Як допомогти дітям любити Книгу Мормона

Оскільки мова Писань трохи незвична, а словник дитини є обмеженим, навчати дітей любити Книгу Мормона може бути нелегкою справою. Коли наші діти були малими, вони лише нетривалий час могли зосереджуватися на чомусь одному, тож вивчення Писань також було нетривалим. Для сімейного вивчення Писань ми часто користувалися ілюстрованими оповіданнями з Писань.

Щоб посилити ті принципи, про які наші діти читали й про які вони дізнавалися під час вивчення Писань, я часто розповідав їм історії з Писань перед сном. Пізніше моя дочка розповідала, як сильно це на неї впливало. Вона казала: “Я думаю, що історії, які знову і знову переказувалися, ставали нашими улюбленими. Ти сидів біля ліжка і переказував оповідання з Писань. Ми любили їх і хотіли почути знову і знову, тому що навіть у тому малому віці ми могли відчувати дух послання, яке вони доносили, і знали, що люди, про яких ти розповідав, були сміливими й вірними. Ми хотіли бути схожими на них”.

Звичайно ж, коли діти підростали, ми читали безпосередньо з Книги Мормона та інших Писань. Ми з вірою намагалися читати Писання щоранку, хоча дехто з дітей сидів, закутавшись у ковдру з напівзаплющеними очима. Однак зараз вони кажуть, що слухали, запам’ятовували і сіяли зерна майбутнього.

Ми також приділяли особливу увагу Писанням під час домашнього сімейного вечора. Наприклад, ми часто проводили ігри, такі як шаради на тему Писань: частина сім’ї розігрувала історію з Писань, а решта мала відгадати, що то за історія. Нашим дітям також подобалося грати в гру “Хто я?”, суть якої полягала в тому, що ми давали кілька підказок, поки вони не вгадували героя з Книги Мормона, якого ми мали на увазі. Коли діти підросли, вони брали участь у підготовці й проведенні уроків.

Пристосовуючи домашні сімейні вечори до тодішніх потреб нашої сім’ї, ми використовували історії й повчання з Книги Мормона, за допомогою яких викладали певні принципи. Наприклад, ми готували уроки про норми моралі та негативний вплив порнографії, основуючись на порадах Алми своєму синові Коріантону, що в Алма 39. Хороший урок про те, що не слід наносити на тіло татуювання, можна провести за допомогою історії про амлісійців, що в Алма 3.

Я готував уроки, присвячені тому, як справлятися з суперництвом між братами і сестрами, беручи за основу життя Нефія (див. 1 Нефій 7:20–21; 16:4–5), Якова (див. 2 Нефій 2:1–3) і Коріантона (див. Aлма 39:1, 10). Напутлива історія про Алму й Амулека в Aлма 14:12–28 навчає нас про терпіння у стражданнях. Один важливий принцип, який ми засвоїли завдяки цим та багатьом іншим історіям,—зробити все можливе, щоб наші діти почули їх ще до того, як вони у своєму житті стикнуться з подібною ситуацією чи проблемою.

Ми розуміли, що недостатньо лише читати Писання разом з дітьми. Важливо ще й ставити запитання, які допомогли б їм зрозуміти важливість того, про що вони читають. Складність запитань залежала від віку дітей, але суть полягала в тому, щоб навчити їх розуміти Писання, застосовувати їх у житті й усвідомити, як багато всього можна знайти у Книзі Мормона.

Наприклад, я запитував дітей, чому, на їхню думку, Нефій каже, що “зазнав багато скорбот у плині днів [його]” і в наступному ж рядку каже зовсім протилежне: що він “був щедро благословен Господом” (1 Нефій 1:1). Під час обговорення діти зрозуміли, що Господь не лише допоміг Нефію подолати скорботи, але також дав йому глибше розуміння Своїх таємниць (див. 1 Нефій 1:1, 20).

Діти і молодь навчаються краще, коли ми даємо їм можливість самостійно відкривати для себе істини. Якщо вони робитимуть це, то відчують натхнення любити і застосовувати Книгу Мормона упродовж свого життя і будуть підготовлені, аби допомагати в цьому іншим.

Наші діти зрозуміли, що ми знаємо про те, що Книга Мормона містить реальні історії про реальних людей. Вони навчилися бачити те, що бачили ми, знати те, що знали ми, й відчувати те, що ми відчували до Книги Мормона. Це зміцнило їхнє свідчення, допомогло любити Книгу Мормона і спрямувало робити те ж саме для своїх власних дітей.