Я завжди підписувалася на Ліягону, але коли стала менш активною, не дуже часто її читала. Одного дня я прибирала в комірчині й натрапила на дуже старі номери журналу. Коли я їх продивлялася, мою увагу привернула одна стаття. У ній розповідалося про сестру, яка була менш активною упродовж кількох років і не мала жодного наміру повертатися до церкви. Але натхненний єпископ дав їй покликання, після чого вона облишила свої погані звички й повернулася. Ця історія справила на мене сильне враження. Вона стала першим кроком мого повернення до активності. Зараз, через багато років, Ліягона є потужним знаряддям у нашому домі. Порада, спрямування і свідчення, що містяться в журналі, допомагають нам щодня.

Я мама малої дитини. Кожного вечора перед тим, як лягати спати, я люблю читати їй історії про дітей з Ліягони. Це є благословенням і для мене, бо я дізнаюся про Христа, пророка Джозефа Сміта, благоговіння, молитву і багато іншого. Не спиняйтеся у виконанні доброї справи!