Дотримання завітів

Завіт—це сполучна духовна угода, урочисте обіцяння Богові, нашому Батькові, що ми будемо жити, діяти і думати певним чином—таким чином, який вказав Його Син Ісус Христос. У відповідь на це Батько, Син і Святий Дух обіцяють нам вічне життя в усьому його блиску.

Цікаво, що завіти укладаються з кожним окремо, індивідуально. Є завіт, який укладається під час хрищення і конфірмації. Він є початком нашої дороги до вічного життя. Ті обряди виконуються індивідуально, для кожного окремо, незалежно від того, скільки чоловік загалом повинні їх пройти.

Є завіт, який укладається чоловіками під час отримання священства. Священство завжди дарується індивідуально.

Найвищі завіти, які ми можемо укласти—це храмові завіти. Саме там ми даємо нашому Небесному Батькові найурочистіші обіцяння і саме там Він відкриває нам більш повно справжнє значення Своїх обіцянь. І знову, все це стосується кожного індивідуально, навіть коли ми йдемо у храм, щоб запечататися з іншими особистостями.

Саме так розбудовується Боже царство—для кожного окремо, завіт за завітом усі дороги у нашій земній подорожі ведуть до найважливіших завітів святого храму.

Так важливо для вас розуміти, що відвідування храму з метою отримання особистого ендаументу, в тому числі і величних обрядів, що готують вас до отримання того ендаументу, є невід’ємною складовою підготовки до вашої місії і місіонерського зобов’язання.

Коли ви підете до храму, то почнете розуміти важливість тих храмових завітів, нерозривний зв’язок між вашим ендаументом і вашим успіхом у місіонерській роботі.

Дійсно, навіть саме слово ендаумент несе суть цього важливого з’єднання. Ендаумент—це дар. Англійською мовою це слово є однокорінним до слова dowry, (посаг), тобто особливий дар молодій парі для їхнього подружнього життя. Коли я був президентом Університету Бригама Янга, то присвятив певний час спробам створити такий університетський фонд допомоги студентам—скрабницю дарів від щедрих пожертвувачів.

Саме це робить для нас Бог кожного разу, коли ми укладаємо з Ним завіт. Він обдаровує нас. Ми обіцяємо робити певні речі в залежності від обряду, а Він обіцяє у відповідь дати нам особливі дари—чудові дари, невимовні дари, майже незбагненні дари. Тож я кажу вам так само, як і собі: якщо ми дійсно хочемо досягнути успіху у своїх покликаннях, якщо ми бажаємо отримати будь-яку допомогу, користь і благословення від Батька, якщо ми хочемо, щоб двері небес відкрилися для нас і ми могли отримати сили божественності, ми повинні дотримуватися своїх завітів!

Ви знаєте, що не в змозі самотужки виконати цю роботу. Нам необхідна допомога небес, нам необхідно мати дари Бога. Він навчав про це з самого початку роботи у цьому розподілі. Навчаючи про “викуплення Сіону”, Господь сказав:

“Щоб вони самі були підготовлені, і щоб Мій народ навчили більш досконало, і щоб він здобув досвід і знав більш досконало про свій обов’язок і про те, що Я вимагаю з їхніх рук.

І цього не може статися, доки Моїх старійшин не буде обдаровано силою згори.

Бо ось Я приготував велике обдарування і благословення, щоб пролити на них, якщо вони будуть вірними і продовжуватимуть бути смиренними переді Мною” (УЗ 105:10–12).

Ця робота є настільки серйозною, а протидія супротивника настільки великою, що нам необхідно мати всі божественні сили, аби активізувати зусилля й невпинно рухати Церкву вперед. Ключем до цього з нашого боку, як окремих особистостей, є завіт, укладений у храмі—наше обіцяння слухатися й жертвувати, присвятити себе Батькові, а Він обіцяє надати нам “велике обдарування”.

Чи це допомагає вам побачити, якими основоположними є наші особисті, індивідуальні обіцяння для всеосяжного розмаху та величі цієї роботи? Як і все інше у плані спасіння, успіх усіх старійшин і сестер по всьому світу визначається успіхом кожного окремого місіонера.

