Сміливо вистояти під час бурі

Під час нашої другої ночі в таборі Товариства молодих жінок, організованому колом, розпочалися гроза і торнадо. В табір приїхало 24 молоді жінки з нашого приходу, 2 провідники, і всі ми мали вміститися у одній невеличкій хатинці, щоб сховатися від негоди. Дощ лив як з відра, вітер посилювався. Я постійно згадувала молитву, в якій трохи раніше наш президент колу просив про захист. Ми всією групою нашого приходу також помолилися в нашому будиночку і, крім того, я звернулася до Господа з особистою молитвою.

Багато дівчат були налякані, і це легко зрозуміти. Наша хатинка не була дуже міцною і знаходилася біля самої річки. Через 20 хвилин буря стала настільки сильною, що весь кіл збігся зі своїх будиночків до будиночків, де розташувалися радники, оскільки вони знаходилися трохи вище. Президент колу ще раз помолився, і ми почали співати гімни, пісні Початкового товариства і похідні пісні, намагаючись заспокоїтися. Так, ми були налякані, але відчували, що все буде добре. За півгодини все дійсно минулося, і ми розійшлися по своїх будиночках.

Пізніше ми дізналися, що сталося тієї ночі з торнадо. Він розділився на дві бурі. Одна з них обійшла нас справа, а інша зліва. Те, що з нами сталося, не було найгіршим!

Я знаю, що Бог чув наші молитви тієї ночі і Він захистив нас від найгіршої бурі. Хіба торнадо розділився б, якби не було на те Божої волі? Я знаю, що під час життєвих бур ми завжди можемо молитися Небесному Батькові і Він почує нас та відповість, надавши сміливість і захист, необхідні для того, щоб вистояти.