Акумулятор і холодний вітер

Одного дня, відпрацювавши свою зміну в храмі Айдахо-Фоллз, я погодився підвезти двох братів до їхнього автомобіля, який зупинився на шосе південніше від Айдахо-Фоллз, шт. Айдахо, США. Добра подружня пара зупинилася того дуже холодного грудневого дня і привезла брата Томпсона і брата Кларка до храму.

Брат Томпсон був переконаний, що в його машині слід поміняти акумулятор. Я повіз його до найближчого автомагазину, щоб купити акумулятор, і оскільки мав із собою в машині інструменти, погодився замінити його.

На щастя, у мене була пара рукавиць і зимова куртка. Піднявши капот, я приготувався вийняти старий акумулятор і замінити його на новий.

Щоб замінити акумулятор, мені необхідно було від’єднати кілька деталей автомобіля, у тому числі резервуар для промивання лобового скла. Невдовзі я зрозумів, що мої інструменти не відповідають розмірам гвинтів, а кілька гайок неможливо навіть зрушити з місця. Я використав різні інструменти і спробував різні положення, але ніщо не поворухнулося. Температура на дворі була -15°C, а невеликі вантажівки, які проїздили повз нас, створювали пронизливо холодні потоки повітря. Ситуація здавалася безнадійною, я замерз і був розстроєний.

Я звернувся по єдину доступну допомогу. Я щиро помолився, пояснюючи Небесному Батькові свою ситуацію і просячи Його або викрутити гвинти і гайки, або допомогти мені знайти спосіб, як це зробити. Закінчивши молитву, я знову взяв плоскогубці і затиснув гайку, яка не піддавалася. Вона була вже відкручена! Мовчки я висловив гарячу подяку, вийняв гайку і продовжив роботу.

Невдовзі глибше в машині я побачив гвинт, який завдавав клопотів, бо не відкручувався. І знову, розуміючи, що ситуація безвихідна, я ще з більшим запалом просив про допомогу, виявляючи ще більше довіри. Цього разу я відчув спонукання від’єднати спочатку гвинти, що знаходилися в глибині, а потім повернути скобу акумулятора, що я і зробив. Гвинт, що ніяк не піддавався, легко зрушився. За мить я вийняв старий акумулятор.

Я вставив новий акумулятор і занімілими пальцями знову з’єднав усі деталі найкращим чином. Потім я під’єднав електричні кабелі. Брат Томпсон повернув ключ і, коли мотор запрацював, широко усміхнувся. Я з вдячністю закрив капот. Пробувши надворі майже годину, я не відчував ніг і рук, ледве сідаючи у свою машину.

Я їхав за братом Томпсоном і братом Кларком до їхнього дому, щоб переконатися, що вони безпечно дісталися додому. Керуючи машиною, я відчував насолоду від тепла, що йшло від обігрівача. Ноги і руки поступово зігрівалися. Я був глибоко вдячний Небесному Батькові за допомогу. Після повернення додому я отримав відчуття, що Він відповів на молитви цих братів, пославши мене Своїм служителем. У свій чудесний спосіб Він надав їм допомогу і зміцнив мою віру.