Центри для дорослої молоді зміцнюють підростаюче покоління

Наприкінці 2003 року ініціатива зі створення центрів для дорослої молоді почалася з відкриття чотирьох центрів: у Копенгагені, Данія; Берліні, Гамбурзі та Лейпцизі—Німеччина. Старійшина Л. Том Перрі, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, продовжував заохочувати до поширення цієї ініціативи, коли Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) покликав його у 2004 році очолити Центральноєвропейську територію.

Згідно зі словами Еріка Псоти, який є заступником директора семінарій та інститутів у Європі, багатьом сьогоднішнім провідникам священства у Європі на той час було менше 30 років.

“Духовне відчуття, яке отримав старійшина Перрі стосовно того, що зростання Церкви в Європі буде здійснюватися людьми 18–30 річного віку, справило глибокий вплив на дорослу молодь і провідників священства всіх рівнів у Європі”,—сказав брат Псота. Це відчуття старійшини Перрі все ще є актуальним для дорослої молоді й сьогодні, бо, за словами цього провідника, “воно допомагає зрозуміти їхню відповідальність за зростання Церкви”.

Зараз у Європі нараховується понад 140 центрів, а ще 30 на стадії організації. Усі вони готують підростаюче покоління до того, щоб поширювати євангелію по світу.

Центр для дорослої молоді в Осло—це лише один з багатьох центрів, де доросла молодь навчається тому, як будувати царство. Візьмемо для прикладу Матільду Гілломе з Франції. У 2009 році місіонери почали навчати її в центрі для дорослої молоді в Парижі після того, як подруга сестри Гілломе запропонувала їй більше дізнатися про євангелію.

Сестра Гілломе охристилася у 2010 році, а потім переїхала на рік до Норвегії, де місцевий центр для дорослої молоді продовжував відігравати роль у зміцненні її свідчення.

“Центр справді став домом далеко від дому. Безсумнівно, що там було набагато затишніше, ніж у кімнаті гуртожитку,—казала сестра Гілломе.—Місіонерська подружня пара, яка служила в центрі, стала для мене батьками. Вони—чудові люди, завжди готові втішити й дати пораду. Як у Парижі, так і в Осло я могла підійти до місіонерського подружжя, щоб поговорити про євангелію, чого я не могла робити вдома, беручи до уваги те, що я—єдиний член Церкви в сім’ї”.

Сем Баснет, охрищений у 2009 році, також єдиний член Церкви у своїй сім’ї. Виконання місіонерської роботи в центрі для дорослої молоді в Осло допомогло йому ділитися євангелією зі своїми родичами, коли він повернувся до Непалу, щоб провідати їх. Він розповів їм про священство і Книгу Мормона, бо вже допомагав місіонерам навчати інших людей тих самих принципів у Осло.

“Моя сім’я хотіла відчувати те ж саме, що відчуваю і я,—сказав брат Баснет.—Вони побачили різницю між “колишнім Семом” і “теперішнім Семом”. Раніше я не мав надії. Я не був оптимістом. Після хрищення я постійно ходив до центру й усе стало кращим, ніж раніше”.

Брат Баснет не єдиний, хто завдяки центру відчув натхнення і здобув мотивацію. Бенджамін Керр з Шотландії два останні літа працював в Осло, і для нього центр є місцем, що нагадує про дійсно важливі речі.

“Центр—це мій прихисток від світу,—сказав брат Керр.—Коли я там, я незмінно відчуваю спокій і безпеку. Мабуть, найбільшу підтримку я відчував, коли був у центрі, особливо на домашніх сімейних вечорах, і розмовляв про те, що нас дійсно турбує, що є важким для нас. Усе це нагадувало мені про важливість простих євангельських принципів”.

Центри для дорослої молоді роблять більше, ніж просто допомагають молодим людям зміцнювати своїх друзів та сім’ї в євангелії. Вони готують майбутніх провідників. Дорослу молодь покликають служити в радах центру, що працюють за принципом ротації, і планувати різні заходи та заняття.

Такий досвід допоміг Барбарі Матову, яка народилася в Уганді, а зараз є громадянкою Норвегії, “отримати можливість відчути любов Бога до всіх Його дітей,—розповідала вона.—Це зміцнило моє свідчення про організацію Церкви. Це також навчило мене, що царство Боже може побудувати не одна людина, а багато людей, які мають єдність”.

В той час, коли доросла молодь навчається служити в майбутніх церковних покликаннях, вони також здобувають досвід, що допоможе їм стати хорошим подружжям і батьками. Вони будуть готові змінювати світ не лише у громадських сферах, але і вдома.

“Принципи провідництва, засвоєні в радах, є тими ж принципами, які допоможуть дорослій молоді, коли вони стануть батьками; це такі якості, як уміння терпіти, спілкуватися, надавати спрямування і давати можливість іншим людям застосовувати їхню свободу волі для виконання завдань, а також іти за підказками Духа”,—сказав Джеральд Соренсен, який разом зі своєю дружиною Ненсі служив у подібному центрі в Тройдхемі, Норвегія.

Центри для дорослої молоді будуть і надалі протистояти наростаючому в світі гріху, старанно працюючи над тим, аби підготовка майбутніх провідників Церкви відбувалася навіть швидшими темпами.

“Доросла молодь приходить до центрів, щоб дізнатися про євангелію не лише теоретично, але і щоб застосовувати наступні принципи: ділитися євангелією і служити друзям, які не належать до нашої віри,—сказав брат Псота.—Центри допомагають новому, добре підготовленому поколінню служити Господу з ентузіазмом і бачити вічну перспективу”.