Піклуватися про сестер і служити їм за допомогою візитного вчителювання

Вивчіть поданий матеріал і знайдіть спосіб обговорити його з сестрами, яких ви відвідуєте. Звертайтеся до запитань, які допоможуть вам зміцнити ваших сестер і перетворити Товариство допомоги на активну частину свого життя.

Віра, сім’я, допомога

“Милосердя [означає] … набагато більше, ніж добродійність,—навчав президент Генрі Б. Айрінг, перший радник у Першому Президентстві.— Милосердя народжується з віри в Господа Ісуса Христа і є наслідком впливу Його Спокути”¹. Для сестер Товариства допомоги візитне вчителювання може бути милосердям у дії—важливим способом виявляти віру в Спасителя.

Завдяки візитному вчителюванню ми піклуємося про сестер, встановлюючи контакт із кожною з них, ділячись євангельським посланням і прагнучи дізнатися про потреби, які має сестра і її сім’я. “Візитне вчителювання стає Господньою роботою, коли ми зосереджуємося на людях, а не на звітності,—каже Джулі Б. Бек, генеральний президент Товариства допомоги.— В дійсності, візитне вчителювання ніколи не закінчується. Це більше стиль життя, аніж завдання. Вірне служіння у якості візитної вчительки є ознакою нашого учнівства”².

Якщо ми постійно і з молитвою піклуємося про сестер, ми навчаємося тому, як їм краще служити і задовольняти потреби як сестри, так і її сім’ї. Служіння може здійснюватися багатьма способами—одні з них можуть бути значними, інші—менш помітними. “Часто маленькі прояви служіння—це все, що потрібно, аби підтримати і благословити людину: запитання про сім’ю, кілька слів заохочення, щирий комплімент, записочка з подякою, короткий телефонний дзвінок,—навчав Презизент Томас С. Монсон.—Якщо ми в курсі справ і діємо за підказками, що даються нам, ми можемо звершити багато добра. … Величезна армія візитних учительок Товариства допомоги здійснює незліченну кількість проявів служіння”³.

З Писань

Іван 13:15, 34–35; 21:15; Moсія 2:17; Учення і Завіти 81:5; Moйсей 1:39

З нашої історії

У 1843 році членів Церкви в Наву було розділено на 4 приходи. У липні того ж року провідники Товариства допомоги призначили у кожному приході комітет з візитного вчителювання, який складався з чотирьох сестер. Обов’язки комітетів з візитного вчителювання полягали в тому, щоб визначати потреби і збирати пожертвування. Товариство допомоги використовувало ці пожертвування для того, щоб допомагати нужденним⁴.

Хоча візитні вчительки більше не збирають пожертвування, за ними все ж залишається обов’язок визначати потреби—як духовні, так і матеріальні—й працювати над тим, щоб задовольнити ці потреби. Елайза Р. Сноу (1804–1887), другий генеральний президент Товариства допомоги, навчала: “Безсумнівно, що вчителька … повинна настільки сильно відчувати Дух Господа, коли заходить у дім, аби зрозуміти, яка в ньому панує атмосфера. … Благайте Бога і Святого Духа, щоб мати [Духа], аби ви були здатні задовольнити духовні проблеми, які є в домі, … і могли звернутися зі словами миру і втіхи. А якщо ви побачите сестру, якій не вистачає душевного тепла, пригорніть її до серця, як ви пригорнули б до своїх грудей дитину, і зігрійте [її]”⁵.

Фотоілюстрація Метью Рійєра