Ми тут, щоб допомагати одне одному

Леонард Сінгер, резервація народу навахо, США

Узяв інтерв’ю Девід Олсен

Господь дбає про мої потреби. Він благословив мене домівкою та всім, що у ній.

Зображення

чоловік сидить у своєму домі

Фотографії Річарда М. Ромні

Леонард: Я став алкоголіком. У мене не було домівки. Я ходив у тому самому одязі кожного дня. Я спав у кущах і їв з контейнерів для сміття. У мене не було нічого і нікого.

Старійшина Олсен: Як вам вдалося змінитися?

Леонард: Я вирішив помолитися. Я просив Господа про допомогу, і якимось чином я відчув силу перестати пити. Я постійно думав про Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Раніше я почувався там, як удома. Я подумав, що зможу там знову знайти надію.

Старійшина Олсен: Ви казали мені, що почали відчувати спонукання.

Леонард: Так, Господь вів мене, і коли я ішов за Ним, Він мене благословляв.

Старійшина Олсен: Як місцеві провідники Церкви допомагали вам?

Леонард: Мене відлучили від Церкви, але мені допомогли зрозуміти, що потрібно робити, аби повноцінно повернутися до Церкви. Поступово я досягнув своєї мети. День, коли я знову охристився, був найкращим днем мого життя.

Старійшина Олсен: Сьогодні ви живете біля підніжжя пагорба неподалік від каплиці [дім зборів філії Деннеготсо в Каєнті, шт. Аризона, США]. Ваш дім — це маленький трейлер, у якому немає електрики й водопостачання, але, за вашими словами, ви щаслива людина?

Леонард:: Господь дбає про мої потреби. Він благословив мене цією домівкою та всім, що у ній. Мені подобається, що я маю це тихе місце, де можу вивчати Писання і молитися. Моя сестра живе неподалік. Я беру воду в неї. Іноді, коли мені потрібна електрика, сестра дозволяє протягнути до мого будинку подовжувач.

Старійшина Олсен: Як ще євангелія благословила вас?

Леонард: Господь показав мені, що життя має сенс. Це те, чого мені бракувало роками. Зараз я хочу допомагати іншим людям, так само як Він допоміг мені.

Старійшина Олсен: Я бачу, що ви постійно допомагаєте людям. Якось ви допомогли жінці, машина якої загрузла в піску.

Леонард: Просто я покликав ще пару членів Церкви і взяв пару лопат. Ми почали копати і штовхати. Невдовзі вона змогла продовжити свою подорож.

Старійшина Олсен: А як щодо того випадку, коли ви постійно відчували спонукання провідати племінницю, яка живе досить далеко, у Фармінгтоні, шт. Нью-Мексико?

Леонард: Я не знав, навіщо мені туди їхати, але Господь хотів, щоб я поїхав.

Старійшина Олсен: То ви діяли за спонуканням і знайшли спосіб туди дістатися та приїхали саме вчасно, щоб негайно надати їй необхідну допомогу.

Леонард: Господь знав, що їй потрібна допомога, і Він знав, що я можу допомогти їй.

Старійшина Олсен: У вашому покликанні у президентстві філії ви допомагаєте мені здійснювати служіння, проводити збори, заходи філії та запроваджувати церковну програму з подолання залежностей. Що ви сказали б, якби хтось запитав у вас: “Як ви любите свого ближнього?”

Леонард: Усім своїм серцем!

Старійшина Олсен: Як ви виявляєте свою любов?

Леонард: Просто я віддаю людям те, що Господь дав мені. Людям потрібно відчувати, що їх люблять. Людям потрібне втішення. Їм потрібне скерування. Їм потрібно розуміти, що Господь може дати. Коли ви на дні ями, вам необхідно знати, що, якщо ви звернетесь по допомогу, хтось буде поруч.

Старійшина Олсен: Ви живете у маленькому трейлері, але ваше серце таке велике, як ці землі навколо вас. Ви живете скромно, не маючи мирського багатства. Але ви — подібні до Христа, завжди допомагаєте нужденним.

Леонард: Саме тому ми тут, чи не так? Допомагати одне одному.