прикольності”. Це питання цнотливості й дотримання завітів. Це не проблема популярності, а питання чистоти. Скромність нерозривно пов’язана з нашою твердою ходою стежкою цнотливості й чесноти. Ясно, що чеснота є вимогою для піднесення. Мормон підказує нам, що і чеснота, і цнотливість є “найдорожчим і найціннішим за все” (Мороній 9:9). Ми просто не можемо дозволити собі бути недбалими чи надто близько стояти біля краю. По цьому ґрунту небезпечно ходити будь-кому з дочок Бога.

В Ученні і Завітах, розділ 25, нам кажуть, що ми мусимо припасти до завітів (див. в. 25:13). Для мене припасти означає пристати, залишатися вірними і міцно дотримуватися тих обіцянь, які ми даємо Господу. Наші завіти зміцнять нас проти спокуси. Дотримання їх укріпить нас на стежці чесноти. Якщо ми будемо виконувати завіти, укладені під час хрищення, то будемо й далі йти по центру стежки. Старійшина Джеффрі Р. Холланд нагадує нам:

“З моменту нашого хрищення ми укладаємо завіти, йдучи шляхом, що веде до вічного життя, і ми залишаємося на ньому, якщо дотримуємося завітів. …

Якщо ми не зійдемо із завітного шляху, то у разі потреби будемо завжди відчувати спонукання Святого Духа. Майже увесь час наша дорога йтиме вгору, і допомога, яку ми отримуємо під час цього підйому, насправді є допомогою божественною. У нас є три члени Божества—Батько, Син і Святий Дух,—Які допомагають нам завдяки укладеним завітам.

Щоб пам’ятати про ті завіти, ми щотижня приймаємо причастя. В молитві, яка промовляється над хлібом, ми “свідчи[мо] перед Тобою, о Боже, Вічний Батьку, що [ми] бажа[ємо] узяти на себе ім’я Твого Сина і завжди пам’ятати Його, і дотримуватися Його заповідей, які Він дав [нам], щоб Його Дух міг завжди бути з [нами]” [УЗ 20:77]” (“Я хочу, щоб кожен новий член Церкви про це знав, а кожен давній член Церкви про це пам’ятав”, Ліягона, жовтень 2006 р., сс. 11–12).

Ведені Його Духом, ви будете впевнені і щасливі, і чеснота прикрашатиме ваші думки безупинно. Книга Мормона описує, що сталося, коли все суспільство дотримувалося завітів і вело чистий і чеснотливий спосіб життя: “І певно не могло бути щасливішого народу серед усіх людей, яких було створено рукою Бога” (4 Нефій 1:16). Ведені Святим Духом, ви також будете праведно впливати на інших людей.

У моєму кабінеті є фотографії поколінь жінок з моєї сім’ї: моя прабабуся, бабуся, мати і моя дочка Емі. Їхній приклад відданості й віри у план допомогли мені піднятися вище і пройти далі. Дивлячись зараз на цю фотографію, я дуже чітко бачу важливість чеснотливого життя. Зараз у мене цю картину доповнюють не тільки одна моя дочка, але ще п’ять невісток і п’ять маленьких онучок. Я відчуваю велику відповідальність за те, щоб вести взірцевий спосіб чеснотливого і святого життя заради них. Якщо ви—перші в лінії майбутніх поколінь, ви також маєте відповідальність перед тими, хто прийде за вами.

Нещодавно я ходила в такий же похід у Тетони, як і той, про який тут згадувала, але цього разу з чоловіком і друзями нашого віку. Коли ми вирушили, все було легко і захопливо, та наприкінці подорожі ми були виснажені, і я зрозуміла, що потрапила в халепу. Я не була фізично готова до походу так, як багато років тому з молодими жінками, і я недбало спакувалася, взявши забагато речей. Важкий рюкзак приніс мені втому і готовність здатися. Інші також боролися з впливами висоти, крутими ландшафтами і важкими рюкзаками. Мій чоловік відчув це і поспішив уперед. Я почувалася покинутою. Однак десь через годину я побачила, як він спускається стежкою з іншого боку долини. Він біг до мене. Підбігши, він узяв мій рюкзак, витер сльози і повів до нашого місця призначення—кришталево чистого озера в оточенні велетенських сосен. Потім він розвернувся, пішов назад маршрутом і зробив ще чотири таких ходки заради інших туристів. Коли я дивилася на нього, мені було шкода, що я така непідготовлена, і ще більше було шкода, що я стільки всього поклала в рюкзак і що йому довелось нести це замість мене. Але я була такою вдячною за його силу, безкорисливість, підготовку і любов.

Піднімаючись в горах життя, не сходьте зі стежки чесноти. Інші прийдуть вам на допомогу: ваші батьки, близькі, єпископи, порадники і праведні друзі будь-якого віку. І якщо ви знесилилися або не там повернули, змініть напрямок і повертайтеся на стежку чесноти. Завжди пам’ятайте, що Спаситель поруч. Він дасть вам покаятися, зміцнить вас, полегшить тягарі, витре сльози, втішить вас і надалі допомагатиме не сходити зі стежки.

Спаситель є бездоганним взірцем чесноти. Ісус ходив дорогами Святої землі, “добро чинячи” (Дії 10:38). Він зцілював хворих, давав зір сліпим і піднімав мертвих. “Він навчав істинам вічності, реальності нашого доземного існування, меті нашого земного життя і можливостям, відкритим для [нас як] … дочок у житті прийдешньому” (див. “Живий Христос: Свідчення апостолів”, Ліягона, квіт. 2000 р. сс. 2–3). Один з моїх улюблених уривків з Писань: “Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки” (Приповісті 3:5–6).

Я свідчу, що це істина. Він не тільки вказав шлях, але й часом вів мене по ньому. “Його шляхом є шлях, що веде до щастя в цьому житті і вічного життя у світі прийдешньому” (див. “Живий Христос: Свідчення апостолів”, Ліягона, квіт. 2000 р. с. 3). Я складаю своє свідчення, що Він живий! Він почує ваші молитви і направлятиме ваші кроки. Ісус Христос є нашим Взірцем і Провідником. Не сходьте зі стежки! Будьте скромними! Припадіть до своїх завітів і будьте гідними супроводу Святого Духа! Господь обіцяє: “Будьте в доброму гуморі, бо Я вестиму вас. Царство ваше, і благословення його ваші, і багатства вічності ваші” (УЗ 78:18). Справді, я вражена “Його незрівнянним життям і безмежною чеснотою Його великої спокутної жертви” (див. “Живий Христос: Свідчення апостолів”, Ліягона, квіт. 2000 р. с. 2), в ім’я Ісуса Христа, амінь.