Ми не укладаємо завіти всім приходом або колом. Ні, ми укладаємо завіти як брат Браун або брат Бернс, сестра Джоунс чи сестра Дженсен. Секрет цієї роботи полягає в дотриманні завітів кожною окремою людиною.

Я не знаю, у якій місії ви будете служити, але не думаю, що наш Небесний Батько дав якісь конкретні обіцяння вашій місії вцілому. Те, що я дійсно знаю, то це те, що Він дав великі обіцяння особисто вам.

Саме тоді, коли всю місію об’єднує сила доброчесності кожного місіонера, особисте дотримання завітів кожним місіонером, тоді ми пересуваємо гори. Коли існує така єдність і сила, а обдарування з небес приходить у життя кожної людини в місії, тоді ніщо не зможе “зупинити розвиток цієї роботи”. Саме таким чином “істина Бога буде просуватися сміливо, благородно і незалежно”¹.

Ми маємо таку впевненість, коли немає слабкої ланки в ланцюгу, немає вразливої тріщини у броні. Війна проти зла і гріха є способом, у який здобуваються всі перемоги євангелії—завіт за завітом для кожної конкретної людини, для кожного окремого місіонера.

Саме тому Господь сказав першим старійшинам Церкви: “Ви зв’яжете себе зобов’язанням діяти в усій святості переді Мною—щоб настільки, наскільки ви робите це, славу було додано до царства, яке ви отримали” (УЗ 43:9–10).

Це мова завіту. Саме для цього ми і ходимо до храму—зв’язувати себе з Господом і одне з одним та з цією силою “діяти в усій святості”. У відповідь сила і слава зійдуть на нас і на нашу роботу. Саме про таке дотримання завітів Господь сказав: “Я, Господь, зв’язаний Своїм обіцянням, коли ви робите те, що Я кажу; але коли ви не робите того, що Я кажу, ви не маєте обіцяння” (УЗ 82:10).

Повірте мені: секрет цієї роботи полягає в дотриманні наших завітів. Жодним іншим чином ми не можемо пред’явити права на сили божественності і виявляти їх. Ви знаєте, що сказав Господь з цього приводу.

Ви підете в храм, щоб підготувати себе до місії. Дотримуйтеся завітів, укладених там, кожного з них. Вони є дуже особистісними, дуже священними обіцяннями, які дає Небесному Батькові кожен з нас.

Коли я прошу вас про це, я хочу, щоб ви знали, що я робитиму те ж саме. Я також буду дотримуватися своїх завітів. Один з цих завітів бути, як член Кворуму Дванадцятьох Апостолів, особливим свідком “імені Христа в усьому світі” (УЗ 107:23). Дотримуючись своїх завітів, я не лише свідчу вам сьогодні про Господа Ісуса Христа і про те, що Його розп’яли, але я є таким свідком—покликаним, висвяченим, уповноваженим,—щоб нести це свідчення світові. Я радий приєднатися до вас у цьому служінні, мої дорогі юні друзі.

Я знаю, що Бог живий, що Він у буквальному розумінні є Небесним Батьком і що Він завжди буде дотримуватися Своїх обіцянь, даних нам. Я знаю, що Ісус є Христос, Єдинонароджений Син від Батька у плоті і Спаситель світу. Я знаю, що Він відстраждав, стікав кров’ю і помер, щоб ми могли мати вічне життя.

Я знаю, що Батько і Син явилися хлопчику-пророку Джозефу Сміту, великому пророку-засновнику цього розподілу, який також пролив свою кров як свідчення про своє покликання, що є найвищим символом вірності своїм завітам. Я знаю, що ці пророчі ключі переходили по неперервному ланцюжку до 15 інших чоловіків, а у цей час вони перебувають у володінні й пророчому служінні Президента Томаса С. Монсона, Божого головуючого первосвященика на землі у наш час.

Ця робота істинна. Ці проголошення істинні. Я знаю їх незалежно від будь-якого чоловіка чи жінки, які жили на землі. Я знаю їх завдяки проявам Святого Духа, Який дає спрямування моєму життю і наповнює значенням моє свідчення і Який послав мене разом з вами бути особливими свідками про Викупителя світу.